Рішення № 70331623, 14.11.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 158/1839/17

Провадження № 2/161/4014/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі – Ярмолюк В.С.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

представника третьої особи – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Первинна профспілкова організація «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом», про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

18.07.2017 року позивач звернулася до суду з даною позовною заявою на обґрунтування вказавши, що з 10.02.2004 року вона працювала кореспондентом в редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на посаді завідуючого відділом та кореспондента цієї газети. Наказом редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» № 30 від 15.06.2017 року її було звільнено з посади кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 13 березня 2017 року. Також до її трудової книжки було внесено запис про участь у страйку в період з 19.09.2016 року по 13.03.2017 року, який було визнано незаконним згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року. Підставою для її звільнення відповідач вважає вказане рішення суду. Вважає, що наказ про її звільнення є незаконним, таким, що підлягає скасуванню, а вона – поновленню на роботі, виходячи з наступного. Так, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року у справі за позовом в.о. редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_6 до страйкового комітету у складі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання страйку незаконним, страйк оголошений трудовим колективом редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом», розпочатий 19.09.2016 року визнано незаконним, зобов’язано учасників страйку – трудовий колектив редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету. Однак, їй (позивачці) про наявність вказаного судового рішення було невідомо, про наявність будь-яких рішень страйкового комітету про припинення оголошеного страйку та початку роботи їй не відомо також, про необхідність відновити роботу її ніхто не повідомляв, і тому вона продовжувала страйк. Таким чином, в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року вона була відсутня на роботі з поважних причин. Більше того, 25.04.2017 року вона зверталася до редактора газети ОСОБА_6 з заявами про надання їй довідки про доходи та про звільнення з роботи, проте відповіді на ці заяви вона не отримала. 18.06.2017 року поштовою кореспонденцією вона отримала копію наказу про звільнення її з роботи з 13.03.2017 року. При звільненні її з роботи відповідачем грубо порушені норми чинного законодавства про працю. Так, положеннями ч. 1 ст. 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. В порушення вимог даної норми законодавства керівник редакції газети не отримав у неї пояснення з приводу її відсутності на роботі. Крім того, ч.ч. 1, 2 ст. 43 КЗпП України чітко визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2,3 статті 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник… В редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» профспілкова організація існує, вона є її членом. Проте, з незрозумілих причин відповідач з поданням про її звільнення до первинної профспілкової організації не звертався, що також підтверджує незаконність її звільнення з роботи. За таких обставин, вважає, що вона має бути поновлена на попередній посаді з часу звільнення. Крім того, вона має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки з роботи вона була звільнена без законної підстави, що потягло за собою порушення її життєвих зв’язків, вона змушена була докладати додаткові зусилля для організації свого життя, тривалий час знаходилася в стані нервового стресу. Просить суд скасувати наказ редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» № 30 від 15.06.2017 року про звільнення її з посади кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 13.03.2017 року; поновити її на посаді кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» з 13 березня 2017 року; стягнути з редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; тягнути з редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на її користь на відшкодування моральної шкоди 10000 грн.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні до наданих позивачкою. Крім того, представник позивача зазначив, що вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий з відповідача на користь позивачки за період з 13.03.2017 року по день винесення судом рішення. Середній заробіток має бути розрахований виходячи з посадового окладу, встановленого штатним розписом редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» від 27.01.2017 року, а саме з розрахунку 3200 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з займаної посади було здійснено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Так, 19.09.2016 року трудовим колективом редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» було оголошено страйк. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року у справі за позовом в.о. редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_6 до страйкового комітету у складі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання страйку незаконним, страйк оголошений трудовим колективом редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом», розпочатий 19.09.2016 року визнано незаконним. До роботи трудовий колектив редакції газети «Вільним шляхом» мав приступити 13.03.2017 року. Проте, позивач в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року була відсутня на роботі без поважних причин. Про наявність судового рішення позивач мала знати, оскільки вона спілкується з членами страйкового комітету та головою профспілкового комітету ОСОБА_9 Крім того, зазначене рішення Ківерцівського районного суду було опубліковано у газеті «Вільним шляхом» 18.03.2017 року. За кожен день відсутності ОСОБА_1 на роботі складалися відповідні акти, які направлялися на адресу позивачки, проте вона їх відмовлялася отримувати. Твердження позивачки про те, що редактор редакції газети не пропонувала надати їй пояснення з приводу допущеного порушення трудової дисципліни, не відповідає дійсності, оскільки 25.04.2017 року позивач була присутня в редакції і їй пропонувалося надати такі пояснення. Проте, від надання пояснень позивач відмовилася, про що було складено відповідний акт. З приводу відсутності згоди профспілкового комітету на звільнення позивачки необхідно зазначити, що на час звільнення позивачки з займаної посади жодного члену профспілки в редакції газети не лишилося, подання про надання згоди на звільнення позивачки було направлено на адресу голови профспілкового комітету ОСОБА_9, проте, у передбачені законом строки, відповідь надана не була. За таких обставин, слід вважати, що профспілка надала згоду на звільнення ОСОБА_1 Крім того, вважає, що Первинна профспілкова організація «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» створена з порушенням вимог чинного законодавства і належним чином не зареєстрована. Розрахувати середньоденну заробітку плату ОСОБА_1 немає можливості, оскільки ОСОБА_1 була відсутня на роботі в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року, а з 19.09.2016 по 13.03.2017 року приймала участь у страйку, який визнано незаконним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Первинної профспілкової організації «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення. Про наявність рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року позивач не знала. Особисто вона (представник третьої особи) також про це рішення не знала, позивача про його наявність не повідомляла, оскільки рішення суду було ухвалено при заочному розгляді справи. При звільненні ОСОБА_1 Первинна профспілкова організація «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» згоду на це не надавала, таке подання від редактора газети на адресу профспілки не надходило.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

Так, сторони перебували у трудових правовідносинах - позивач ОСОБА_1 з 10.02.2004 року працювала на посаді кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» (а.с. 5-6).

В судовому засіданні встановлено, що 19.09.2016 року трудовий колектив ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» розпочав безстроковий страйк.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року, ухваленому в справі № 158/2007/16 за позовом в.о. редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_6 до страйкового комітету у складі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання страйку незаконним, позов було задоволено - визнано страйк, оголошений трудовим колективом редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» від 19.09.2016 року, незаконним; зобов’язано учасників страйку – трудовий колектив ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету (а.с. 12-17).

Наказом редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» № 30 від 15.06.2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 13 березня 2017 року (а.с. 7).

Підставою для звільнення позивачки ОСОБА_1 з займаної посади за прогул відповідач вважає саме вищевказане рішення суду про визнання страйку незаконним.

Зі змісту ч. 1 ст. 14 ЦПК України слідує, що обов’язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України є рішення суду, що набрали законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

З пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, слідує, що вищевказане рішення суду набрало законної сили 13.03.2017 року, проте, належним чином засвідчену копію рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.06.2016 року, в якій було б зазначено дату вступу рішення в законну силу, представником відповідача суду не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Представником відповідача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Натомість, з даних, розміщених у відкритих джерелах інформації – Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманих судом в порядку перевірки достовірності наданої представником відповідача інформації, слідує, що рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 року, ухвалене у справі № 158/2007/16, набрало законної сили 17.07.2017 року.

Ані станом на 13.03.2017 року, ані станом на 15.06.2017 року, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.06.2016 року виконано не було – рішення про припинення страйку трудового колективу редакції районної газети «Вільним шляхом» страйковим комітетом не приймалося (а.с. 44), оскільки станом на ці дати воно не набрало законної сили і не було обв»язковим для страйкового комітету та трудового колективу ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом».

Таким чином, на час звільнення відповідачки ОСОБА_1 рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.06.2017 року не набрало законної сили, позивачку було звільнено з займаної посади до настання цієї події.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача станом на 15.06.2017 року були відсутні передбачені законом підстави для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул – відсутність на роботі без поважних причин в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року.

Крім того, при звільненні позивачки ОСОБА_1 відповідачем були допущені й інші порушення чинного трудового законодавства України.

Так, зі змісту наказу редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» № 30 від 15.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» за п. 4 ст. 40 КЗпП за прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин з 13 березня 2017 року (а.с. 7).

Копія наказу про звільнення була направлена відповідачем позивачці ОСОБА_1 15.06.2017 року рекомендованим листом о 10.50 (а.с. 177, 179) і отримана останньою 20.06.2017 року (а.с. 180).

Дана обставина представником відповідача не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинні зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Проте, дана вимога закону відповідачем належним чином не виконана.

Так, судом було встановлено, що 25.04.2017 року позивач ОСОБА_1 була присутня в приміщенні редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом», звернулася до редактора ОСОБА_6 з заявою про звільнення її з займаної посади за угодою сторін та заявою про видачу довідки про заробітну плату (а.с. 79-80).

Дана обставина визнана, як представником відповідача, так і позивачкою ОСОБА_1

З наданого відповідачем акту від 25.04.2017 року (а.с. 76) вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася надати пояснення, а також документи, які б підтверджували поважність причини її відсутності на робочому місці в період з 13.03.2017 року по 25.04.2017 року.

Об’єктивні підстави ставити під сумнів вищевказаний акт у суду відсутні.

Зі змісту оскаржуваного наказу та пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що позивач звільнена за прогул – відсутність на роботі в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року.

Однак, представником відповідача не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення з приводу її відсутності на роботі з період з 26.04.2017 року по 15.06.2017 року.

Як встановлено з пояснень сторін, наданих в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 15.06.2017 року в приміщенні редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» була відсутня, у зв’язку з чим наказ про її звільнення був направлений їй поштою.

Таким чином, наданий представником відповідача акт від 15.06.2017 року про відмову ОСОБА_1 надати пояснення з приводу її відсутності на роботі в період з 13.03.2017 року по 15.06.2017 року суд до уваги не приймає, як такий, що не відповідає фактичним обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 року № 1045-ХІV - первинна організація профспілки це добровільне об єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечує себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі, а профспілковий представник керівник профспілки, її організації, об’єднання профспілок, профспілкового органу, профорганізатор або інша особа, уповноважена на представництво статутом або відповідним рішенням профспілкового органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси. Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Судом встановлено, що в редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» створено первинну профспілкову організацію «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» - рішення про це було прийнято на установчих зборах первинної профспілкової організації «Професійна спілка районної газети «Вільним шляхом», як первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Незалежна медіа-профспілка України» від 15.07.2016 року (а.с. 187-188).

15.07.2016 року, на цих же зборах було обрано профспілковий комітет у складі трьох осіб: голова комітету – ОСОБА_9, члени комітету – ОСОБА_10, ОСОБА_11

Дана первинна профспілкова організація 27.07.2016 року прийнята на облік до Всеукраїнської спілки «Незалежна медіа-профспілка України», як така, що визнає статут ВПС НМТУ (а.с. 66-75, 172).

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 95-96) слідує, що запис про Первинну профспілкову організацію «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» внесений 26.09.2016 року, керівником профспілки є ОСОБА_9

На день розгляду даної справи судом державна реєстрація Первинної профспілкової організації «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» не скасована, установчі документи недійсними не визнані.

Таким чином, суд вважає, що в редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» відповідно до вимог чинного законодавства була створена первинна профспілкова організація, а тому при звільненні працівників з підстав, визначених у ч. 1 ст. 43 КЗпП України, відповідач мав попередньо звертатися до профспілкової організації з поданням про отримання згоди на їх звільнення.

06.09.2017 року ОСОБА_1 було прийнято до членів Первинної профспілкової організації «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» ВПС НМТУ (а.с. 62), а тому відповідач перед звільненням ОСОБА_1 мав попередньо отримати на це згоду профспілкового комітету.

Процедура отримання попередньої згоди виборчого органу первинної профспілкової організації визначена в частинах 2-5 ст. 43 КЗпП України.

Так, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 43 КЗпП України визначено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Проте, на момент звільнення ОСОБА_1 з займаної посади така згода профспілкового комітету Первинної профспілкової організації «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» була відсутня.

З наданого відповідачем листа від 04.05.2017 року слідує, що редактор редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_6 звернулася до Первинної профспілкової організації «Професійної спілки районної газети «Вільним шляхом» з поданням про звільнення ОСОБА_1, направивши лист на домашню адресу голови профспілкового комітету ОСОБА_9 (а.с. 189-191).

Однак, дане подання було отримано головою профспілкової організації ОСОБА_9 лише 15.06.2017 року, тобто в день видачі відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1

Дана обставина підтверджується роздруківкою з відповідною інформацію з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта», з якої вбачається що поштове відправлення з ідентифікатором 4520101594325 було вручено адресату 15.06.2017 року о 10.56, тобто вже після направлення позивачці копії наказу про її звільнення.

Сама по собі відсутність попередньої згоди виборного органу профспілкової організації не є достатньою підставою для поновлення працівника на роботі, якщо лише немає інших порушень, які дають підстави для поновлення працівника на роботі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв’язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що в даному випадку звільнення ОСОБА_1 відповідачем було проведено без достатніх правових підстав, які передбачені п. 4 ст. 40 КЗпП України, в даному випадку наявні й інші порушення трудового законодавства при звільнення позивачки з найманої посади, крім відсутності попередньої згоди первинної профспілкової організації, а тому позивач підлягає поновленню на посаді кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» з моменту звільнення, тобто з 13 березня 2017 року.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Суд вважає, що вимушений прогул ОСОБА_1 тривав з 15.06.2017 року по 14.11.2017 року, що становить 106 робочих днів (червень 2017 року – 1 робочих днів. липень 2017 року – 21 робочий день, серпень 2017 року – 22 робочих днів, вересень 2017 року – 21 робочий день, жовтень 2017 року – 21 робочий день, листопад 2017 року – 10 робочих днів).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягає стягненню саме з 15.06.2017 року, оскільки відповідно ч. 2 до ст. 28 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» час страйку працівникам, які беруть в ньому участь не оплачується.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата… Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку визначено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Судом встановлено, що останні два місяці, які передували звільненню ОСОБА_1, остання не працювала – з 19.09.2016 року по день звільнення приймала участь у страйку трудового колективу, а тому для обчислення заробітної плати має бути взятий посадовий місячний оклад кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом», визначений у штатному розписі, який вступав в дію з 27.01.2017 року, який становить 3200 грн. (а.с. 99-101).

Посадовий (місячний) оклад ОСОБА_1 становив у квітні 2017 року 3200 грн., у травні 2017 року -3200 грн., кількість робочих днів в квітні 2017 року складала 19 днів, у травні 2017 року – 20 робочих днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 164,1 грн. (3200 грн. + 3200 грн. : 39 робочих днів).

З п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 складає 17394, 6 грн. (164,1 грн. х 106 днів) без обов’язкових відрахувань.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що визнання звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Суд вважає, що розмір моральної шкоди, заявленої позивачем є завищеним, у ході судового розгляду позивачем та його представником у заявленому розмірі не доведений і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., тобто її вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Таким чином, суд вважає за необхідне допусти дане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру заробітної плати, за подання позову майнового характеру 1% ціни позову.

Тобто, при подачі даного позову ОСОБА_1 необхідно було б сплатити по 640 грн. за кожну з трьох вимог немайнового характеру та 640 грн. за вимогу майнового характеру.

Судом було задоволено чотири позовні вимоги ОСОБА_1. – три вимоги немайнового характеру (скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди) та одну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на користь держави судовий збір в сумі 2560 грн.

На підставі ст. 40, 43, 149, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 37-39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – задовольнити частково.

Скасувати наказ редактора редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» № 30 від 15.06.2017 року про звільнення з посади кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України з 13.03.2017 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді кореспондента редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» з 13 березня 2017 року.

Стягнути з редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без обов’язкових відрахувань за період з 15 червня 2017 року по 14 листопада 2017 року в сумі 17394 (сімнадцять тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 60 коп.

Стягнути з редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 (тисячу) грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України допустити дане рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованністю.

Стягнути з редакції ОСОБА_5 районної газети «Вільним шляхом» на користь держави судовий збір в сумі 2560 (дві тисячі п»ятьсот шістдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області ОСОБА_12