Рішення № 70329249, 14.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6315/17

Номер справи місцевого суду: 499/231/17-ц

Головуючий у першій інстанції Погорєлов І. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,

за участю секретаря - Сідлецької Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна,

в с т а н о в и л а:

29.03.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна, посилаючись на те, що 3 2005 року по 22.08.2009 року (до моменту офіційного укладення шлюбу), сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, були пов'язанні спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні зобов'язання та вели спільне господарство. Від спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 30.05.2007 року позивачем та відповідачем, за спільні кошти, набуті під час спільного проживання, був придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, але право власності на будинок було оформлене по 1/3 частки за відповідачкою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У 2008 році, він разом з відповідачем взяли у борг у його матері, ОСОБА_6 4000 дол. США, на які робили ремонт у будинку, та дані кошти до цього часу матері не повернуті.

Спільне життя позивача з відповідачем не склалося та 17.10.2016 року шлюб між ними було розірвано. Будинок був придбаний за спільні кошти позивача та відповідача, йому належить право на половину від частки відповідачки, однак вона його право заперечує, тому він вимушений звернутися до суду. Крім того, частка має бути збільшена до ? частини, оскільки він за власні кошти робив ремонт, внаслідок якого збільшилася вартість будинку та залишити у власності відповідача 1/12 частини будинку.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 15 червня 2017 року позов задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав однією сім'єю з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 30.05.2007 року до 22 серпня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, ухвалити нове.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 22 серпня 2009 року було зареєстровано шлюб, який рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 17.10.2016 року було розірвано(а.с.18-20).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с15).

Відповідно договору купівлі-продажу від 30.05.2007 року, відповідачка, яка діяла в своїх інтересах та від імені своїх малолітніх дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 придбали в рівних частках по 1/3 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та оформили право приватної спільної часткової власності(а.с.21-25).

Відповідно до довідки виконкому Петрівської селищної ради Іванівського району Одеської області, позивач ОСОБА_2 з 2007 року по теперішній час проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2 (а.с.64,66).

Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення факту сумісного проживання до покупки будинку, суд першої інстанції виходив з того, що такі обставини не підтверджені, і будинок куплений позивачкою за кошти батьків.

Крім того, суд встановив факт сумісного проживання сторін з 30.05.2007 року, тобто дати укладання договору купівлі - продажу.

Проте погодитися з такими висновками суду неможна, оскільки суд дійшов до них із порушеннями норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

За змістом ст.256 ЦПК суд встановлює лише ті факти, які породжують правові наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення прав та обов'язків.

Суд першої інстанції встановив факт сумісного проживання сторін з 30.05.2007 року, тобто з дати набуття спірного будинку у власність, іншого майна з того часу і до укладання шлюбу ними не придбавалося, а тому встановлення такого факту є безпредметним.

Суд не повно з'ясував обставини справи, не дав оцінку поясненням сторін та свідків, а також іншим обставинам, зокрема народженню спільної дитини в 2006 році, проживанням сторін у квартирі батьків ОСОБА_3, які через неприязні стосунки із ОСОБА_5, який проживав в належній їм квартирі з 2004 року за адресою АДРЕСА_1, зверталися до суду із позовом про його виселення в березня 2006 року (справа 2-2767/06 Суворовського районного суду м.Одеси, а.с.200-214), а також до правоохоронних органів з приводу його поведінки (а.с.205).

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що саме небажання проживати разом із її батьками, з якими відповідач не знаходив спільної мови, необхідно було придбати будинок, що є підтвердженням доводів позивача.

Суд вважав встановленим, що кошти на покупку будинку були надані батьками ОСОБА_3, послався на договір міни, однак з останнього вбачається, що батьки ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та її брат ОСОБА_10 обміняли квартиру в м.Одеса, вартість якої встановлена в розмірі 47698 грн. на квартиру в смт. Петрівка, вартість якої становить 14234 грн., без доплати (а.с.118). Таким чином, факт доплати встановлений на підставі пояснень самої ОСОБА_11, тобто підтверджений лише поясненнями сторони, не учасника угоди, поясненнями якої спростований письмовий договір. Крім того, ОСОБА_3 не була співвласником квартири, відтак висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

Зважаючи на викладене, рішення суду не відповідає вимогам ст..213 ЦПК, тому підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи.

Вбачається зі справи, що з 2004 року сторони проживали сумісно за адресою батьків ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_1, між батьками та ОСОБА_2 виникали сварки, тому вони звертався до правоохоронних органів, між ними існували спори з приводу оплати комунальних послуг, в 2006 році у сторін народилася спільна дитина, в травні 2007 року був куплений спірний будинок, з часу його покупки ОСОБА_2 в ньому оселився, в 2009 році сторони уклали шлюб, в якому перебували до 2016 року (а.с.15,18,20,21,64,66,198-214).

Таким чином, факт сумісного проживання є підтвердженим, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому встановленню підлягає факт з 1 січня 2005 року, оскільки в таких межах позивачем заявлений позов.

Відповідно до ст.74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Зважаючи на встановлені обставини та такі вимоги закону, за ОСОБА_2 слід визнати право власності на 1/6 частину будинку, придбаного під час спільного проживання.

Вимоги про визнання права власності на ? частину будинку є необґрунтованими і належними доказами непідтверджені.

Факт будівництва повинен бути підтвердженим належними та допустимими доказами, збільшення частки за рахунок одного з співвласників також підлягає доведенню, ОСОБА_2 таких доказів не надано.

Керуючись ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 червня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_3 з 1 січня 2005 року по 22 серпня 2009 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину будинку АДРЕСА_2, в решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: