Постанова № 70325344, 15.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2017 року № 826/20043/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив»до Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В СТ А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустрія Олив» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2016 р. № 0007011402 та від 07.12.2016 р. № 0007021402.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 08.09.2016 р. № 375/26-15-14-02-01/37144050 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень на заявлені позовні вимоги зазначив, що операції позивача з його контрагентами вчинені без мети настання реальних наслідків, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Індустрія Олив» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Індустрія Олив»:

1. пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, п. 10 П (с) БО 16 «Витрати», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зі змінами та доповненнями, ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку із чим ТОВ «Індустрія Олив» занижено податок на прибуток на загальну суму 1490366,00 грн., в тому числі за 2014 рік - 1112992 грн., за 2015 рік - 377 374,00 грн. завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 2306056,00 грн., в тому числі: за півріччя 2016 року на суму - 2306056,00 грн.

2. п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за рахунок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2117174,00 грн., в тому числі:

- за січень 2014 р. - 20 982,00 грн.;

- за лютий 2014 р. - 208 125,00 грн.;

- за березень 2014 р. - 85 958,00 грн.;

- за квітень 2014 р. - 205 659,00 грн.;

- за травень 2014 р. - 96 055,00 грн.;

- за червень 2014 р. - 230 233,00 грн.;

- за липень 2014 р. - 290 798,00 грн.;

- за серпень 2014 р. - 222 831,00 грн.;

- за вересень 2014 р. - 119 343,00 грн.;

- за жовтень 2014 р. - 142 337,00 грн.;

- за листопад 2014 р. - 5 478,00 грн.;

- за лютий 2015 р. - 80 749,00 грн.;

- за березень 2015 р. - 84 675,00 грн.;

- за червень 2015 р. - 272 949,00 грн.;

- за лютий 2016 р. - 51 002,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2016 р. № 375/26-15-14-02-01/37144050 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23.09.2016 р. № 0005441402, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 046 862,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1490366,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 556496,00 грн.;

- від 23.09.2016 р. №0005431402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення на суму 2 306 056,00 грн. за період: півріччя 2016 р.

- від 23.09.2016 р. № 0005421402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 175 761,00 грн., в тому числі: за основним платежем в розмірі 2117174,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1058587,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 08.09.2016 р. № 375/26-15-14-02-01/37144050, ГУ ДФС у м.Києві прийнято рішення від 20.09.2016 р. № 20671/10/26-15-14-02-01, яким висновки вказаного акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 01.12.2016 р. № 25932/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.09.2016 р. № 0005421402, № 0005431402, № 0005441402 в частині зменшення ТОВ «Індустрія Олив» податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат (собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)) по взаємовідносинам з ПП «КЛК Груп» і у відповідній частині штрафні санкції, а також скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 23.09.2016 р. № 0005431402, № 0005441402 в частині донарахувань та зменшення збитків по операціях за період 2015 рік, 1 півріччя 2016 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ «Галіот Груп», ТОВ «Люкс Борте» та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, 1 півріччя 2016 року, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - задоволено частково.

На підставі вищевказаного рішення Державної фіскальної служби України, Головним управління ДФС у м.Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07.12.2016 р. № 0007011402, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 568 648,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1045765,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 522 883,00 грн.;

- від 07.12.2016 р. № 0007021402, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 480 603,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 383 290,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 313,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України зазначається, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Індустрія Олив» зареєстровано в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві від 09.06.2010 р. № 10701020000040142. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби за № 23774 від 11.06.2010 р. Станом на дату проведення перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві та було зареєстровано платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності на момент проведення перевірки - неспеціалізована оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки було виявлено порушення приписів податкового законодавства в частині реальності здійснення господарських операцій по поставці оливи по взаємовідносинам із ТОВ «Аверс Груп Лтд», ТОВ «Мегарост», ТОВ «Енергокапітал», ТОВ «Люкс Борте», ТОВ «Галіот Груп», яка, в подальшому, була реалізована третім особам.

Щодо господарських операцій ТОВ «Індустрія Олив» з ТОВ «Мегарост», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Мегарост» (постачальник) та ТОВ «Індустрія Олив» (покупець) укладено договір поставки № 01/09/13 від 02.09.2013 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, ціна, кількість та вартість товару визначається за кожною окремою поставкою за домовленістю сторін і відображається в рахунках-фактурах постачальника.

Пунктом 2.1 договору визначено, що якість товару підтверджується сертифікатом (паспортом) тощо якості виробника і повинна відповідати стандартам або технічним умовам на цей товар.

Відповідно до п. 3.1 договору, постачальник відпускає товар покупцю на умовах самовивозу зі складу постачальника, якщо інше не узгоджено додатковою угодою до цього договору на поставку конкретної партії товару.

Завантаження товару на автомобільний транспорт здійснюється організацією-зберігачем товару згідно умов договору, укладеному між постачальником та зберігачем (п. 3.2 договору).

При відпуску або доставці товару з бази зберігання покупцеві видається накладна (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору приймання товару за якістю і кількістю проводиться відповідно до Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».

ТОВ «Мегарост» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду картки рахунки: 631 (а.с. 7-15 т. ІІ), акт звірки розрахунків (а.с. 16 т. ІІ).

На підтвердження отримання товару позивачем надано суду видаткові накладні (а.с. 17-31 т.ІІ, а.с. 64 т.ІІІ), рахунки-фактури (а.с. 32-39 т.ІІ, а.с. 65 т.ІІІ).

На підтвердження перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні (а.с. 40-45 т.ІІ, а.с. 66 т.ІІІ). Перевізниками товару виступили ФОП «ОСОБА_9.», ФОП «ОСОБА_10.».

Суми податку на додану вартість за поставлений товар відображено в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 46-63 т.ІІ).

На підтвердження розрахунків між сторонами позивачем надано суду банківські виписки (а.с. 64-76 т. ІІ), платіжні доручення (а.с. 67-79 т.ІІІ).

В той же час, висновками перевірки встановлено наявність розбіжностей у вигляді завищення податкового кредиту ТОВ «Індустрія Олив» по взаємовідносинах з TOB «Мегарост» на суму 142124,00 грн. за січень-березень 2014 р.

В ході перевірки встановлено виписку 7 накладних за один день (12.06.2014) та 3 накладних за 2014 на суму менше 10 000,00 грн. ПДВ на поставку однорідної продукції. При цьому, транспортування товару здійснювалось одним транспортом в день відповідно до ТТН від 12.06.2014 р. та від 19.06.2014 р. №19/06.

Перевіркою відносно товарно-транспортних накладних встановлено, що вони складені з порушеннями п.п. 7.5.7 п. 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (надалі - Інструкція № 281).

ТОВ «Індустрія Олив» не надано паспорти якості нафти або нафтопродукту, копії сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Крім того, до перевірки TOB «Індустрія Олив» не надало журнали обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

В ході перевірки враховано акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.04.2014 № 896/04-65-22-03 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Мегарост» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з платником податків TOB «Буд-Центр» за період грудень 2013 року».

Щодо господарських операцій ТОВ «Індустрія Олив» з ТОВ «Енергокапітал», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Енергокапітал» (постачальник) та ТОВ «Індустрія Олив» (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/10 від 04.10.2013 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, ціна, кількість, умови та строк поставки відображаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.4 договору якість товару повинна відповідати діючим ГОСТам, технічним умовам і (паспортам) заводу виготовлювача. На підтвердження відповідності якості товару по даному договору постачальник зобов'язаний надати покупцю копії паспорта якості і сертифіката відповідності.

Відповідно до п. 1.7.1 договору товар поставляться партіями залізничним транспортом на умовах DDP- ст. призначення.

У разі відвантаження автомобільним транспортом, наданим покупцем, «FCA склад постачальника» (п. 1.7.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору товар, який підлягає передачі по даному договору, відвантажується партіями за умови надання покупцем своєчасної заявки на партію товару із зазначенням об'єму товару, порядку та час вибірки, осіб відповідальних за завантаження товару, номери транспортних засобів та інших наданих документів та інформації, передбачених даним договором та Специфікаціями.

Відпуск товару покупцю на умовах «FCA склад постачальника» відбувається за умови пред'явлення покупцем довіреності на отримання товару, оформленої належним чином, а також документів підтверджуючих особу уповноваженого представника покупця (п.2.2).

Документами, підтверджуючими факт передачі товару, слід вважати накладні на загрузку товару (п. 2.6).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 договору приймання товару за якістю і кількістю проводиться відповідно до Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№П-6).

Приймання товару по якості здійснюється у відповідності з паспортом якості підприємства-виготовлювача.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець зобов'язується оплачувати вартість товару на умовах 100 % передоплати на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури постачальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапітал» зареєстровано Бородянською районною державною адміністрацією Київської області. Основним видом діяльності є оптова торгівля відходами та брухтом.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду картки рахунку: 631, акт звірки розрахунків (а.с. 94-93 т. ІІ).

На підтвердження передачі товару позивачем надано суду видаткові накладні (а.с. 94, 97, 100, 103, 106, 108, 110, 113, 115, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 131, 134, 136, 139, 142, 145 т. ІІ), рахунки-фактури (а.с. 95, 98, 101, 104, 111, 116, 129, 132, 137, 143, 146 т.ІІ, а.с. 37-41 т. ІІІ).

На підтвердження перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортні накладні (а.с.96, 99, 102, 105, 107, 109, 112, 114, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 130, 135, 138, 141, 144, 147 т.ІІ).

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 148-175 т.ІІ).

На підтвердження розрахунків між сторонами, позивачем надано суду виписки по рахунку (а.с. 176-199 т.ІІ), платіжні доручення (а.с.42-61 т. ІІІ).

Висновками акту перевірки встановлено, що товарно-транспортні накладні, оформлені за вказаними операціями оформлено з порушенням п.п. 7.5.7 п. 7.5 Інструкції № 281.

Окрім того, ТОВ «Індустрія Олив» не надано паспорти якості нафти або нафтопродукту, копії сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Крім того, до перевірки TOB «Індустрія Олив» не надало журнали обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП. В ході проведення аналізу даних відповідно до підсистеми АС «Податковий блок» АС «Перегляд результатів співставлення» «Архів електронної звітності» не встановлено факт товарів (Олива трансформаторна Т-1500) TOB «Енергокапітал» в період відносин з TOB «Індустрія Олив» та не встановлено придбання вказаного товару протягом 2014 року.

Протягом періоду взаємовідносин з TOB «Індустрія Олив», TOB «Енергокапітал» придбавало товар - «відпрацьовану трансформаторну оливу», а також надавало послуги з її утилізації.

TOB «Енергокапітал» відвантажило TOB «Індустрія Олив» товару (олива трансформаторна Т-1500) в кількості 143 тонн. В той же час, TOB «Енергокапітал» придбавало «відпрацьовану трансформаторну оливу» в кількості 87 тонн та оливу трансформаторну Т-1500 в кількості 7 тонн.

Щодо господарських операцій ТОВ «Індустрія Олив» з ТОВ «Люкс Борте», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Люкс Борте» (продавець) та ТОВ «Індустрія Оливи» (покупець) укладено договір поставки технічних олив № 15/06-04 від 15.06.2015 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця оливи в асортименті та кількості, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем.

Якість товару повинна відповідати технологічним регламентам заводу-виробника, технічним умовам та стандарту України (п. 1.3 договору).

Товар постачається покупцю автомобільним транспортом на умовах - FCA (Інкотермс-2010)- завантажено в автомобільний транспорт покупця з терміналів продавця, узгоджених сторонами додатково, згідно заявок, наданих покупцем.

Товар за даним договором може постачатися на умовах СРТ (Інкотермс -2010) - перевезення оплачене за реквізитами вказаними покупцем у відповідних заявках на поставку товару.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору поставка товару здійснюється на підставі заявки, наданої покупцем, з підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар.

Завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партії товару).

ТОВ «Люкс Борте» зареєстровано Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області. Основним видом діяльності є інші будівельно-монтажі роботи.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду картку рахунку: 631 (а.с. 207 т.ІІ), податкову накладну (а.с. 210 т.ІІ).

На підтвердження передачі товару позивачем надано суду видаткову накладну (а.с. 208 т.ІІ).

На підтвердження перевезення товару позивачем надано суду товарно-транспортну накладну (а.с. 209 т.ІІ).

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами позивачем надано суду виписки по рахунку (а.с. 212-216 т.ІІ), платіжні доручення (а.с. 96-101 т.ІІІ).

В той же час, перевіркою встановлено, що видаткові та товарно-транспортні накладні виписані з порушеннями Інструкції № 281/171/578/155, а саме, складена не за формою, яка передбачена Інструкцією, а в довільній формі.

ТОВ «Індустрія Олив» не надано паспорти якості нафти або нафтопродукту, копії сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт обов'язковій сертифікації в Україні). Крім того, до перевірки TOB «Індустрія Олив» не надало журнали обліку надходження нафти і продуктів за формою № 6-НП.

