Ухвала суду № 70325407, 16.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1518/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н. Д. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківлит» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0012311405.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов залишити без задоволення в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що з 07.12.2016 по 13.12.2016 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києві від 01.08.2016 у справі №760/6919/16-к проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Білоцерківлит» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Профбудкомплекс» за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами перевірки оформлено Акт від 20.12.2016 №1011/10-02-14-03/40311757/116, відповідно до якого перевіркою виявлено порушення ТОВ «Білоцерківлит» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2016 року на 185229,00 грн.

В Акті перевірки контролюючий орган посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагент позивача не має достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов'язань за укладеним з позивачем договором підряду.

Також було здійснено аналіз даних, що містяться у Єдиному реєстрі податкових накладних, у результаті чого встановлено, що контрагент позивача у перевіряємий період декларував взаємовідносини з ТОВ «Сафарс», предметом яких також були будівельно-монтажні роботи.

При цьому, у рамках кримінального провадження №12015000000000630, внесеного до ЄРДР 08.12.20ІЗ за фактом вчинення кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 205 (фіктивне підприємництво), 209 (легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом), 212 (ухилення від сплати податків), було встановлено, що директор та головний бухгалтер ТОВ «Сафарс» ОСОБА_3, від імені якого були підписані первинні документи, заперечує свою причетність до створення та господарської діяльності ТОВ «Сафарс».

Викладені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про укладення позивачем правочинів з ТОВ «Профбудкомплекс» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагента у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управління ДФС у Київській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.04.2017 №0012311405, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що була зараховано до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду у декларації з ПДВ за травень 2016 року на 185229,00 грн.

Апелянт вказує на завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ в зв'язку з відсутністю документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Профбудкомплекс», за наслідками яких позивач у перевіряємий період сформував показники податкового кредиту, на суму якого було зменшено об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, наприклад, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2016 року між ТОВ «Білоцерківлит» як замовником та ТОВ «Профбудкомплекс» як виконавцем було укладено договір підряду №14/03/16, у порядку та на умовах якого виконавець зобов'язувався виконати роботи з часткового ремонту цеху №1 та №2, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

У пункті 1.3 договору підряду передбачено, що склад та обсяг робіт визначається у локальному кошторисі, що додається до договору.

Згідно пункту 6.1 договору, прийняття виконаних робіт замовником здійснюється на підставі акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору, загальна вартість робіт становить 1111373,02 грн., у тому числі ПДВ 185228,84 грн. Ціна договору є твердою і може бути зміненою лише у випадку зміни фактично виконаних об'ємів робіт.

Пунктом 4.1 договору підряду передбачено, що оплата вартості робіт здійснюється замовником шляхом зарахування повної передплати на рахунок виконавця.

У порядку, визначеному пунктом 1.3 договору підряду від 14.03.2016 №14/03/16, сторонами було складено та підписано локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, у якому було визначено склад, обсяг, загальну вартість робіт та необхідних для їх виконання будівельних матеріалів.

25 травня 2016 року позивач здійснив попередню оплату вартості робіт у розмірі 1111373,20 грн., у тому числі ПДВ 185228,84 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача у ПАТ «ВТБ Банк» за 25.05.2016.

За фактом зарахування коштів на банківський рахунок, ТОВ «Профбудкомплекс» склало та зареєструвало у ЄРПН податкову накладну від 25.05.2016 №47 на суму 1111373,02 грн., у тому числі ПДВ 185228,84 грн.

Суму податку на додану вартість у розмірі 185228,84 грн., підтверджену вказаною податковою накладною, було включено позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за травень 2016 року.

Як встановлено, у березні-липні 2016 року на виконання умов договору підряду від 14.03.2016 №14/03/16 ТОВ «Профбудкомплекс» виконало будівельно- монтажні роботи з ремонту цеху №1 та №2 на загальну суму 1111373,02 грн., у тому числі ПДВ 185228,84 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в від 29.07.2016 (а.с. 13-20), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 29.07.2016.

Будівельно-монтажні роботи ТОВ «Профбудкомплекс» виконувались у приміщеннях, розташованих за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23.

Так, між ТОВ «Білоцерківлит» (орендар) та ТОВ «Ферокерам» (орендодавець) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 10.03.2016 №99, відповідно до якого позивач прийняв у користування нежитлові будівлі: літ. «П» загальною площею 1164 кв.м. та літ. «Т» 964 кв.м., що розташовані за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул.Фастівська, 23 (а.с. 49-52).

У подальшому вказані нежитлові будівлі літ. «П» загальною площею 1164 кв.м. та літ. «Т» загальною площею 964 кв.м., розташовані за адресою Київська область, м. Біла Церква вул. Фастівська, 23, були набуті позивачем у власність за договорами купівлі-продажу від 26.05.2016 №1264 та №126.

Основним видом діяльності ТОВ «Білоцерківлит» є лиття чавуну, а вказані нежитлові приміщення безпосередньо задіяні у процесі виробництва.

Виконання ремонтних робіт у приміщеннях літ. «П» загальною площею 1164 кв.м. та літ. «Т» загальною площею 964 кв.м., розташованих за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, було обумовлено необхідністю приведення вказаних приміщень у відповідність до виробничих потреб, пожежної безпеки і безпеки праці.

Первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагент супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Апелянт вказує на недостатність ресурсів у контрагента для виконання визначених договором робіт, проте, Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Посилання апелянта як на підставу для невизнання податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій позивача та ТОВ «Профбудкомплекс», на фіктивний характер окремих угод останнього з ТОВ «Сафарс», не мають відношення до господарських операцій між позивачем та ТОВ «Профбудкомплекс» та не можуть свідчити про фіктивність угод позивача з контрагентом.

Враховуючи надані письмові докази на підтвердження взаємовідносин з контрагентами, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані виходячи з припущень стосовно можливих порушень податкового законодавства контрагентом позивача, а відносини безпосередньо між учасниками операцій, на підстав якої сформовані дані податкового обліку, не досліджено.

Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Апелянт не навів жодних інших обставин та доказів, які б свідчили про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.

Податковим органом не було надано суду доказів притягнення осіб - керівників вказаних підприємств, до кримінальної відповідальності по факту вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України.

За змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а висновки та доводи апелянта не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоцерківлит» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2017 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.