Рішення № 70328960, 09.11.2017, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/75/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2017 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Фурсовой А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - 21 270 грн. 18 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, її представник позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили застосувати сплив строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив справу розглянути у його відсутність.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позичальника ОСОБА_2 від 12.01.2013р.; довідка про умови кредитування; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг; копія паспорту на ім’я відповідача; розрахунок заборгованості.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач – ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитними зобов’язаннями в розмірі 21 270 грн. 18 коп., зазначивши, що 12.01.2013р. із відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно із яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 1800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Між сторонами кредитного договору було узгоджено графік погашення кредиту. Представник позивача вважав, що оскільки відповідачка ОСОБА_2 (позичальник) не виконала умови п.п. 2.1.1.5.5 – 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, тобто своєчасно не повернула позивачеві (Кредитору) встановлену суму кредитних коштів та не сплатила відсотки за користування ними, у неї склалася заборгованість за кредитними зобов’язаннями станом на 31.10.2016 р. в розмірі 21 270 грн. 18 коп., яка складається з: заборгованість за кредитом – 1145 грн. 21 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 15335 грн. 91 коп.; заборгованості за пенею та комісією – 3300 грн. 00 коп., а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 989 грн. 06 коп. – (процентна складова). Таким чином, представник позивача вважав, що сума заборгованості відповідачем у добровільному порядку досі не погашена. Заподіяння відповідачем матеріальних збитків та їх невідшкодування негативно впливає на фінансову діяльність кредитної установи, заборгованість підлягає стягненню у примусовому порядку.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч.2 ст. 1054 ЦК України до даних відносин можуть застосовуватися положення ст.ст. 1046-1053 ЦК України. Згідно із ст.ст. 1048-1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

ЦК України передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що строк позовної давності для виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань по кредитному договору встановлюється в 50 років.

Однак, відповідачем при укладанні кредитного договору не було укладено жодного договору про збільшення позовної давності, Умови та правила надання банківських послуг не підписувала, заява відповідачки про надання кредитної карти не містить домовленості сторін про визначення строку позовної давності, тому посилання позивача на положення п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, про строк позовної давності в 50 років не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», строк внесення щомісячних платежів було визначено до 25 числа місяця, наступного за звітним. Останній платіж проведений позивачкою, було здійснено 30.11.2013 року в розмірі 880 грн. Тому, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 261 ЦК України, починаючи з 25.12.2013 року розпочався перебіг позовної давності. Позовна заява позивача до ОСОБА_2 була зареєстрована в Ренійському районному суді Одеської області 19.01.2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

За таких обставин, трирічний строк позовної давності для звернення з відповідним позовом минув 25.12.2016 року.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 21 270 грн. 18 коп. є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-258, 259, 267, 526, 549, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.І. Дудник