Рішення № 70332492, 17.11.2017, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/592/17

Провадження №2/283/333/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2017 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого – судді Міхненка С.Д.

за участю секретаря - Ільніцької С.В.

позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Малинська міська рада Житомирської області про знесення самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Просила суд зобов’язати відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовані об'єкти нерухомості: прибудову до житлового будинку « а-2 » та сарай « Б » , які знаходяться на спільній земельній ділянці за адресою: м. Малин по вул. Набережна ,7

В судовому засіданні вимоги підтримала повністю , пояснила, що вона та відповідач є співвласниками житлового будинку № 7 по вул. Набережна м. Малина.

Позивачу належить 3/10 часток будинку на підставі договору дарування частини жилого будинку від 16 липня 2002 року, а відповідачу та її дітям належать 7/10 часток жилого будинку.

Будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0808 га., яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначена земельна ділянка також перебуває у спільній частковій власності.

ОСОБА_2 здійснила самовільне будівництво на спільній земельній ділянці, побудувавши прибудову до житлового будинку « а-2 » та сарай « Б ».

Факт самовільного будівництва встановлено в ході перевірки, проведеної за заявою позивача ОСОБА_5 державної архітектурно – будівельної інспекції.

За недотримання вимог містобудівного законодавства ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Оскільки самовільно збудовано прибудова до житлового будинку та сарай перешкоджають позивачу належним чином використовувати належну їй частку житлового будинку та земельної ділянку та призвели до суттєвого збільшення загальної площі будинку, та як наслідок до невідповідності розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності, тому просить суд зобов’язати відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовані об'єкти нерухомості: прибудову до житлового будинку « а-2 » та сарай « Б ».

Судом у відповідності до статті 33 ЦПК України вирішувалось питання щодо залучення до участі в розгляді справи в якості співвідповідачів співвласників жилого будинку № 7 по вул. Набережна м. Малина Рязанцева ОСОБА_6 та ОСОБА_4, однак позивач заперечила щодо даного.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залучено судом до участі в розгляді справи в якості третіх осіб на стороні відповідача.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечили по суті позову.

В заперечення позову пояснили, що відповідно до договорів купівлі – продажу частки жилого будинку від 11 листопада 2004 року ОСОБА_2 набула у власність 14/20 часток жилого будинку по вул. Набережна, 7.

Згідно договору дарування частки жилого будинку від 03 березня 2008 року ОСОБА_2 подарувала свої синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2/5 частки жилого будинку тобто по 2/10 частки кожному. Таким чином ОСОБА_2 та її синам належать 7/10 часток ( ОСОБА_2 3/10 частки , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по 2/10 частки кожному).

Будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0808 га., яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Зазначена земельна ділянка також перебуває у спільній частковій власності відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2016 року, при цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 3/10 частки земельної ділянки, а її синам по 2/10 частці кожному.

ОСОБА_2 вважає, що позивач не використала своє право звернення до суду із зобов’язанням відповідача здійснити перебудову самочинного будівництва відповідно до державних будівельних норм та правил.

Посилання позивача на те, що будівництво прибудови та сараю здійснювалось на належній їй земельній ділянці вважає безпідставним, оскільки поділ земельної ділянки між усіма співвласниками не проведено.

Представник Малинської міської ради в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об’єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об’єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3,15,16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Таким чином, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, – вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об’єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об’єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 3/10 часток жилого будинку № 7 по вул. Набережна м. Малина, а саме відповідно до договору дарування частини жилого будинку від 16 липня 2002 року нею набуто у власність 11/20 часток будинку, а відповідно договору дарування від 19 жовтня 2004 року подаровано 5/20 часток будинку. ( а.с.9).

Частка будинку, належна ОСОБА_1 складається з кімнати 11,1 площею м-2, веранди площею 9,1 м-2, кухні площею -9,6 м-2. ( а.с.26 )

ОСОБА_2 є власником 3/10 часток будинку, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 власниками 2/5 часток будинку по 2/10 частці належить кожному.

Дане підтверджується наступними доказами, так відповідно до договорів купівлі – продажу частки жилого будинку ОСОБА_2 набула у власність 14/20 часток будинку, а відповідно до договору дарування частки будинку від 03 березня 2008 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2/5 часток будинку.

Між співвласниками будинку ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поділ належної частки не проведено та дана частка в цілому складається з: сіни –« а1» площею 29,3 м-2, кімната площею 6,8 м-2, кімната площею 11 м-2, кімната площею 19,3 м-2, коридор площею 3,5 м-2, ганок площею 1,9 м-2.

Будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,0808 га., яка має цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку. Зазначена земельна ділянка також перебуває у спільній частковій власності.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за співвласниками жилого будинку № 7по вул. Набережна м. Малина зареєстровано право власності на земельні ділянки, а саме за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 3/10 частки, за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 2/10 частки.

Під час судового розгляду відповідачка підтвердила, що будівництво прибудову до житлового будинку « а-2 » та сараю « Б », здійснені нею самочинно, без отримання необхідних дозволів та проектної документації. На даний час вона не може вирішити питання щодо належного їх оформлення, оскільки не закінчена процедура поділу земельної ділянки , що перебуває у спільній частковій власності сторін та третіх осіб – ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Висновком експерта № 555/10-2017 від 10 жовтня 2017 року за результатами проведення будівельно-технічного дослідження було встановлено (а.с. 62-92), що проектно - кошторисна та договірна документація на здійснення прибудови до житлового будинку « а-2 » та сараю « Б » ОСОБА_2 експерту не надавалась.

Прибудова до житлового будинку « а-2 » та сарай « Б » виконанні з порушенням п.3.25 ДБН 360-92, оскільки прибудова до жилого будинку затіняє ( перешкоджає потраплянню прямих сонячних променів) віконний проріз житлової кімнати № 2-2 ( площею 11,1 м-2) , відстань від вікна житлової кімнати № 2-2 ( площею 11,1 м-2) до сараю ( літера «Б») не відповідає нормам п.3.25 (а) та.3.26 ДБН 360-92, якими встановлено мінімальну відстань на рівні 12,0 м-2.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво прибудови до житлового будинку « а-2 » та сараю « Б ».

Проте, суд вважає, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що перебудова здійсненого самочинного будівництва неможлива.

Питання щодо можливості усунення допущених порушень, проведення перебудови – експерту не ставилося.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі, передбачені законодавством України, заходи реагування.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Однак на момент розгляду справи між співвласниками жилого будинку та земельної ділянки не вирішено питання щодо поділу земельної ділянки , тому посилання ОСОБА_1 на те , що відповідач ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво на належній їй земельній ділянці є необґрунтованим.

Крім того, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з’ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. За необхідності з’ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу.

У справі, не вирішувалось питання про те, чи спірний об’єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самого будинку.

Невстановлення вказаних обставин унеможливлює виконання такого рішення.

Також суд вважає, що відповідачами у справі повинні бути не лише ОСОБА_2, а і інші співвласники житлового будинку та земельної ділянки – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки самочинне будівництво – прибудови до житлового будинку, здійснено до частки будинку, належній ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Дана частка будинку між цими співвласниками не поділена.

При вирішені судом питання про залучення в якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4О, з’ясовувалась думка позивача по справі у відповідності до статті 33 ЦПК України, однак ОСОБА_1 заперечила щодо даного.

Враховую вищевикладене суд приходить до висновку , що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3,11,58,60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.376,391 ЦК України , суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Малинська міська рада Житомирської області про знесення самочинного будівництва - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд шляхом подання в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.