З ході проведення аналізу даних відповідно до підсистеми АС «Податковий блок» «АС Перегляд результатів співставлення» «Архів електронної звітності» не встановлено факту придбання товарів (олива трансформаторна Т - 1500) TOB «Люкс Борте» в період взаємовідносин із ТОВ «Індустрія Олив» та не встановлено придбання вказаного товару протягом 2014-2015 років. Натомість встановлено придбання TOB «Люкс Борте» квітів в асортименті.

Щодо господарських операцій ТОВ «Індустрія Олив» з ТОВ «Галіот Груп», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Галіот Груп» (постачальник) та ТОВ «Індустрія Олив» (покупець) укладено договір № 19/12-04 від 19.12.2014 р., предметом якого є поставка товару в порядку та на умовах, передбаченим цим договором.

Кількість, номенклатура, ціна, умови, терміни сплати і постачання продукції можуть визначатися в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору, а також у товарно-транспортній та/або видатковій накладних (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, якість продукції повинна відповідати таким, що діють на території України державним стандартам (ГОСТ), технічним умовам (ТУ) заводу - виробника, іншим нормативно-технічним документам на даний вид продукції і підтверджуватися паспортом якості, виданим виробником. Копія сертифікату відповідності на продукцію надається покупцеві на його письмову вимогу.

Пунктом 2.2 договору визначено, що відпуск та приймання продукції по кількості та якості проводиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустки та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державним комітетом з питань технічного регулювання і споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.08, у редакції, що діяла станом на дату приймання та відпуску.

Згідно із п. 2.3 договору, при відвантаженні продукції автомобільним транспортом накладна (товарно-транспортна або видаткова), підписана уповноваженими представниками постачальника і покупця, відображає фактично передану кількість продукції. Після скріплення підписом представника покупця на ТТН та/або видатковій накладній, претензії покупця по кількості та якості отриманої продукції , а такої по її вартості, термінам і базисам не приймаються.

Відповідно до п.п. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 договору на відпуск продукції до тари оформлюється товарно-транспортна накладна на відпуск продукції.

ТТН на вивезення продукції автотранспортом покупця оформлюється на підставі довіреності покупця, а під час постачання постачальником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск продукції здійснюється на день оформлення ТТН за наявності усіх примірників. У ТТН оператор постачальника зазначає номер резервуара, з якого відпущено продукцію, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка, вид продукції, маса, а також дата, за необхідності, ас виїзду автоцистерн з підприємства постачальника.

Відповідно до п. 3.6.7 договору, перевезення продукції автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

Відповідно до п.п. 3.7, 3.9, 3.10 договору, сторони домовилися, що покупець надає постачальникові відвантажувальну заявку в строк не пізніше за 3 (три) дні до передбачуваної дати відвантаження партії продукції.

Датою виконання зобов'язання по постачанню продукції автомобільним транспортом постачальника (датою постачання) вважається дата вчинення печатки і підпису представника покупця (вантажоодержувача) на екземплярах товарно-транспортної або видаткової накладної, підтверджуючої прийом продукції в пункті призначення.

При постачанні продукції, відпускання продукції покупцеві здійснюється постачальником на підставі довіреності на отримання продукції, виписаної покупцем, та документу, що посвідчує особу. Оригінал такої довіреності передається постачальникові в момент поставки та залишається у власності останнього.

ТОВ «Галіот Груп» зареєстровано Броварською районною державною адміністрацією Київської області. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

На підтвердження реальності господарських операцій, позивачем надано суду картку рахунку: 631 (а.с. 226 т.ІІ).

На підтвердження розрахунків між сторонами позивачем надано суду платіжні доручення (а.с. 92-94 т.ІІІ).

В подальшому між ТОВ «Галіот Груп» (первісний кредитор) та ТОВ «Прокс Бізнес» (новий кредитор) та ТОВ «Індустрія Олив» (боржник) укладено договір № 22/04-2015 від 31.03.2015 р. уступки прав вимоги (цесії), відповідно до якого, первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги боргу з компанії ТОВ «Індустрія Олив» в сумі 517 769,60 грн.

З урахуванням укладеного договору № 22/04-2015 від 31.03.2015 р. уступки прав вимоги (цесії), позивачем на підтвердження виконання господарських операцій надано суду: картку рахунку: 631 (а.с.229 т.ІІ), видаткові накладні (а.с. 230, 232 т.ІІ), товарно-транспортні накладні (а.с. 231, 233 т.ІІ), податкові накладні (а.с.234-236 т.ІІ), виписки по рахунку (а.с. 237-239 т.ІІ).

Перевіркою встановлено наявність розбіжностей у вигляді завищення податкового кредиту ТОВ «Індустрія Олив» по взаємовідносинах з TOB «Галіот Груп» на суму 80749,00 грн. за лютий 2015 р. у зв'язку з присвоєння декларації з ПДВ TOB «Галіот Груп» статусу «до відома». Перевіркою відносно товарно-транспортної накладної встановлено, що вона складена з порушенням п.п. 7.5.7 п. 7.5 Інструкції № 281/171/578/155.

ТОВ «Індустрія Олив» не надано паспорти якості нафти або нафтопродукту, копії сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Крім того, до перевірки TOB «Індустрія Олив» не надало журнали обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Щодо господарських операцій ТОВ «Індустрія Олив» з ТОВ «Аверс Груп Лтд», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Аверс Груп Лтд» (постачальник) та ТОВ «Індустрія Оливи» (покупець) укладено договір № 16/05 від 16.05.2014 р. на поставку нафтопродуктів.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.4 договору асортимент, кількість, умови передачі та строки поставки виказуються у Специфікаціях до договору. Якість товару повинна відповідати діючим ГОСТам, технічним умовам і паспортам заводу виробника.

Згідно із п.п. 1.7.1, 1.7.2 договору товар поставляється партіями залізничним транспортом на умовах DDP -ст.призначення.

При відвантаженні автомобільним транспортом, наданим покупцем, FCA- «склад постачальника».

Відповідно до положень ст. 2 договору, товар, який підлягає передачі, відвантажується партіями за умови надання покупцем своєчасної заявки на партію товару з зазначенням об'єму товару, порядку та часу вибірки осіб відповідальних за завантаження товару, номери транспортних засобів, надання інших документів та інформації, передбачених даним договором і Специфікаціями.

Відвантаження товару покупцю на умовах FCA склад постачальника здійснюється під час пред'явлення покупцем довіреності на отримання товару, оформленої належним чином, а також документа, підтверджуючого особу уповноваженого представника покупця.

Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару здійснюється приймання товару за якістю і кількістю проводиться відповідно до Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (№П-6).

ТОВ «Аверс Груп Лтд» зареєстровано Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду картку рахунку: 631 (а.с.249 т.ІІ), видаткові накладні (а.с. 250, 254 т.ІІ), товарно-транспортну накладну (а.с. 251 т.ІІ), рахунки-фактури (а.с. 252, 255 т.ІІ), податкові накладні (а.с. 253, 256 т.ІІ), виписки по рахунку (а.с. 258-261 т.ІІ, а.с. 82 т.ІІІ), платіжні доручення (а.с. 86-89 т.ІІІ).

Водночас, як вбачається із висновків акту перевірки, перевіркою встановлено наявність розбіжностей у вигляді завищення податкового кредиту ТОВ «Індустрія Олив» по взаємовідносинах з TOB «Аверс Груп Лтд на суму 85 588,00 гривень.

В акті перевірки зазначено, що видаткові накладні виписані з порушенням Інструкції 281, а саме, складені не за формою, яка передбачена Інструкцією, а в довільній формі.

Перевіркою встановлено, що товарно-транспортні накладні на транспортування оливи трансмісійної та оливи компресорної до перевірки не надано.

ТТН від 29.05.2014 №1/4 складена не за формою №1-ТТН та не містить необхідних реквізитів.

TOB «Індустрія Олив» не надано паспорти якості нафти або нафтопродукту, копії сертифікатів відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні).

Крім того, до перевірки TOB «Індустрія Олив» не надало журнали обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

В ході проведення аналізу даних відповідно до підсистеми АС «Податковий блок» «АС Перегляд - результатів співставлення» «Архів електронної звітності» не встановлено факт придбання товарів (олива індустріальна И-20, олива трансмісійна, олива компресорна) TOB «Аверс Груп Лтд» в період взаємовідносин з TOB «Індустрія Олив» та не встановлено придбання вказаного товару протягом 2014 року. Натомість встановлено придбання TOB «Аверс Груп Лтд» засобів гігієни, нижньої білизни, овочів.

Крім того, встановлено наявність кримінального провадження №32014100080000042 від 27.05.2014 р. за ч. 2 ст.28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України по TOB «Аверс Груп Лтд» та наявність показів директора ОСОБА_3, відповідно до яких останній повідомив про реєстрацію підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено акт від 29.07.2014 №77/10-06-22-04/39126688 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB «Аверс Груп Лтд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за квітень-травень-червень 2014 р., відповідно до якого перевірку неможливо провести у зв'язку з що TOB «Аверс Груп Лтд» має стан платника 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Також, обґрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на те, що згідно договору №16/05 від 16.05.2014 р., укладеного між TOB «Індустрія Олив» та TOB «Аверс Груп Лтд», у реквізитах значиться номер рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «АктаБанк» за №26002001314508, який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 20.05.2014 року, в той час як договори було підписано 16.05.2014 року, що само по собі говорить про укладення його виключно для здійснення вигляду господарської операції та очевидно , на думку відповідача, договір є підробленим.

В свою чергу, на підтвердження реалізації вказаного товару контрагентам в наступному ланцюгу постачання: ТОВ «Ді-Ті-Сі-Груп», ПП «Імпекс 2010», ТОВ «Лавінол», ТОВ «Софтек», ТОВ «Іст Лоуд Груп», ТОВ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ПАТ «Волиньобленерго», ПАТ «Кранобудівна фірма «Стріла», ДП «Вінницький завод «Кристал», ТОВ «Компанія «Просвіт» Лтд», ПАТ «Запорізький Електровозремонтний Завод», ТОВ «Нікапромінвест», ПП «Індустрія Олив», ТОВ «Сфералайн», ТОВ «Торговий дім Спадщина», ТОВ «Кайрос Оіл», ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Кам'янецькі трансформаторні підстанції», ТОВ «Титан-Т», ТОВ «Рівнетехсервіс», ДП «Енергоремонт» ПАТ «Київенергоремонт», ТОВ «Торговий дім Ойл Груп», ТОВ «Український центр Енергоремонт», ТОВ «Арістей Оіл», ПАТ «Укрелектроапарат», ПП «Енергоспецсервіс», ПАТ «Хмельницькобленерго», ТОВ «Севкабельелектро», ТОВ «Інвест Юнітрейд», ТОВ «Арма-Пром», ТОВ «Авто-Синтез», ТОВ «Еліз», КТ «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов і Компанія», ТОВ «МК Енергобуд», ПАТ «Закарпаттяобленерго», ТОВ «Завод технічних масел «Аріан», ТОВ «Бора Б», ТОВ «Енко», ТОВ «Смарт Оіл Груп», ТОВ «Трансформатор сервіс», ТОВ «ЗАТ ЕРГО», ТОВ «СВ Комтрейдінг», ТОВ «Трейд Енерго», ТОВ «Компанія «Просвіт» Лтд», ТОВ «Продагросервіс», ТОВ «Завод технічних масел «Аріан», ТОВ «Поділля Кабель -1», ОСОБА_5, ТОВ «Торгово-промислова компанія «Олімп», ТзОВ «Корпорація КРТ», ПАТ «Електроград», ПП «Стандарт-Оіл-Плюс», ТОВ «Компанія трансенерго-Ком», ТОВ «Імпекс 2013», ПАТ «Київенерго», ТОВ «Торговий дім Світло», ТОВ «Іст Лоуд Груп», ТОВ «Анді Електро», ТОВ «Поділля Кабель-1», ДП «Вінницятрансприлад», Науково-виробниче підприємство «Океан» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ТОВ «Авто-Синтез», ТОВ «Рост», ТОВ «Енергомережа», ТОВ «Енергозбут-Інвест», ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля», ТОВ «Союз 2000», ПАТ «Укрелектроапарат», ПрАТ «Кременчуцький ремонтно-механічний завод», позивачем надано суду видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, акти звірки розрахунків.

Окрім того, позивачем надано суду паспорти на оливу трансформаторну Т-1500 ГОСТ 982-80, сертифікати якості (а.с. 118-129 т.IV).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажів здійснювалися перевізниками ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_8, на підтвердження чого позивачем надано суду договори на перевезення, акти виконаних робіт (а.с. 138-230 т.IV)

Ознайомившись із наявними в матеріалах справи доказами та фактичними обставинами справи, зважаючи на їх взаємний та достатній зв'язок, беручи до уваги пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, аналізуючи фактичні обставини справи та наявні докази, суд не приймає до уваги посилання відповідача на невідповідність оформлення товарно-транспортних накладних Інструкції № 281, позаяк останні не є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують здійснення господарської операції з постачання товарів, оскільки не відображають відомості про господарську операцію перевезення. Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України товаротранспортна накладна підтверджує факт укладення договору про перевезення вантажу, а не реалізації товару.

Наведена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 р. по справі К/800/35978/14.

Водночас, суд вважає правомірним посилання відповідача на необхідність надання позивачем паспортів якості нафтопродуктів та сертифікатів відповідності з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для: суб'єктів господарювання, якщо обов'язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами; учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики; виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Відповідно до листа НДІ нафтопереробної та нафтохімічної промисловості «Масма» від 20.10.2015 р. вих. № 1/10-368, трансформаторна олія, що придбавалася позивачем, не підлягає обов'язковій сертифікації.

Водночас, оскільки умовами договорів № 14/10 від 04.10.2013 р., № 01/09/13 від 02.09.2013 р., № 15/06-04 від 15.06.2015 р., № 19/12-04 від 19.12.2014 р. передбачено, що якість продукції повинна відповідати таким, що діють на території України державним стандартам (ГОСТ), технічним умовам (ТУ) заводу - виробника, іншим нормативно-технічним документам на даний вид продукції і підтверджуватися паспортом якості, виданим виробником, відповідно їх надання є обов'язковим.

В той же час, суд погоджується з позивачем, що відсутність паспорту якості нафтопродуктів або сертифікату відповідності не може свідчити про безтоварність операцій.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.06.2016 р. у справі № К/800/12641/15.

Окрім того, суд вважає помилковою позицію відповідача щодо відсутності у позивача записів у журналі обліку нафтопродуктів за формою № 6-НП, оскільки зі змісту абз. 4 п. 5.2.7 Інструкції № 281 вбачається, що у журналі обліку за формою № 6-НП відображається інформація щодо нафтопродуктів, які надійшли в залізничних цистернах, тоді як перевезення в даному випадку відбувалося за допомогою автотранспорту.

Також, слід зазначити, що положеннями названої Інструкції № 281 не передбачено обов'язкової форми до складання видаткових накладних.

Однак, вирішуючи дану справу суд зважає на те, що з матеріалів справи неможливо встановити точні адреси пунктів навантаження/розвантаження, в транспортних накладних відсутні дати виїзду/прибуття, відсутні дані про довіреності вантажоодержувача, як і самі довіреності; відсутні специфікації на товар, тоді як їх складання та надання є обов'язковою умовою усіх укладених договорів між позивачем та його контрагентами.

Окрім того, позивачем не надано жодної заявки на замовлення товару, як того вимагають умови договорів, із зазначенням партії товарів, його об'єму, порядку та часу вибірки, осіб відповідальних за завантаження товару, номерів транспортних засобів та інших наданих документів та інформації, передбачених договорами та специфікаціями; не надано накладних на завантаження товару; доказів розрахунків із перевізниками; довіреностей на відповідальних осіб на отримання та завантаження товару.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про навантаження/розвантаження товару, докази його оприбуткування, зберігання товару з метою подальшої реалізації; докази формування основних фондів, наявність робітників відповідної кваліфікації.

Окрім того, суд враховує наявність кримінального провадження №32014100080000042 від 27.05.2014 р. за ч. 2 ст.28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України по TOB «Аверс Груп Лтд» та наявність показів директора ОСОБА_3, відповідно до яких останній повідомив про реєстрацію підприємства без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Так, у постановах Верховного Суду України від 17.11.2015 р. справа №2а/3264/11/1070, від 12.09.2017 р. справа № 826/10933/14 було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому також наведений наступний висновок: «статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами».

Отже, сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Тобто згідно вказаних рішень вирок по ст.205 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб'єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій. Проте навіть за відсутності вироку показання посадових осіб умовно фіктивного контрагента в кримінальному провадженні можуть бути доказами у адміністративній справі щодо права платника податків на податкову вигоду (податковий кредит і витрати).

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, наданням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України ТОВ «Індустрія Олив» занижено податок на прибуток на загальну суму 480 603,00 грн. та п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 1 568 648,00 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2016 р. № 0007011402 та № 0007021402, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко