Ухвала суду № 70325061, 06.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 листопада 2017 року м. Київ К/800/32169/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі №809/729/17 (№876/7546/17) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206010/2017/000057/1 від 20 березня 2017 року.

Стягнуто з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. (шістсот сорок гривень).

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2017 року касаційну скаргу Івано-Франківської митниці ДФС було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк скаржником усунуто зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2017 року недоліки.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження слід відмовити виходячи з такого.

Судами встановлено, що 10.03.2017 року позивачем придбано за 29000, 00 PLN у нерезидента транспортний засіб - вантажний автомобіль марки «Renault», модель «Trafic», що був в експлуатації, тип кузова - Фургон, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 66 КВТ, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, що підтверджується рахунком-фактурою №58/2017/LK від 10.03.2017 року та квитанцією про оплату від 10.03.2017 року/

16.03.2017 року декларантом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано в електронній формі митну декларацію №206010.2017.410445 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 29000, 00 PLN, визначену за основним методом - за ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару вказаної митної декларації декларантом долучено: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.03.2017 року №20903/2017/01016; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.02.2015 року №DR/BAL 0573627; рахунок-фактуру (інвойс) №58/2017/LK від 10.03.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №0380 від 10.03.2017 року; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №206010/2017/410445 від 16.03.2017 року.

20.03.2017 року відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA206010/2017/410445 та доданих до неї документів, відмовив позивачеві у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що платіжний документ не містив відомостей про транспортний засіб, за який сплачено кошти згідно рахунку-фактури. Крім того, декларантом не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу: банківські платіжні документи, якщо рахунок було сплачено, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206010/2017/10061 від 20.03.2017 року.

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 20.03.2017 року №UA206010/2017/000057/1, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 35520,00 PLN. Вказав, що перший метод не застосований, у зв'язку з ненаданням документів, передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних т/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та мстять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (ст.ст.59-63 Митного кодексу України) відповідач не застосував у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. А тому відповідач застосував шостий, резервний, метод визначення митної вартості товару на основі цінової інформації каталога SchwaсkeListe 01/2017 ст.1008, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1 та ч.2 ст.51 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, в тому числі, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п.4); за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.5).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року №21-591а15, від 02 червня 2015 року №21-498а15.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Так, судами встановлено, що декларантом позивача були надані органу доходів і зборів всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, зокрема, і платіжний документ від 10.03.2017 року, що підтверджує заявлену для митного оформлення вартість товару в розмірі 29000 PLN і європейську декларацію, в якій зазначено аналогічну ціну ввезеного автомобіля; європейську декларацію про походження товару №PL371010 від 10.03.2017 року.

При цьому, в платіжному документі (касовому чеку) від 10.03.2017 року, що підтверджує виконання операції про оплату, зазначено про оплату ОСОБА_1

29000, 00 PLN на користь Kangoor Grzegorz Markunas, а підставою платежу зазначено рахунок-фактуру №58/2017/LK від 10.03.2017 року.

Відповідно до рахунку №58/2017/LK від 10.03.2017 року польський продавець Kangoor Grzegorz Markunas продав ОСОБА_1 автомобіль марки «Renault», модель «Trafic», що був в експлуатації, тип кузова - Фургон, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3, потужність двигуна - 66 КВТ, модельний рік виготовлення - 2015, за ціною 29 000,00 PLN.

Крім того, заявлена декларантом митна вартість автомобіля підтверджується і поданою європейською (експортною) декларацією.

Таким чином, суди, встановивши, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України, а вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішенні про коригування митної вартості товарів зауваження про відсутність в поданих декларантом документах всіх відомостей про складові митної вартості транспортного засобу із витребуванням перед цим документів, які слід подати для підтвердження митної вартості товару (а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару) є безпідставними, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Івано-Франківської митниці ДФС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду

від 07 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду

від 14 вересня 2017 року у справі №809/729/17 (№876/7546/17) за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова