Ухвала суду № 70335023, 13.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.

Суддів: Дорош А.І.,Триголова В.М.

При секретарі - Коротун І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року

по справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

В С Т А Н О В И Л А :

08 червня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А.звернулася до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 14 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 та був укладений кредитний договір № 210/07-ПК згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 30 000,00 доларів США з розрахунку 13,00 % річних на строк з 14.09.2007 року до 13.09. 2018року. Додатковою угодою від 14.11.2008 року №2 було піднято процентну ставку до 16,5% річних. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором відповідач за Іпотечним договором № 210/07-ПК від 14.09. 2007 року із змінами до нього від 27.06.2008 року передала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок та земельну ділянку загальною площею 967 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1..

Також, 03.12.2009 року між Банком та відповідачем укладено Додатковий договір №3 до кредитного договору № 210/07-ПК від 14.09.2007 року, відповідно до якого, сторони підтвердили суму заборгованості позичальника перед Банком в розмірі 27241,98 доларів США. Такі ж зміни одночасно внесені до Іпотечного договору.

У порушення умов Договорів, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 05.05.2016 року має заборгованість у сумі 343490,02 грн.

Уточнивши свої позовні вимоги 03 лютого 2017 року позивач остаточно прохав в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3за кредитним договором №210/07-ПК від 14.09.2007 року в сумі 331422 грн.20 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, номер 12, загальною площею - 56,2 кв.м., житловою площею - 34,7 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 967 кв.м. кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказану нерухомість за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» та стягнути з відповідача понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просив скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов'язань з боку боржника. Крім того, судом не враховано, що вимогу про усунення порушень боржником було отримано, але факт не усунення порушень свідчить про відсутність згоди на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини.

Згідно кредитного договору № 210/07-ПК від 14 вересня 2007 укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3, з врахуванням додаткової угоди №2 та додаткового договору №3 від 01.12.2009 року останній було надано кредит в розмірі 30 000,00 доларів США з розрахунку процентів річних, які нараховуються за наступними ставками: в період з 03.12.2009 року по 02.12.2010 року-14% річних, з 03.12.2010 по 02.12.2011року-16 % річних,з 03.12.2011до закінчення строку кредитування -18% річних на строк з 14.09.2007 року до 13.09.2018 року / а.с. 20 -27, 28,30 Том 1/

Для забезпечення кредитного договору, між сторонами у справі, було укладено Іпотечний договір № 210/07-ПК від 14.09.2007 року, з врахуванням змін до Іпотечного договору від 27.06.2008 року, відповідно до умов якого, відповідач передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, номер 12, загальною площею - 56,2 кв. м., житловою площею - 34,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 967 кв. м. кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності на підставі Договору купівлі продажу від 14.09.2007 року. / а.с. 46-57, 58-61 Том1/

У порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала , в зв'язку з чим станом на 20.02.2017 року має заборгованість у сумі 331422 грн.20 коп. відповідно до розрахунку наданого позивачем /а.с.228-229 Том.1 /

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з передчасності судового захисту прав позивача шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, оскільки Банком не реалізовано спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності відповідного застереження у договорі, а сааме: звертався до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно на підставі пункту 7.4.1 іпотечного договору.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до Правової позиції ВСУ у справі за № 6-1851цс15, при вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Як вбачається з пункту 7.1 Іпотечного договору № 210/07-ПК , сторони погодили, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку ,якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язання вони не будуть виконані(виконані неналежним чином).

Відповідно до п.7.2 Іпотечного договору звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку становленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку» та умовами цього договору, продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку ст..38 ЗУ «Про іпотеку» та умовами цього договору.

Пунктом 7.4.1 Іпотечного договору передбачено, у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення на предмет іпотеки Іпотекодавець підписанням цього Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю визначеною на момент набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання Предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 28 вересня 2016 року при розгляді справи № 6-1243цс16, зазначено, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним іпотечним застереженням в іпотечному договору реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним виникнення у позивача права звернення стягнення на предмет іпотеки, але у той спосіб, який ним обрано, не передбачається звернення стягнення за судовим рішенням, так як у іпотечному договорі є застереження щодо переходу права власності до банку за згодою іпотекодателя у позасудовому порядку.

Даних про ухилення від виконання обов'язку покладеного на кожну із сторін за умовами договору іпотеки у матеріалах справи не має, та у випадку їх виникнення, таке порушене право може бути задоволено у іншій спосіб захисту.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються наведеними вище мотивами.

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

За таких обставин висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ " ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий суддя : / підпис/ Т.В.Одринська

Судді: / підпис/ А.І.Дорош /підпис/ В.М.Триголов

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя : Т.В.Одринська