Постанова № 70334699, 13.10.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/5538/17

Номер провадження 2а/554/433/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2017 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі :

головуючого – судді - Січиокно Т.О.

за участю: секретаря - Ромахової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії,-

у с т а н о в и в :

14.07.2017 року позивач звернулася до суду із вищевказаним адміністративним позовом та просить суд визнати протиправним рішення Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 327 від 21.06.2017 року щодо відмови їй, ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2;

- зобов’язати Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та поновити їй, ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 із 07.10.2009 року з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним законодавством України.

Адміністративний позов позивачем мотивований тим, що до грудня 2006 року ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 та в подальшому виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, у зв’язку з чим виплату пенсії було припинено.

29.04.2016 року через свого представника ОСОБА_2 вона звернулася до Полтавського об’єднаного Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку та поновлення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 в розмірах відповідно до чинного законодавства, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни.

ОСОБА_3 Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 327 від 21.06.2017 року у поновленні виплати пенсії відмовлено.

Дане рішення вважає протиправним, оскільки після ухвалення рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року у пенсіонера відновилося право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з’явилися, надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та пояснила, що позивач звернулася до суду 11.07.2017 року, а до управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 29.04.2016 року, а саме поза межами встановленого шестимісячного строку на звернення до суду із позовом, а тому її позовна вимога в частині зобов’язання Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 07.10.2009 року з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним законодавством України, підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, позовна вимога в частині зобов’язання Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 07.10.2009 року з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, передбачених чинним законодавством України підлягає залишенню без задоволення, оскільки заява про призначення/ порахунок пенсії щодо перерахунку та поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 від 29.04.2016 року підписана довіреною особою ОСОБА_2 та направлена на адресу управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поштовим листом. Однак, відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, визначеного постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2001 року № 22-1 «Про затвердження даного порядку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - вказана вище заява повинна бути подана особисто пенсіонером або його законним представником, а не направлена поштою.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку:

позивач ОСОБА_1 була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1 та із 05.07.1982 року отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 в органах Пенсійного фонду України, що підтверджено даними пенсійного посвідчення, наявного у матеріалах справи. (а.с.9).

Виплату пенсії позивачці було припинено 01.06.2007 року у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

Позивач на даний час постійно проживає в Ізраїлі, однак має громадянство України, що підтверджується копією паспорту громадянина України для виїзду за кордон. (а.с.10).

29 квітня 2016 року представник позивачки ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії на пільгових умовах за списком № 2 в розмірі відповідно до чинного законодавства, як непрацюючому пенсіонеру. (а.с.8).

До заяви про поновлення та перерахунок пенсії представником позивача було додано нотаріально посвідчені копії довіреності, паспорта, пенсійного посвідчення; нотаріально посвідчену копію картки платника податків; заяву про перерахування пенсійних виплат на банківський рахунок; копію паспорта представника (зворотній бік а.с.8).

30.03.2017 року постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2016 року про перерахунок та поновлення виплати пенсії, подану її представником ОСОБА_2 в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

ОСОБА_3 Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 327 від 21.06.2017 року вирішено відмовити у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із відсутністю такого права. (а.с.4).

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі по тексту - Закон № 1058), виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону N 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття вищевказаного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що з наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Таким чином, суд приходить до висновку, що з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 19.05.2015 року по справі № 21-168а15, від 06.10.2015 року по справі № 608/1189/14-а, яка є обов'язковою для врахування з огляду на приписи ч.1 ст.244-2 КАС України.

Відповідно до п.1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно з п. 2.8. Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 має право особи на виплату їй пенсії, виплата якої була зупинена, а відповідач зобов’язаний відновити виплату пенсії як громадянці України, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон.

При цьому, доводи відповідача, про необхідність прибуття позивачки особисто до Полтавського об'єднаного УПФУ для подачі заяви про поновлення виплати пенсії, є необґрунтованими, оскільки пунктом 1.5 Порядку № 22-1 передбачено можливість подачі такої заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Оскільки із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії позивач звернулася до відповідача 29.04.2016 року, то з цього часу необхідно поновити виплату пенсії, а не з 07.10.2009 року як просить позивач.

Ч.1,2 ст.99 КАСУ визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.04.2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії. Відповідач у встановлений законом строк не розглянув дану заяву та рішення по ній не прийняв, у зв’язку з чим 30.03.2017 року постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду зобов’язано його розглянути дану заяву в порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.

21.06.2017 року відповідач ОСОБА_3 № 327 відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії.

14.07.2017 року позивач звернулася із адміністративним позовом до суду, тобто в межах строк позовної давності, оскільки його потрібно рахувати не з часу подання заяви про перерахунок та поновлення пенсії від 29.04.2016 року, а з 21.06.2017 року.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підстави, передбачені ст. 94 КАС України для розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись ст.ст. 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішень протиправними, зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Полтавського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 327 від 21.06.2017 року щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Зобов’язати Полтавське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з 29.04.2016 року в розмірах відповідно чинного законодавства як непрацюючому пенсіонеру.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м.Полтава шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Т.О. Січиокно