Ухвала суду № 70327263, 16.11.2017, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1263/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2017 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Ставніченко А.П.,

представника скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.

В обґрунтування скарги зазначив, 20.05.2016 року Веселинівським районним судом Миколаївської області по справі №472/1263/15-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, стягнуто на користь ОСОБА_2 збитки в розмірі 191067,50 грн. та судового збору 1911,85 грн.

14.07.2016 року Веселинівським районним судом Миколаївської області було видано виконавчі листи на виконання вищевказаного судового рішення, які були пред’явлені ОСОБА_2 до Веселинівського районного відділу ДВС до виконання.

Постановами від 01.08.2016 року начальником Веселинівського районного відділу ДВС ОСОБА_4 було відкрито виконавчі провадження №№51815768, 51815853, які Постановою від 08.08.2016 року об’єднанні у зведене виконавче провадження №54179129.

В скарзі вказує, що державним виконавцем Веселинівського районного відділу ДВС ОСОБА_4 з періоду часу відкриття виконавчого провадження по момент звернення зі скаргою до суду не було зроблено будь-яких дій по виконання рішення суду. Просить визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії.

Під час розгляду справи представником було уточнено вимоги та частково зменшенні, обґрунтовуючи це тим, що за час розгляду скарги, державним виконавцем було витребувано інформацію щодо наявності нерухомого та рухомого майна чоловіка боржниці (ОСОБА_5).

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 з урахуванням уточнень підтримав скаргу, просив задовольнити її в повному обсязі.

Державний виконавець - начальник Веселинівського районного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася надала суду заперечення, в яких зазначила що вимоги скаржника необґрунтовані, так як державним виконавцем неодноразово робилися запити до реєструючи органі щодо виявлення майна, яке належало би на праві власності ОСОБА_3

Суд зазначає, що будь-яких доказів державним виконавцем на підтвердження своїх заперечень так і не було надано.

Так, після надходження скарги, її розгляд був призначений на 02.10.2017 року, водночас державний виконавець на судове засідання не з’явився, надав суд заяву, згідно якої просив відкласти розгляд справи, так як перебуває у відрядженні.

Заява державного виконавця була задоволена та розгляд справи був відкладений на 03.11.2017 року (з урахуванням того, що представник скаржника просив вразі відкладення розгляду справи - відкласти після дати 03 листопада, так як буде перебувати на лікарняному).

03.11.2017 року в судове засідання з’явився державний виконавець Буланча О.В. та надала вищевказані письмові заперечення, та просила відкласти розгляд справи так як не підготовлена до її розгляду. Розгляд справи був відкладений на 13.11.2017 року, водночас судом було витребувана належним чином копія зведеного виконавчого провадження

13.11.2017 року в судове засідання знову не з’явився державний виконавець, надала заяву згідно якої, просила відкласти розгляд справи, так як буде у відрядженні у м. Миколаїв. Розгляд справи був відкладений на 16.11.2017 року.

16.11.2017 року в черговий раз в судове засідання не прибув державний виконавець, надав суду заяву про відкладення розгляд у справи так як знову знаходиться у відрядженні.

Представник скаржника заперечував щодо задоволення заяви про відкладення розгляду скарги, так як скарга вже розглядається значний проміжок часу, а державним виконавцем так і не було зроблено будь-який виконавчих дій, та не надано доказів на спростування скарги.

Суд ухвалив розглядати скаргу без участі державного виконавця.

Суд, дослідивши матеріали справи, та документи що надані скаржником в межах заявлених вимог та наданих доказів, заслухавши пояснення, дійшов до переконання, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 20.05.2016 року Веселинівським районним судом Миколаївської області по справі №472/1263/15-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення збитків, стягнуто на користь ОСОБА_2 збитки в розмірі 191067,50 грн. та судового збору 1911,85 грн.

14.07.2016 року на виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, Веселинівський районний суд Миколаївської області видав виконавчі листи, які 28.07.2017 року були пред’явлені ОСОБА_2 до Веселинівського районного відділу ДВС для примусового виконання.

Постановами від 01.08.2016 року начальником Веселинівського районного відділу ДВС ОСОБА_4 було відкрито виконавчі провадження №№51815768, 51815853, які Постановою від 08.08.2016 року об’єднанні у зведене виконавче провадження №54179129.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється .

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об’єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з’ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права державного виконавця, зокрема він має право:

- за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв’язку з виконавчим провадженням;

- звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

Суд зазначає, що за час розгляду справи, який тривав 1,5 місяці (незалежних від суду причин), за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця, державним виконавцем Буланча О.В. так і не надано суду доказів, що виконавцем виконано елементарні дії у виконавчому провадженні, і використано державним виконавцем права передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

На запит суду не надано копію виконавчого провадження або оригінал для огляду, щоб суд впевнився, що державним виконавцем зроблено дії, які б спростовували твердження скаржника. Суд зазначає, що в державного виконавця було достатньо часу, щоб підготуватися до судового засідання з 02.10.2017 року (перше судове засідання, яке було перенесена за заявою державного виконавця) до 03.11.2017 року (друге судове засідання на яке прибув державний виконавець і вказав, що він не готовий до розгляду справи), - минув 1 місяць.

Якщо навіть на запит суду не надано копію виконавчого провадження, що є елементарною дією, то суд прийшов до переконання що доводи на які посилається скаржник наявні, державним виконавцем не спростовані твердження скаржника, а бездіяльність державного виконавця доведеною.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. (ч. 2 ст. 387 ЦПК України).

Згідно ст. 389 ЦПК України, про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 57-60, 208, 209, 210, 212-214, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця - начальника Веселинівського районного управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 щодо непроведення виконавчих дій з примусового виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2016 року по справі №472/1263/15-ц в межах зведеного виконавчого провадження №54179129.

Зобов'язати державного виконавця - начальника Веселинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ОСОБА_4 провести наступні дії:

- витребувати інформацію щодо наявності грошових коштів в фінансових та банківських установах, що знаходяться у власності ОСОБА_5;

- провести огляд земельної ділянки та домоволодіння, розташованих за адресою: смт. Веселинове, вул. Богданова, 12 з метою виявлення майна, на яке може бути звернено стягнення (в тому числі, що знаходиться у спільній власності);

- встановити заборону боржнику розпоряджатися і користуватися виявленим майном (в тому числі, майном, що знаходиться в спільній або частковій власності);

- звернутися до суду з заявою щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.

Ухвала суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області шляхом подачі протягом 5 днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали - протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.