Ухвала суду № 70324526, 13.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 р.Справа № 820/475/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 820/475/17

за позовом Приватного підприємства "Старпласт"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про сксування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Старпласт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 26.12.16р. № НОМЕР_1; скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 26.12.16р. № НОМЕР_2; стягнути з Головного Управління ДФС у Харківській області на користь ПП "Старпласт" витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.09.2016 року Головним управлінням ДФС у Харківській області складено акт №532/20-40-14-02-07/32563542 "Про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Старпласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р.", на підставі якого 26.12.2016 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення №0000351411 та №0000361411. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження управління є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 року адміністративний позов Приватного підприємства "Старпласт" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 11, 159 КАС України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 239.1.9 п. 139.1 ст.3, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України, ст. 8 Конституції України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого накзом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. № 128/2568, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Приватне підприємство "СТАРПЛАСТ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код 32563542.

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Східній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

На підставі наказу від 04.08.2016р. № 2027, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, відповідачем проведена планова документальна перевірка Приватного підприємства "СТАРПЛАСТ", код ЄДРПОУ - 32563542, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р.

Результати перевірки оформлені актом №532/20-40-14-02-07/32563542 від 12.09.2016 р. (т.1 а.с.30-85).

За висновками перевірки, позивачем - Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ", порушено:

1) п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на загальну суму 810698,0 грн., у тому числі за 2014р. в сумі 770580 грн., за 2015р. в сумі 30538 грн., за 1 квартал 2016р. в сумі 8580,0 грн.;

2) п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 844761 грн., в тому числі лютий 2014р. у сумі 129476 грн., березень 2014р. у сумі 22982 грн., квітень 2014р. у сумі 45385 грн., травень 2014р. у сумі 73510 грн., червень 2014р. у сумі 135990 грн., липень 2014р. у сумі 86016 грн., вересень 2014р. у сумі 91609грн., жовтень 2014р. у сумі 138541 грн., листопад 2014р. у сумі 111682 грн., грудень 2014р. у сумі 4478 грн., січень 2015р. у сумі 4317 грн., лютий 2015р. у сумі 87 грн., березень 2015р. у сумі 550грн., червень 2015р. у сумі 74 грн., січень 2016р. у сумі 50 грн., березень 2016р. у сумі 14 грн.

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.10.2016 року:

- №0001701402, яким Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ" збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 1200778 грн.;

- №0001711402, яким Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1267141,50 грн.

Не погодившись з рішеннями Головного Управління ДФС у Харківській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 21.12.2016р. № 27558/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги скасовані податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016р. № НОМЕР_3 в частині взаємовідносин з ТОВ "Савватс", ТОВ "Авіста і К", ПП "Сталекс М", ТОВ "Северсталь-Україна", ТОВ "Промислова енергія", ТОВ "Яхонт ЛТД", ТОВ "Новтехпром", ФОП ОСОБА_1, та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 в частині донарахувань по операціях за період 2015р., 1 квартал 2016р. щодо яких підтверджено здійснення оплати Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ" грошовими коштами на користь ФОП ОСОБА_2 і не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015р., 1 квартал 2016р., та у відповідній частині штрафні санкції. В іншій частині податкові повідомлення-рішення залишились без змін.

В наслідок винесеного ДФС України рішення, 26.12.2016р. прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

- №0000351411, яким Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ", збільшено суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 56426,00 грн., з яких за основним платежем - 40910,00 грн., за штрафними санкціями - 15516,00 грн. (т.1 а.с. 15);

- №0000361411, яким Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ", збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 47394,00грн., з яких за основним платежем - 31596,00 грн., за штрафними санкціями - 15798,00 грн. (т.1 а.с. 14).

Непогодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовм до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, а також порушення, що призвели до заниження податку на прибуток, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством "Муксун" (код ЄДРПОУ 39020129).

Так, на підставі договору транспортно-експедиційного обслуговування №М-040214-3 від 04.02.2014 р., укладеного між Приватним підприємством "СТАРПЛАСТ" (замовник) та ПП "Муксун" (виконавець), одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату та за рахунок другої сторони (замовника) виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних та інших послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, що проходять по території України (т.1 а.с.111-113).

За формою складення, змістом прав і обовязків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобовязань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими субєктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом документи:

- копії товарно-транспортних накладних: №0000156 від 14.11.2014р. на суму 269847,50 грн. (т.1 а.с.116); №0000155 від 13.11.14р. на суму 268736,00 грн. (т.1 а.с.119); №Р2915 від 12.11.2014р. на суму 78259,98 грн. (т.1 а.с.122); № 0000142 від 31.10.2014р. на суму 290714,40 грн. (т.1 а.с.125); № 0000126 від 19.10.2014р. на суму 243138,40грн. (т.1 а.с128); №102 від 24.09.2014р. на суму 288374,30грн. (т.1 а.с.131); №Р2417 від 10.09.2014р. на суму 252437,09грн. (т.1 а.с. 134); №Р408 від 24.07.2014р. на суму 253584,00грн. (т.1 а.с.137); від 24.07.2014р. на суму 105248,40грн. (т.1 а.с.140); №Р403 від 22.07.2014р. на суму 256541,54 грн. (т.1 а.с. 143); № Р396 від 18.07.2014р. на суму 253244,81грн. (т.1 а.с.146); №Р0000008 від 16.07.2014р на суму 128157,76грн. (т.1 а.с.149); №0000072 від 13.07.2014р. на суму 247462,80грн. (т.1 а.с.152); №Р367 від 09.07.2014р. на суму 249813,14грн. (т.1 а.с. 155); №Р336 від 26.06.2014р. на суму 258393,96грн. (т.1 а.с.158); №Р340 від 26.06.2014р. на суму 268811,72грн. (т.1 а.с. 161); №0000065 від 24.06.2014р. на суму 265785,00грн. (т.1 а.с.164); №Р320 від 23.06.2014р. на суму 130475,75грн. (т.1 а.с.167); №Р1621 від 20.06.2014р. на суму 237000,00грн. (т.1 а.с.170); від 19.06.2014р. на суму 98076,39грн. (т.1 а.с.173); №0000059 від 06.06.2014р. на суму 290134,40грн. (а.с.176); №Р1464 від 02.06.2014р. на суму 237264,59грн. (т.1 а.с.179); №0000052 від 02.06.2014р. на суму 233220,80грн. (т.1 а.с.182); №Р271 від 29.05.2014р. на суму 246168,00грн. (т.1 а.с.185); №0000051 від 22.05.2014р. на суму 269686,40грн. (т.1 а.с.188); №Р324 від 20.05.2014р. на суму 137762,40грн. (т.1 а.с.191); №87 від 16.05.2014р. на суму 204711,24 грн. (т.1 а.с.194); №Р1240 від 14.05.2014р. на суму 61746,00грн. (т.1 а.с.197); №0000048 від 05.05.2014р. на суму 143371,80грн. (т.1 а.с.200); №545 від 25.04.2014р. на суму 106754,76грн. (т.1 а.с.202); №0000046 від 25.04.2014р. на суму 261010,20грн. (т.1 а.с.203); №Р193 від 18.04.2014р. на суму 118723,80грн. (т.1 а.с.207); №0000016 від 04.03.2014р. на суму 164684,10грн. (т.1 а.с.210); №0000015 від 04.03.2014р. на суму 163563,80грн. (т.1 а.с.213); №0000012 від 19.02.2014р. на суму 185370,00грн. (т.1 а.с.216); №0000009 від 10.02.2014р. на суму 127838,50грн. (т.1 а.с.219); №0000008 від 07.02.2014р. на суму 66048,50грн. (т.1 а.с.222);

- копії відомостей про вантаж: на загальну суму 269847,50 грн. (т.1 зв.бік а.с.116); на загальну суму 268736,00грн. (зв. бік а.с.119); на загальну суму 78259,98 грн.(т.1 зв. бік а.с.122); на загальну суму 290714,40грн.; на загальну суму 243138,40грн.; на загальну суму 288374,30грн. (т.1 зв. бік а.с.131); на загальну суму 252437,09грн. (т.1 зв. бік а.с.134); на загальну суму 253584,00грн.; на загальну суму 105248,40грн. (т.1 зв. бік а.с. 140); на загальну суму 256541,54грн. (т.1 зв. бік а.с. 143); на загальну суму 253244,81грн. (т.1 зв. бік а.с. 146); на загальну суму 128157,76грн. (т.1 зв. бік а.с. 149); на загальну суму 247462,80грн. (т.1 зв. бік а.с. 152); на загальну суму 247813,14грн. (т.1 зв. бік а.с. 155); на загальну суму 258393,96грн. (т.1 зв.бік а.с. 158); на загальну суму 268811,72грн. (т.1 зв.бік а.с.161); на загальну суму 265785,00грн. (т.1 зв.бік а.с. 164); на загальну суму 130475,75грн. (т.1 зв.бік а.с. 167); на загальну суму 237000,00грн. (т.1 зв.бік а.с.170); на загальну суму 98076,39грн. (т.1 зв.бік а.с.173); на загальну суму 290134,40грн. (т.1 зв.бік а.с. 176); на загальну суму 237264,59грн. (т.1 зв.бік а.с. 179); на загальну суму 233220,80грн. (т.1 зв.бік а.с. 182); на загальну суму 246168,00грн. (т.1 зв.бік а.с.185); на загальну суму 269686,40грн. (т.1 зв.бік а.с. 188); на загальну суму 137762,40грн. (т.1 зв.бік а.с.191); на загальну суму 204711,24грн. (т.1 зв.бік а.с. 194); на загальну суму 61746,00грн. (т.1 зв.бік а.с.197); на загальну суму 143371,80грн. (т.1 зв.бік а.с. 200); на загальну суму 106754,76грн. (т.1 зв.бік а.с.202); на загальну суму 261010,20грн. (т.1 зв.бік а.с.203); на загальну суму 118732,80грн. (т.1 зв.бік а.с.207); на загальну суму 164684,10грн. (т.1 зв.бік а.с.210); на загальну суму 163563,80грн. (т.1 зв.бік а.с.213); на загальну суму 185370,00грн. (т.1 зв.бік а.с.216); на загальну суму 127838,50грн. (т.1 зв.бік а.с.219); на загальну суму 66048,50грн. (т.1 зв.бік а.с.222);

- копії податкових накладних: №9247 від 14.11.2014р. на суму 6000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с. 115); №9196 від 13.11.2014р. на суму 6000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с.118); №9141 від 12.11.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 а.с.121); №8679 від 31.10.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с. 124); № 8198 від 19.10.2014р. на суму 12200,00грн. (у т.ч. ПДВ 2033,33 грн.) (т.1 а.с.127); № 7275 від 24.09.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с. 130); № 6753 від 10.09.2014р. на суму 2500,00грн. (у т.ч. ПДВ 416,67грн.); №4934 від 24.07.2014р. на суму 8600,00грн. (у т.ч. ПДВ 1433,33грн.) (т.1 а.с.136); № 4935 від 24.07.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33 грн.) (т.1 а.с.139); №4827 від 22.07.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.142); № 4726 від 18.07.2014р. на суму 6200,00грн. (у т.ч. ПДВ 1033,33 грн.) (т.1 а.с.145); № 4617 від 17.07.2014р. на суму 1800,00грн. (у т.ч. ПДВ 300,00грн.) (т.1 а.с.148); №4525 від 14.07.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.151); №4380 від 09.07.2014р. на суму 6900,00грн. (у т.ч. ПДВ 1150,00 грн.) (т.1 а.с.154); №3995 від 26.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.157); №3997 від 26.06.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33 грн.) (т.1 а.с.160); №3871 від 23.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.163); №3873 від 23.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67 грн.) (т.1 а.с.166); №3838 від 20.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67грн.) (т.1 а.с.169); №3799 від 19.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.172); №3491 від 06.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.175); №3339 від 03.06.2014р. на суму 2400,00грн. (у т.ч. ПДВ 400,00 грн.) (т.1 а.с.178); №3213 від 28.05.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.181); №3244 від 29.05.2014р. на суму 5800,00грн. (у т.ч. ПДВ 966,67грн.) (а.с.184); №3027 від 22.05.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.187); №2953 від 20.05.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 а.с.190); №2862 від 16.05.2014р. на суму 6700,00грн. (у т.ч. ПДВ 1116,67 грн.) (т.1 а.с.193); №2783 від 14.05.2014р. на суму 1500,00грн. (у т.ч. ПДВ 250,00 грн.) (т.1 а.с.196); №2569 від 05.05.2014р. на суму 3000,00грн. (у т.ч. ПДВ 500,00 грн.) (т.1 а.с.199); №2425 від 25.04.2014р. на суму 9300,00грн. (у т.ч. ПДВ 1550,00 грн.) (т.1 а.с.204); №2261 від 18.04.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 а.с.206); №857 від 05.03.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 а.с.209); №834 від 04.03.2014р. на суму 8000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1333,33грн.) (т.1 а.с.212); №499 від 19.02.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 а.с.215); №265 від 10.02.2014р. на суму 2600,00грн. (у т.ч. ПДВ 433,33 грн.) (т.1 а.с.218); №234 від 07.02.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 а.с.221);

- копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): № М-00009247 від 14.11.2014р. на суму 6000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с.114); № М-00009196 від 13.11.2014р. на суму 6000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с.117); № М-00009141 від 12.11.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 а.с.120); №М-00008679 від 31.10.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с.123); №М-00008198 від 19.10.2014р. на суму 12200,00грн. (у т.ч. ПДВ 2033,33 грн.) (т.1 а.с.126); №М-00007275 від 24.09.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 а.с.129); №М-00006753 від 10.09.2014р. на суму 2500,00грн. (у т.ч. ПДВ 416,67 грн.) (т.1 а.с.132); №М-00004934 від 24.07.2014р. на суму 8600,00грн. (у т.ч. ПДВ 1433,33 грн.) (т.1 а.с.135); №М-00004935 від 24.07.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33 грн.) (т.1 а.с.138); №М-00004827 від 22.07.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.141); №М-00004726 від 18.07.2014р. на суму 6200,00грн. (у т.ч. ПДВ1033,33 грн.) (т.1 а.с.144); №М-004617 від 17.07.2014р. на суму 1800,00грн. (у т.ч. ПДВ300,00 грн.) (т.1 а.с.147); №М-00004525 від 14.07.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.150); №М-00004380 від 09.07.2014р. на суму 6900,00грн. (у т.ч. ПДВ 1150,00 грн.) (т.1 а.с.153); №М00003995 від 26.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.156); №М-00003997 від 26.06.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33 грн.) (т.1 а.с.159); №М-00003871 від 24.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.162); №М-00003873 від 23.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67 грн.) (т.1 а.с.165); №М-00003838 від 20.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67 грн.) (т.1 а.с.168); №М-00003799 від 19.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 а.с.171); №М-00003491 від 06.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,000 грн.) (т.1 а.с.174); №М-00003339 від 03.06.2014р. на суму 2400,00грн. (у т.ч. ПДВ 400,00 грн.) (т.1 а.с.177); №М-0020614 від 02.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.180); №М-00003244 від 29.05.2014р. на суму 5800,00грн. (у т.ч. ПДВ 966,67 грн.) (т.1 а.с.183); №М-00003027 від 22.05.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 а.с.186); №М-00002953 від 20.05.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 а.с.189); №М-00002862 від 16.05.2014р. на суму 6700,00грн. (у т.ч. ПДВ 1116,67 грн.) (т.1 а.с.192); №М-00002783 від 14.05.2014р. на суму 1500,00грн. (у т.ч. ПДВ 250,00 грн.) (т.1 а.с.195); №М-00002569 від 05.05.2014р. на суму 3000,00грн. (у т.ч. ПДВ 500,00 грн.) (т.1 а.с.198); №М-00002425 від 25.04.2014р. на суму 9300,00грн. (у т.ч. ПДВ 1550,00 грн.) (т.1 а.с.201); №М-00002261 від 18.04.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 а.с.205); №М-0000857 від 07.03.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 а.с.208); №М-0000834 від 04.03.2014р. на суму 8000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1333,33 грн.) (т.1 а.с.211); №М-0000499 від 19.02.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 а.с.214); №М-00000265 від 10.02.2014р. на суму 2600,00грн. (у т.ч. ПДВ 433,33 грн.) (т.1 а.с.217); №М-00000234 від 07.02.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 а.с.220);

- копії рахунків-фактури: №М-00141114 від 14.11.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с.114); №М-0131114 від 13.11.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с.117); №М-0121114 від 12.11.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 зв. бік а.с.120); №М-0311014А від 31.10.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 123); №М-0191014 від 19.10.2014р. на суму 12200,00грн. (у т.ч. ПДВ 2033,33 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 126); №М-0240914А від 24.09.2014р. на суму 6000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1000,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 129); №М-0100914 від 10.09.2014р. на суму 2500,00грн. (у т.ч. ПДВ 416,67грн.) (т.1 зв. бік а.с. 132); №М-0240714Б від 24.07.2014р. на суму 8600,00грн. (у т.ч. ПДВ 1433,33грн.) (т.1 зв. бік а.с. 135); №М-0240714В від 24.07.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33грн.) (т.1 зв. бік а.с. 138); №М-00220714 від 22.07.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 141); №М-00160714 від 16.07.2014р. на суму 1800,00грн. (у т.ч. ПДВ 300,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 147); №М-00130714 від 13.07.2014р на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 150); №М-00090714 від 09.07.2014р. на суму 6900,00грн. (у т.ч. ПДВ 1150,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 153); №М-0260614А від 26.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 зв. бік а.с. 156); №М-0260614Б від 26.06.2014р. на суму 3200,00грн. (у т.ч. ПДВ 533,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с. 159); №М-0230614А від 23.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.162); №М-230614Б від 23.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67 грн.) (т.1 зв. бік а.с.165); №М-00200614 від 20.06.2014р. на суму 2200,00грн. (у т.ч. ПДВ 366,67 грн.) (т.1 зв.бік а.с. 168); №М-00190614 від 19.06.2014р. на суму 3900,00грн. (у т.ч. ПДВ 650,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.171); №М-060614А від 06.06.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с. 174); №М-020614А від 02.06.2014р. на суму 2400,00грн. (у т.ч. ПДВ 400,00грн.) (т1 зв.бік а.с.177); №М-0280514 від 28.05.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.180); №М-0290514 від 29.05.2014р. на суму 5800,00грн. (у т.ч. ПДВ 966,67 грн.) (т.1 зв.бік а.с. 183); №М-0220514А від 22.05.2014р. на суму 4500,00грн. (у т.ч. ПДВ 750,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.186); №М-0200514 від 20.05.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с. 189); №М-0160514 від 16.05.2014.р. на суму 6700,00 (у т.ч. ПДВ 1116,67 грн.) (т.1 зв.бік а.с.192); №М-0140514А від 14.05.2014р. на суму 1500,00грн. (у т.ч. ПДВ 250,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.195); №М-0050514 від 05.05.2014р. на суму 3000,00грн. (у т.ч. ПДВ 500,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.198); №М-00250414 від 25.04.2014р. на суму 9300,00грн. (у т.ч. ПДВ 1550,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.201); №М-00180414 від 18.04.2014р. на суму 2000,00грн. (у т.ч. ПДВ 333,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с.205); №М-0050314 від 05.03.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.208); №М-0040314А від 04.03.2014р. на суму 8000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1333,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с.211); №М-00190214 від 19.02.2014р. на суму 3600,00грн. (у т.ч. ПДВ 600,00 грн.) (т.1 зв.бік а.с.214); №М-00100214 від 10.02.2014р. на суму 2600,00грн. (у т.ч. ПДВ 433,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с.217); №М-0000234 від 07.02.2014р. на суму 1400,00грн. (у т.ч. ПДВ 233,33 грн.) (т.1 зв.бік а.с.220);

- копії платіжних доручень: №848 від 10.02.2014р. на суму 1400,00грн., №856 від 12.02.2014р. на суму 2600грн. (т.1 а.с.92); №886 від 19.02.2014р. на суму 3600,00грн., №939 від 05.03.2014р. на суму 3600,00грн. (т.1 а.с.93); №934 від 04.03.2014р. на суму 8000,00грн., №1088 від 22.04.2014р. на суму 2000,00грн. (т.1 а.с.94); №1102 від 25.04.2014р. на суму 9300,00грн., №1148 від 08.05.2014р. на суму 3000,00грн. (т.1 а.с.95); №1170 від 15.05.2014р. на суму 1500,00грн., №1182 від 19.05.2014р. на суму 6700,00грн. (т.1 а.с.96); №1189 від 21.05.2014р. на суму 2000,00грн., №1201 від 23.05.2014р. на суму 4500,00грн. (т.1 а.с.97); №1227 від 29.05.2014р. на суму 4500,00грн., №1232 від 29.05.2014р. на суму 5800,00грн. (т.1 а.с.98); №1248 від 03.06.2014р. на суму 2400,00грн., №1267 від 10.06.2014р. на суму 4500,00грн. (т.1 а.с.99); №1322 від 19.06.2014р. на суму 3900,00грн., №1329 від 20.06.2014р. на суму 2200,00грн. (т.1 а.с.100); №1337 від 23.06.2014р. на суму 2200,00грн., №1351 від 25.06.2014р. на суму 4500,00грн. (т.1 а.с.101); №1358 від 26.06.2014р. на суму 3900,00грн., № 1359 від 26.06.2014р. на суму 3200,00грн. (т.1 а.с.102); №1423 від 10.07.2014р. на суму 6900,00грн., №1439 від 14.07.2014р. на суму 4500,00грн. (т.1 а.с.103); №1463 від 21.07.2014р. на суму 6200,00грн., №1465 від 21.07.2014р. на суму 1800,00грн. (т.1 а.с.104); №1482 від 23.07.2014р. на суму 3900,00грн., №1504 від 25.07.2014р. на суму 8600,00грн. (т.1 а.с.105); №1496 від 25.07.2014р. на суму 3200,00грн., №1711 від 11.09.2014р. на суму 2500,00грн. (т.1 а.с.106); №1794 від 26.09.2014р. на суму 6000,00грн., №1896 від 22.10.2014р. на суму 12200,00грн. (т.1 а.с.107); №1963 від 04.11.2014р. на суму 6000,00грн., №2015 від 14.11.2014р. на суму 6000,00грн. (т.1 а.с.108); №2016 від 14.11.2014р. на суму 1400,00грн., №2021 від 14.11.2014р. на суму 6000,00грн. (т.1 а.с.109).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає про відсутність недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків сторони правочину, у звязку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, в ході розгляду справи судом не встановлено.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності субєкта права-платника податків, коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної неповязаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відповідачем, в свою чергу, а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставилось під сумнів факт наявності товарів, придбаних Приватним підприємством "Старпласт" у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з реалізацією послуг зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено. Разом з цим, відповідач стверджує про неможливість підтвердження реальності господарських відносин між позивачем та ПП "Муксун" через відсутність останнього за податковою адресою, про що відповідачем складено акт (т.2 а.с.177-188).

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що позивач та його контрагенти є окремими платниками та ведення бухгалтерського та податкового обліку покладено на кожного з них окремо. У разі порушення контрагентом позивача норм чинного законодавства, негативні наслідки настають лише для контрагента.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що придбання послуг відбулось у межах господарської діяльності ПП "Старпласт", про що наявні належні первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій позивача з контрагентом ПП "Муксун".

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагента позивача ПП "Муксун", які викладені в податковій інформації ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 17.03.2015р. №5135/7/04-63-22-04/14 "Про неможливість проведення перевірки ПП "Муксун" (код ЄДРПОУ 39020129) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.12.2014р." (т.2 а.с.177-188), колегія суддів зазначає наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обовязкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним субєктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Такий висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обовязку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Щодо взаємовідносин позивача з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

Між ПП "Старпласт" (замовник) та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) укладений договір від 08.01.2014р. №5/1, за умовами якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню транспортних послуг автомобілем ГАЗ 3307 №АХ0513АС по маршруту, вказаному замовником (т.1 а.с.224).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду наступні документи:

- копії видаткових касових ордерів: від 07.02.2014р. на суму 2400,00грн.; від 07.03.2014р. на суму 3480,00грн.; від 07.04.2014р. на суму 2400,00грн.; від 07.05.2014р. на суму 3960,00грн.; від 03.06.2014р. на суму 2040,00грн. (т.1 а.с.225-229);

- копії актів виконаних робіт з надання транспортних послуг за договором №5/1 від 08.01.2014р.: від 17.01.2014р. на суму 240,00грн.; від 28.01.2014р. на суму 240,00грн.; від 31.01.2014р. на суму 1800,00грн.; від 31.01.2014р. на суму 120,00грн.; від 13.02.2014р. на суму 120,00грн.; від 28.02.2014р. на суму 3360,00грн.; від 31.03.2014р. на суму 2280,00грн.; від 24.03.2014р. на суму 120,00грн.; від 08.04.2014р. на суму 120,00грн.; 30.04.2014р. на суму 3840,00грн.; від 22.05.2014р. на суму 120,00грн.; від 27.05.2014р. на суму 120,00грн.; 30.05.2014р. на суму 1800,00грн. (т.1 а.с.230-242);

- копії товаро-транспортних накладних: №Р16 від 17.01.2014р. на суму 60200,00грн.; №Р37 від 31.01.2014р. на суму 50028,48грн.; №Р260 від 13.02.2014р. на суму 42300,00грн.; №Р48 від 14.02.2014р. на суму 19997,71грн.; №Р50 від 18.02.2014р. на суму 15063,05грн.; № Р65 від 25.02.2014р. на суму 13680,00грн.; №Р72 від 26.02.2014р. на суму 19538,07грн.; №Р73 від 26.02.2014р. на суму 37656,00грн. (т.1 а.с.243-250); №Р 78 від 26.02.2014р. на суму 2226,79грн.; №Р74 від 26.02.2014р. на суму 16153,42грн.; №Р77 від 26.02.2014р. на суму 12110,40грн.; №Р87 від 28.02.2014р. на суму 21549,60грн.; №Р88 від 28.02.2014р. на суму 7397,28грн.; №Р111 від 13.03.2014р. на суму 9918,72грн.; №Р110 від 13.03.2014р. на суму 24255,00грн.; №Р112 від 14.03.2014р. на суму 56046,82грн.; №Р127 від 21.03.2014р. на суму 20541,60грн.; №Р138 від 31.03.2014р. на суму 10713,60грн.; №Р137 від 31.03.2014р. на суму 51164,64грн.; №Р153 від 07.04.2014р. на суму 17681,04грн.; №Р177 від 11.04.2014р. на суму 38880,00грн.; №Р183 від 15.04.2014р. на суму 73255,10грн.; №Р181 від 15.04.2014р. на суму 6667,20грн.; №Р182 від 15.04.2014р. на суму 1226,88грн.; №Р187 від 17.04.2014р. на суму 13532,40грн.; №Р215 від 30.04.2014р. на суму 26031,17грн.; №Р213 від 30.04.2014р. на суму 20034,00грн.; №Р227 від 06.05.2014р. на суму 30020,40грн.; №Р242 від 20.05.2014р. на суму 30754,08грн.; №Р254 від 26.05.2014р. на суму 12960,00грн.; №Р264 від 26.05.2014р. на суму 12960,00грн.; №Р275 від 30.05.2014р. на суму 22134,06грн.; №Р276 від 30.05.2014р. на суму 35036,14грн. (т.2 а.с.1-24);

- копії відомостей про вантаж: на загальну суму 16200,00грн.; на загальну суму 50028,48грн.; на загальну суму 42300,00грн.; на загальну суму 19997,71грн.; на загальну суму 15063,05грн.; на загальну суму 13680,00грн.; на загальну суму 19538,07грн.; на загальну суму 37656,00грн. (т.1 зв. бік а.с.243-250); на загальну суму 2223,79грн.; на загальну суму 16153,42грн.; на загальну суму 12110,40грн.; на загальну суму 21549,60грн.; на загальну суму 7397,28грн.; на загальну суму 9918,72грн.; на загальну суму 24255,00грн.; на загальну суму 56046,82грн.; на загальну суму 20541,60грн.; на загальну суму 10713,60грн.; на загальну суму 51164,64грн.; на загальну суму 17681,04грн.; на загальну суму 38880,00грн.; на загальну суму 73255,10грн.; на загальну суму 6667,20грн.; на загальну суму 1226,88грн.; на загальну суму 13532,40грн.; на загальну суму 26031,17грн.; на загальну суму 20034,00грн.; на загальну суму 30020,40грн.; на загальну суму 30754,08грн.; на загальну суму 12960,00грн.; на загальну суму 22134,06грн.; на загальну суму 35036,14грн. (т.2 зв.бік а.с.1-24).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт вибуття з власності субєкта права-платника податків, коштів в оплату вартості придбаних послуг, факт юридичної неповязаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (чинного на час вчинення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

За змістом п.138.6, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (чинного на час вчинення спірних правовідносин), собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються, зокрема адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, о забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (чинного в редакції на момент здійснення спірних правовідносин) вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Щодо порушень вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Закону України, Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, які призвели до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2015 рік на суму 54880,00 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Підставою для таких висновків слугувало судження контролюючого органу про віднесення до складу витрат ("Інші операційні витрати") за період 2015 рік витрат, які не підтверджено первинними документами на загальну суму 54880,00 грн., а саме по статтях витрат: "Донарахування ПДВ у розмірі 18327,00 грн., ПДВ по акту перевірки у розмірі 17790,00 грн., прибуток по акту перевірки у розмірі 18763,00 грн.".

Підприємством до складу інших операційних витрат (дебет субрахунку 949) були віднесені, зокрема:

- податок на додану вартість у сумі 17790,00 грн. та податок на прибуток у сумі 18763,00 грн., по яким був досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 92 Податкового кодексу України, в підтвердження чого представником позивача надано у судове засідання рішення Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №28 від 24.04.2015 року "Щодо погодження застосування процедури податкового компромісу" (т.2 а.с.26-27);

-податок на додану вартість у сумі 17762,18 грн., нарахований на суму перевищення собівартості товару над ціною продажу, що підтверджується податковими накладними за січень-грудень 2015 року;

-податок на додану вартість у сумі 564,72 грн., нарахований за товарами, які використовувалися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, що підтверджується податковими накладними за липень-грудень 2015 року (т.2 а.с. 32-107).

Витрати в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності відображаються згідно з нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П(С)БО 16 "Витрати", з використанням положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291.

Податок на додану вартість у сумі 17790,00 грн. та податок на прибуток у сумі 18763,00грн., нарахований на підставі рішення Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в рамках податкового компромісу (т.2 а.с.26-27).

Відповідно до положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіна України від 30.11.1999 року:

-на рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображаються загальногосподарські витрати, у т.ч. сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

- на субрахунку 948 "Визнані штрафи, пені, неустойки" ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України.

Враховуючи визначення поняття податкового компромісу та вищезазначені положення Інструкції №291, донараховані та сплачені зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у розмірі 5% в бухгалтерському обліку відображаються на субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності", де узагальнюється інформація про такі виграти операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Щодо висновків акту перевірки в частині безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 17762,18 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 188.1 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якою здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, передбачено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною (що підтверджується податковими накладними за січень-грудень 2015 року).

У бухгалтерському обліку податок на додану вартість нарахований на суму перевищення собівартості товару над ціною продажу відображається відповідно до пп. 1.3 п. 1 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Мінфіна від 01.07.1997 року №141, а саме: суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності - у випадку перевищення фактичної собівартості проданих товарів, робіт, послуг над фактичною ціною їх продажу в частині податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Таким чином, враховуючи вищевикладене податок на додану вартість нарахований на суму перевищення собівартості товару над ціною продажу в бухгалтерському обліку відображається записами Дт 949 Кт 641 на суму 17762,18 грн.

Стосовно відображенням позивачем у податковій звітності податку на додану вартість у сумі 564,72 грн., судом встановлено, що відповідно до пп. "г" п. 198.5 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначені терміни, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (що підтверджується податковими накладними за липень-грудень 2015 року).

У бухгалтерському обліку сума нарахованого податку на додану вартість відображається згідно з п.11, 12 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.97 №141, а саме: сума податкового зобов'язання, нарахованого відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, відображається за дебетом субрахунку 643 "Податкові зобов'язання", аналітичний рахунок "Податкові зобов'язання, що підлягають коригуванню", і кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість".

Одночасно на цю суму податку збільшуються витрати платника податку з відображенням за дебетом субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" і кредитом субрахунку 643 "Податкові зобов'язання", аналітичний рахунок "Податкові зобов'язання, що підлягають коригуванню".

Таким чином, відповідно до вимог законодавства податок на додану вартість нарахований відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України в бухгалтерському обліку відображається записами Дт 643 Кт 641 на суму 564,72 грн. та Дт 949 Кт 643 на суму 564,72 гри., що знайшло своє відображення у бухгалтерському обліку Приватного підприємства "Старпласт".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що підприємство позивача правомірно, при наявності підтверджуючих документів, віднесло до складу витрат по рядку 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за період 2015 рік витрати на загальну суму 54880,00 грн.

Щодо порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, які призвели до заниження доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку за 1 квартал 2016року на суму 24368,00 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Як зазначено в акті перевірки від 12.06.2016 року, ПП "Старпласт" не включено до сумарного доходу по рядку 01 "Дохід від будь-якої діяльності (за вираховуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" до податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2016 року доходи як відсоток банку на суму 24368,00 грн. ("Інші операційні доходи").

Разом з тим, у судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що інші операційні доходи на суму 24368,00 грн. включені до доходу по рядку 01 "Дохід від будь-якої діяльності (за вираховуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" податкової Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2016 року (т.2 а.с.122-123) та відповідна сума податку па прибуток сплачена до бюджету, про що свідчить довідка та Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року (т.2 а.с.124) і рахунки 719, 70, 712, 719 за 1 півріччя 2016 року (т.2 а.с.125-129).

Щодо порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до завищення податкового кредиту у розмірі 4381,00 грн. за січень 2015 року та січень, березень 2016року, колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для таких висновків слугувало судження контролюючого органу про зайве включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, які не зареєстровані контрагентами - ПП "Старпласт".

Судом встановлено, що підприємством до складу податкового кредиту у січні 2015 року були віднесені суми податку на додану вартість на загальну суму 4317,00 грн. по податковим накладним: №205 від 21.01.2015 року на суму 12900,00 грн. (у т.ч. ПДВ-2150,00 грн.), №131 від 14.01.2015 року на суму 6800,00 грн. (у т.ч. ПДВ -1133,33 грн.), №124 від 13.01.2015 року на суму 6200,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1033,33 грн.), складені ТОВ "Лаконта Груп" (т.2 а.с.113-115).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В той же час, п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що лише з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Тобто, податкові накладні, складені платником податків у січні 2015 року та сума податку на додану вартість в яких становить менше ніж 10 тис. грн. (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування), можуть бути зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за бажанням платника податку.

Зазначена позиція знайшла своє відображення і у листі Державної фіскальної служби України від 17.02.15 № 5292/7/99-99-19-03-02-17 "Про податок на додану вартість".

Таким чином, враховуючи, що податкові накладні №205 від 21.01.2015 року на суму 12900,00 грн., №131 від 14.01.2015 року на суму 6800,00 грн., №124 від 13.01.2015 року на суму 6200,00 грн. складені у січні 2015 року та сума податку на додану вартість в яких становить менше ніж 10 тис. грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що вони не підлягали обов'язковій реєстрації, а отже, ПП "Старпласт" мало право на віднесення сум ПДВ по таким податковим накладним.

Також до складу податкового кредиту підприємство у січні та березні 2016 року були віднесені суми податку на додану вартість на загальну суму 64 грн. на підставі касових чеків від 30.03.2016 року на суму 85,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 14,17 грн.), від 21.01.2016 року на суму 25,00 грн. (у т.ч. ПДВ -4,17 грн.), від 26.01.2016 року на суму 46 грн. (у т.ч. ПДВ - 7,67 грн.), від 14.01.2016 року на суму 109,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 18,17 грн.), від 22.01.2016 року на суму 117,00 грн. (у т.ч. ПДВ -19,50 грн.) (т.2 а.с.112).

Відповідно до пп. "б" п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Враховуючи те, що загальна сума отриманих підприємством послуг не перевищує 200 гривень за день, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що ПП "Старпласт" мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, вказані у касових чеках №205 від 21.01.2015 року, №131 від 14.01.2015 року, №124 від 13.01.2015 року до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, а також порушення, що призвели до заниження податку на прибуток є необгрунтованим та таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства "СТАРПЛАСТ".

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ПП «Муксун» та ФОП ОСОБА_3І, по яким начебто відсутнє реальне здійснення операцій, з огляду на неналежне оформлення актів наданих послуг та відсутність підтвердження надання фактичних послуг, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом, між ПП «Старпласт» (в якості Замовника) та ПП «Муксун» (в якості Експедитора) був укладений договір від 04.02.14 №М-040214-3 на транспортно-експедиційне обслуговування. Відповідно до договору ПП «Муксун» надало ПП «Старпласт» транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 160 500,00 грн., у т.ч. ПДВ -26 750,00 грн.

Реальність господарських операцій, що були проведені в межах вказаного правочину, підтверджується належними первинними документами. Розрахунки між ПП «Старпласт» та ФОП ОСОБА_3 були проведені в готівковій формі, про що свідчать видаткові касові ордери.

При цьому, відповідачем не наведені факти, які б підтверджували невикористання підприємством отриманих послуг у межах власної господарської діяльності, не наведено будь-яких фактичних даних, які б засвідчували відсутність у ПП «Старпласт» обєктивної потреби на укладання цих правочинів, неспівпадання предмету правочинів з напрямом господарської діяльності ПП «Старпласт».

Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання апелянта на необхідність більшої деталізації актів виконаних робіт (наданих послуг) по господарських операціях з ПП «Муксун» та ФОП ОСОБА_3 для визнання їх первинними документами, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При складанні первинних документів слід дотримуватися загальних правил їх оформлення, передбачених для ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву фізичної особи - підприємця, підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі вимоги до складання первинних документів передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ці вимоги деталізовані приписами п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.

Колегія суддів зазначає, що усі акти виконаних робіт (надання послуг) підписані ПП «Старпласт» та його контрагентами містять усі зазначені вище обов'язкові реквізити.

Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Отже, документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПКУ, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством господарських операцій.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтсвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 року по справі № 820/475/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2017р. по справі № 820/475/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.