Рішення № 70330127, 16.11.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2971/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна Н. Г.Номер провадження 22-ц/788/1694/17 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2017 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої підприємству,

В С Т А Н О В И Л А :

14 червня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ) звернулось до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 працює на посаді начальника пасажирського потягу в Сумській вагонній дільниці регіональної філії Південна залізниця ПАТ «Укрзалізниця». 27 серпня 2015 року відповідач здійснювала обслуговування міждержавного пасажирського потягу №19/20 сполученням «Суми-Харків-Москва». 28 серпня 2015 року при перевірці вказаного потягу, інструкторами Бєлгородської вагонної дільниці на перегоні Москва-Тула виявлено перевезення безквиткового пасажира ОСОБА_4, який проїжджав від станції Москва-Курська до станції Бєлгород у вагоні №8 у службовому купе начальника потягу з дозволу ОСОБА_3 На підставі акту складеного по факту перевезення безквиткового пасажира, ПАТ було сплачено 200 швейцарських франків економічної відповідальності відповідно до п. 4.1, п. 5.1 «Соглашения об экономической ответственности за провоз безбилетных пассажиров, излишней ручной клади, неоформленного багажа, грузобагажа и непередачу для реализации мест в пассажирских поездах», яку уклали країни учасники СНД, в тому числі і Україна, що в гривневому еквіваленті становить 4 636 грн. 69 коп. Провідники пасажирських вагонів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за службовими обов'язками несуть відповідальність за перебування у вагоні пасажирів виключно із проїзними документами, свою провину визнали та подали заяви про утримання по 1 545 грн. 56 коп. кожна. Оскільки відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати заподіяну майнову шкоду, ПАТ просило стягнути з неї 1 545 грн. 57 коп.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ПАТ, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому зазначає, що відповідно до Соглашения между железнодорожными администрациями государств-участников Содружества Независимых Государств, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской республики об особенностях применения отдельных норм Соглашения о международном пассажирском сообщении (СМПС), затвердженого 28 травня 1997 року, начальник поїзду не має права продажу проїзних документів на території Російської Федерації. Вказує на те, що відповідачем 26 березня 2015 року успішно складено іспит на знання посадової інструкції, отже вона була обізнана з правилами перевезення пасажирів за кордон.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача Конєва О.М., який підтримав апеляційну скаргу, відповідача, яка заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює на посаді начальника пасажирського потягу у Сумській вагонній дільниці регіональної філії Південна залізниця ПАТ «Укрзалізниця». У зв'язку з реформуванням залізничної галузі, на підставі наказу № 041 від 30.06.2017 року виробничий підрозділ «Сумська вагонна дільниця» з 01.07.2017 року було вилучено зі складу регіональної філії «Південна залізниця» та приєднано до філії «Пасажирська компанія».

Згідно акту складеного 28 серпня 2015 року, при ревізії потягу №019 сполученням Москва Курська -Суми, на ділянці Москва-Тула у вагоні №8/043/15263 був виявлений пасажир без проїзного документу, який їхав від станції Москва Курська до станції Бєлгород в салоні вагона ( в купе начальника поїзда ОСОБА_3.) (а. с. 28).

Пунктом 5.1 «Соглашения об економической ответственности за провоз безбилетных пассажиров, излишней ручной клади, неоформленного багажа, грузобагажа и непередачу для реализации мест в пассажирских поїздах», стороною якої є Україна, передбачено, що за перевезення кожного безквиткового пасажира залізнична адміністрація формування потягу (вагону) несе відповідальність перед залізничною адміністрацією залізної дороги слідування потягу (вагона), контролюючими особами якою був виявлений факт порушення. Розмір відповідальності становить 200 швейцарських франків за перевезення одного пасажира.

У вересні 2015 року позивачем отримано рахунок №154 від 14 вересня 2015 року на суму 220 швейцарських франків, з яких 200 швейцарських франків за перевезення безквиткового пасажиру, що мало місце 28 серпня 2015 року (а. с. 24).

ОСОБА_3 по факту порушення, викладеного в акті від 28 серпня 2015 року були надані письмові пояснення (а. с. 35).

Наказом підприємства «Південна залізниця» Відокремлений підрозділ «Сумська вагонна дільниця» від 16 вересня 2015 року №66 «Про розгляд результатів перевірки потягу №19/20 «Москва-Харків» (ЛНП ОСОБА_3.)» працівниками АТ «ФПК» від 28 серпня 2015 року» за недотримання вимог п. 8.2.1 Інструкції провіднику пасажирських вагонів №ЦЛ-0038, що виразилося у перевезення одного безквиткового пасажира, провіднику пасажирських вагонів ОСОБА_5 оголошено догану (а. с. 32-34). Окрім того на підставі даного наказу, направлено подання до первинної профспілкової організації Вільної профспілки «Сумська вагонна дільниця №3» для надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани члена вільної профспілки - начальника пасажирського потягу ОСОБА_3 за недотримання вимог п. 10.2.1 Інструкції начальнику пасажирського потягу, що виразилось у перевезення одного безквиткового пасажира.

Наказом від 01 жовтня 2015 року №353 за недотримання вимог п. 10.2.1 Інструкції начальника пасажирського потягу, що виразилось у перевезенні одного безквиткового пасажира, начальника пасажирського потягу ОСОБА_3 позбавлено 100% преміальної оплати за серпень 2015 року (а. с. 30-31).

Провідниками пасажирських вагонів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ім'я начальника ВП «Сумська вагонна дільниця» ДП «Південна залізниця» Букіна О.П. 25 січня 2015 року та 26 січня 2016 року були подані заяви про утримання з їх заробітної плати по 1 545 грн. 56 коп. заподіяної товариству майнової шкоди (а. с. 60, 61).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ознайомлення відповідача, перед даною поїздкою, з правилами перевезення пасажирів за кордон та забезпечення її збірником нормативно-правових актів по країнам СНД для роботи.

Проте, з такими висновками погодитись не можна з огляду на наступне.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до підпункту 8.1 Інструкції начальника пасажирського потягу, затвердженої наказом генерального директора Укрзалізниця від 27 квітня 2012 року №158-Ц, начальник потягу міжнародного сполучення, окрім вимог цієї Інструкції та документів перерахованих у п. 1.4, в тому числі повинен знати Соглашение между железнодорожными администрациями государств-участников Содружества Независимых Государств, Латвийской Республики, Литовской Республики, Эстонской Республики об особенностях применения отдельных норм Соглашения о международном пассажирском сообщении (СМПС), підписаного 28 травня 1997 року.

Відповідач була обізнана з положеннями зазначеної Інструкції, що підтверджується випискою з книги обліку результатів перевірки знань щодо успішного складання іспитів 26 березня 2015 року в комісії пасажирської служби Південної залізниці ОСОБА_3 зі знання посадових інструкції (а. с. 103). Факт ознайомлення із посадовими обов'язками начальника потягу та Інструкцією не заперечується і самою ОСОБА_3

Більш того, посаду начальника пасажирського потягу відповідач обіймає більше десяти років та неодноразово здійснювала обслуговування пасажирського потягу під час міжнародного перевезення.

Параграфом 11 статті 4 вищевказаного Соглашения передбачено, що продаж проїзних документів проводиться залізничними касами, пунктами продажу від будь-якого пункту однієї країни до будь-якого пункту іншої країни, якщо вони зазначені в тарифах, що застосовуються (а. с. 219-221).

Згідно з п. п. 10.2.1 п 10.2 Інструкції, начальник потягу несе дисциплінарну та адміністративну відповідальність за порушення трудової дисципліни, посадових обов'язків згідно із законодавством про працю та Положенням про дисципліну за перевезення одного і більше безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Тобто, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що станом на 28 серпня 2015 року відповідачу було достеменно відомо як порядок продажу проїзних документів на території Російської Федерації, так і передбачена відповідальність за перевезення безквиткового пасажира. Вимог ознайомлення начальника потягу перед кожною поїздкою з правилами перевезення пасажирів за кордон та забезпечення збірником нормативно-правових актів по країнам СНД для роботи, посадова інструкція відповідача та норми чинного законодавства не містять.

У відповідності до приписів ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з ст. 136 КЗпП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як уже зазначалось, у зв'язку з перевезенням пасажира без проїзного документу, з дозволу ОСОБА_3, що мало місце 28 серпня 2015 року, ПАТ понесена відповідальність та сплачено 200 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 4 636 грн. 69 коп. Відповідач в добровільному порядку відмовляється відшкодовувати завдану шкоду.

За недотримання вимог п. 10.2.1 Інструкції начальника пасажирського потягу, що виразилось у перевезенні одного безквиткового пасажира, наказом від 01 жовтня 2015 року ОСОБА_3 в серпні 2015 року була позбавлена преміальної оплати. Даний наказ відповідачем не оскаржувався, що свідчить про фактичне визнання нею своєї вини.

Не можна погодитись з твердженнями відповідача з посиланням на п. 7.21. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом 27.12.2006 № 1196 Міністерства транспорту і зв'язку України про те, що пасажир якого вона допустила у вагон мав винятковий випадок, а саме: йому необхідно було доставити життєво необхідні ліки іншій особі, та вона мала право оформити йому проїзд на протязі години, але не встигла цього зробити. Зазначені Правила затверджені відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» та Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року № 252. Згідно п. 1. вказаного Порядку, він визначає загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж

у межах України в рухомому складі підприємств залізничного транспорту та у вагонах інших суб'єктів господарювання, і є обов'язковим для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, що провадять підприємницьку діяльність на території України у сфері обслуговування та перевезень пасажирів, багажу і вантажобагажу, та громадян.

Згідно п. 1.2. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України вони застосовуються при перевезенні пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничними лініями загального користування тільки у внутрішньому сполученні (у межах України) та у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам або громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі розташованим за межами України. При перевезенні пасажирів у межах України у вагонах залізниць інших держав у частині розрахунку вартості квитка діють норми цих Правил, а в частині умов перевезень та розрахунку вартості плацкарти діють норми відповідних міжнародних договорів.

Крім того в матеріалах справи (а. с. 35) містяться пояснення ОСОБА_3 на ім'я начальника вагонної дільниці відносно акта від 28.08.2015 року, в якому вона зазначила, що нею було прийнято рішення здійснити посадку пасажира з погашенням квитка, який він мав на цей поїзд, в цей же вагон, але на іншу дату 29.08.2015 року. Про те, що вона мала намір оформити пасажиру квиток, ОСОБА_3 в зазначених поясненнях не вказала. З копії квитка пасажира ОСОБА_4 вбачається, що у встановленому порядку його погашення позивачем не було здійснено (а. с. 217).

Позивачем також надано апеляційному суду розпорядження головного інженера служби пасажирських перевезень та наказ в.о. начальника пасажирської служби № Л-29/РУ від 14.07.2015 року, якими з 01.08.2015 року заборонено начальникам поїздів оформлення проїзду пасажирам за квитанціями ГУ-57 у поїздах усіх категорій та сполучень, крім випадків, передбачених пунктом 7.8, 8.8, 8.12, 8.19, 18.7, 18.10, 18.11 Правил, а також у випадку відключення терміналів АСК ПП УЗ на станціях залізниць України. Виключення складає оформлення проїзду пасажирам поїздів, які здійснюють посадку на станціях, де відсутні квиткові каси. Застосування п. 7.21 Правил допускається виключно з дозволу начальника пасажирської служби. З зазначеними обмеженнями оформлення проїзду пасажирам ОСОБА_3 була ознайомлена під підпис 30.07.2015 року (а. с. 209-214).

Таким чином, враховуючи те, що діями відповідача ПАТ заподіяно шкоди, а її розмір не перевищує середнього місячного заробітку, є підстави для покладення на неї матеріальної відповідальності, передбаченої приписами ст.ст. 130, 132 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, на підставі п. п. 1 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 1 545 грн. 57 коп. завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 378 грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 1 515 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п. 3; 309 ч. 1 п. 4; 313-314; 316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 жовтня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» (юридична адреса: м. Суми, вул. Привокзальна, 1, розрахунковий рахунок 26005301006625 у філії-Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 337568, код 41022900 ) 1 545 гривень 57 копійок матеріальної шкоди та понесені судові витрати в сумі 2 893 гривні 80 копійок.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді -