Ухвала суду № 70325751, 08.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/9991/80394/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

особи, які беруть участь у справі, повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі № 2а-12712/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латіф"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латіф" (далі - ТОВ "Латіф", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач), у якому просило визнати недійсними податкове повідомлення - рішення ДПІ від 18 серпня 2009 року № 0003102311/0 та податкові повідомлення - рішення, прийняті ДПІ у порядку адміністративного оскарження від 07 жовтня 2009 року № 0003102311/1, від 16 грудня 2009 року № 0003102311/2, від 02 березня 2010 року № 0003102311/3, якими товариству визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 1013784,00 грн.

Окружний адміністративного суд міста Києва постановою від 12 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18 серпня 2009 року № 0003102311/0, від 07 жовтня 2009 року № 0003102311/1, від 16 грудня 2009 року № 0003102311/2, від 02 березня 2010 року № 0003102311/3.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд касаційної скарги здійснено у відкритому судовому засіданні в порядку частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкові повідомлення - рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті на підставі висновків невиїзної документальної перевірки ТОВ "Латіф" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром" за період з 01 січня 2008 року по 01 квітень 2009 року, викладених ДПІ в акті від 07 серпня 2009 року № 9527/23-11/34405570. Згідно з висновками цього акту товариство порушило вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України; далі - Закон № 168/97-ВР) внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту ПДВ у сумі 675856,31 грн, задекларованих у період з квітня по грудень 2088 року та у січні 2009 року, за податковими накладними, виписаними ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром", установчі документи та свідоцтво платника податку якого за рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року у справі № 2-3375/09 визнані недійсними з моменту реєстрації та видачі (з 26 січня 2008 року). Також, податковий орган на обґрунтування своїх доводів про неправомірність формування товариством даних податкового обліку по операціях із ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром" послався на обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням у справі № 2-3375/09, а саме, що ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром" зареєстровано на підставну особу (ОСОБА_1) за грошову винагороду, який фактично господарською діяльністю не займався та будь - яких первинних бухгалтерських та податкових документів не підписував.

Задовольняючи позов, суд першої, з висновком якого погодився апеляційний адміністративний суд, виходив з того, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром") є встановленим в судовому процесі, а визнання у судовому порядку недійсними установчих та реєстраційних документів контрагента позивача та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за господарськими операціями податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), що діяли на момент спірних правовідносин, покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, документи мають юридичну силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для формування платником податків своїх даних податкового обліку.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належної оцінки зібраних у справі доказів, яка повинна відповідати нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій дослідили первинні документи, надані ТОВ "Латіф" на спростування доводів податкового органу про неправомірність формування даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром", а саме: податкові та видаткові накладні, довіреності на прийняття товару, договори, додаткові угоди до договорів, специфікації, виписки з банківського рахунку позивача, що підтверджують списання грошових коштів з рахунку позивача та переказ їх контрагенту ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром" на виконання умов договорів, та встановили, що господарські операції між ТОВ "Латіф" та ТОВ "Компанія "ВФ "Будлегпром" мали реальний характер. Також суди врахували, що Голосіївський районний суд м. Києва ухвалою від 01 лютого 2010 року, розглянувши заяву ТОВ "Карат-200" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, скасував рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року у справі № 2-3375/09.

Таким чином, оцінивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки підстав прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а-12712/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна