Рішення № 70336163, 14.11.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/816/17

Провадження № 2/752/2486/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.11.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Конельської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов"язання видати ордер на житлове приміщення та укладення договору найму житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

у січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням, зобов"язання видати ордер на житлове приміщення та укладення договору найму житлового приміщення.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що її син ОСОБА_4 був наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1, право на проживання в якій він отримав на підставі обмінного ордеру № НОМЕР_1 від 19.04.1989 року, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів. У зв"язку з укладенням шлюбу в дану квартиру вселися ОСОБА_3 28.01.1992 р. подружні стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були припинені, однак ОСОБА_3 залишилася проживати у спірній квартирі разом з малолітнім сином подружжя - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_4 вимушений був проживати у своїх знайомих та орендувати інше житло. Скориставшись даною обставиною, ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом. Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2007 р. постановлено визнати ОСОБА_4 та його доньку ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року скасовано заочне рішення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2011 р. відмовлено в задоволенні вказаного позову ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_3 продовжувала чинити перешкоди у користуванні житлом, тому ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод шляхом вселення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2012 року постановлено вселити ОСОБА_4 у спірну квартиру та зобов"язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вільному доступі та користуванні квартирою.

Згодом, ОСОБА_4 дізнався, що ОСОБА_3, скасувавши його реєстрацію на підставі рішення суду, приватизувала спірну квартиру. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2013 р. задоволено позов ОСОБА_4 Постановлено визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Голосіївської районної в мм. Києві державної адміністрації від 22.09.2010 р.

Позивач зазначає, що її син ОСОБА_4 намагався вселитися у спірну квартиру та приватизувати вказане житло, однак у зв"язку з постійними перешкодами йому не вдалося реалізувати свої законні права. ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, має намір успадкувати спірну квартиру. Рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року їй визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Звернувшись у Дванадцяту київську державну нотаріальну контору, постановою від 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв"язку з неможливвстю визначення складу спадкового майна за померлим.

Посилаючись на ст.ст. 9 та 64 ЖК України та ст.ст. 1232 та 1269 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог, позивач просить визнати її первинне право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов"язати Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію видати на її ім"я ордер на вказану житло та укласти договір найму.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, зазначивши про необгрунтованість вимог позивача.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ордеру № НОМЕР_2, виданого 19 квітня 1989 р., квартира АДРЕСА_4 надана у користування ОСОБА_4. (а.с. 62)

Він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року та його матір"ю є ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим відділом РАГС Московського району м. Києва. (а.с. 8)

З довідки форми 3, виданої КП "Голосіївжитлосервіс" Голосіївської районної в м. Києві ради вбачається, що у квартирі АДРЕСА_4 зареєєсроваі ОСОБА_4 з 01.06.1989 р., ОСОБА_3 та ОСОБА_5, - з 22.03.1990 р., а також ОСОБА_2 з 26.03.1992 р. (а.с. 71)

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 набула права користування у даній квартирі, уклавши шлюб з ОСОБА_4, який було розірвано 28 січня 1992 р.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2007 р. постановлено визнати ОСОБА_4 та його доньку ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року скасовано заочне рішення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2011 р. відмовлено в задоволенні вказаного позову ОСОБА_3 (а.с. 9, 10)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 січня 2012 року постановлено вселити ОСОБА_4 у спірну квартиру та зобов"язано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_4 у вільному доступі та користуванні квартирою. (а.с. 11-12)

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.07.2013 р. задоволено позов ОСОБА_4 Постановлено визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації державного житлового фонду Голосіївської районної в мм. Києві державної адміністрації від 22.09.2010 р. (а.с. 13 - 14)

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 помер.

Рішенням Солом"янського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року позивачу визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року. (а.с. 15)

Постановою від 26 жовтня 2015 року державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв"язку з неможливвстю визначення складу спадкового майна за померлим. (а.с. 17)

В матеріалах справи також міститься довідка № 085/26-311 від 10.10.2013 р., видана органом приватизації житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, з якої вбачається, що приватизація квартири АДРЕСА_4 відмінена, а свідоцтво про право власності на квартиру скасовано. (а.с. 57)

Таким чином, спірна квартира перебуває у комунальній власності Територіальної громади м. Києва.

Звертаючись у суд з позовом про визнання первинного права користування житловим приміщенням та зобов"язання видати ордер та укласти договір найму, ОСОБА_1, як на правову підставу своїх вимог, посилається на ст.ст. 9 (житлові права громадян) та 64 (права і обов"язки членів сім"ї наймача) ЖК України та ст.ст. 1232 та 1269 ЦК України. Зазначає, що вона пенсіонер, своєї житлової площі не має, до моменту смерті її син ОСОБА_4 проживав разом з нею у квартирі за адресою: АДРЕСА_3.

В матеріалах справи міститься копія паспорту серії НОМЕР_4, виданого Мінським РУГУ МВС України в м. Києві 14 травня 1996 р. на ім"я позивача, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 11 липня 1996 р. зарестрована у квартирі АДРЕСА_3. (а.с. 7)

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на положення ст. 58 ЖК Україн та п. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, відповідно до яких на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду вионавичй комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Частиною 2 ст. 58 ЖК України встанволено, що рдер може бути надано лише на вільне жиле приміщення.

Зважаючи на те, що в спірній квартирі проживають родичі позивача, а документи по те, що спірна квартирі юридично та фактично вільна, відсутні, суд погоджується з доводами відповідача щодо необгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Також суд звертає увагу на положення ст. 64 ЖК України, відповідно до якої члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов"язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім"ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов"язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім"ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім"ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов"язки, як наймач та члени його сім"ї.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між подружжям у 1992 р. ОСОБА_3 продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_4, а тому відсутні підстави вважати, що вона без відповідних правових підстав користується спірною житловою площею і квартира є вільною.

Посилання позивача на ст. 1232 (обов"язок спадкоємців відшкодувати витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця) та 1269 (подання заяви про прийняття спадщини) ЦК України також не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що спірна квартира належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, ОСОБА_4 за час життя у встанволеному законом порядку не набув на неї права власності, а відповідно до ст. 1219 ЦК України особисті немайнові права (право користування житловим приміщенням) не входять до складу спадщини права та обов"язки, що нерозривно пов"язані з особою спадкодавця.

За таких підстав, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у пвному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 58, 61 та 64 ЖК України, ст.ст. 1216, 1218, 1219 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212, 213 та 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов"язання видати ордер на житлове приміщення та укладення договору найму житлового приміщення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: