Постанова № 70325280, 08.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2017 року № 826/13065/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 р. № 100588-1305.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у сумі 22 729,17 грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження. Протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обґрунтовується позивачем невірним визначенням розміру земельного податку, що підлягає сплаті.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що ставки земельного податку було розраховано у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Зважаючи на неявку в судове засідання 31.10.2017 р. представників сторін, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м.Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 р. № 100588-1305, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 22 729,17 грн. за 2017 рік.

До винесеного податкового повідомлення-рішення відповідачем було надано також розрахунок платежів по сплаті податку на землю за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 286.5 ст. 285 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки) відповідно до Указу Президента України «Про Державне агентство земельних ресурсів України» від 8 квітня 2011 року N 445/2011 видає Держземагентство України, яке здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Згідно із п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, власники земельних ділянок зобов'язані сплачувати земельний податок, розрахований згідно із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, отриманої в установленому порядку. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі рішення Київської міської ради народних депутатів від 07.07.1998 р. № 65 передана у власність земельна ділянка площею 0,1024 га в межах згідно плану. Земельна ділянка розташована на території м.Києва у Рядянському районі на АДРЕСА_1. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2.

Позивач зазначає, що до 31.08.2017 р. включно, він був власником земельної ділянки площею 0,1024 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд».

Таким чином, оскільки позивач до 31.08.2017 р. був власником земельної ділянки площею 0,1024 га в м.Києві по АДРЕСА_1, відповідно станом на час винесення оскаржуваного рішення у позивача виник обов'язок щодо сплати земельного податку.

Судом встановлено, що разом із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відповідачем було надано позивачу розрахунок платежів по сплаті земельного податку на 2017 рік (період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р.), згідно якого площа земельного ділянки (кв.м.) - 1024,00 кв.м., економіко-планувальна зона - 317, базова вартість 1 кв.м. (грн./кв.м.) - 878,67 коефіцієнт на функціональне використання землі - 2,0, локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони -1,0.

Відповідач зазначає, що при визначенні податкового зобов'язання ним було використано наступні документи: Витяг з Державного земельного кадастру станом на 07.04.2017 р., згідно якого земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1024 кв.м. із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд належать ОСОБА_1; копія свідоцтва про право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, під літерами «А», «Е»; копію реєстраційного напису Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності № 13997 від 18.10.2001 р. щодо реєстрації вказаного домоволодіння; копії актів надання послуг щодо оренди приміщень; копію державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 29.03.1999 р.; Витяг з реєстру речових прав щодо продажу земельної ділянки за вказаною адресою.

Обґрунтовуючи застосування відповідної ставки земельного податку, відповідач посилається на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Положення «Про плату за землю в місті Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м.Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 р. № 242/5629 із змінами та доповненнями (надалі - Положення), згідно п. 5.3.3.19 якого встановлюється ставка земельного податку для житлового фонду 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки землі.

Зокрема, відповідач зазначає, що при визначенні суми земельного податку на 2017 рік була застосована ставка, згідно п. 5.1 названого Положення, яким визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної власності, коло яких визначено ст. 92 Земельного кодексу України, встановлюється в розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок зазначених у п.5.3-5.6 цього Положення, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, вирішуючи дану справу, суд не може погодитися із відповідачем з огляду на наступне.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 р. N 18/15/21/11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, який кореспондується із рішенням Київської міської ради № 23/23 від 03.07.2014 р., визначено коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.

Відповідно до Таблиці 1.1 Порядку (коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки) - землі індивідуального житлового будівництва і господарських будівель є коефіцієнт -1,0.

Натомість відповідачем визначено позивачу коефіцієнт на рівні - 2,0.

Виходячи із наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення та, здійснюючи його розрахунок, невірно застосував коефіцієнт на функціональне призначення земельної ділянки, що призвело до винесення податкового повідомлення-рішення із завищеною сумою земельного податку, що підлягає сплаті.

Окрім того, приймаючи оскаржуване рішення відповідач не надав жодних доказів того, що вказана земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі м.Києва, що є підставою для нарахування податку, у зв'язку із чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені відповідачем не доводять правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 100588-1305 від 02.10.2017 р. підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 02.10.2017 р. № 100588-1305.

Судові витрати в сумі 640,00 гривень присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко