Ухвала суду № 70324457, 13.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 р.Справа № 818/543/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. по справі № 818/543/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспортінвест"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиспортінвест", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0014391304/46679 від 26.10.2016 та №0014431304/46678 від 26.10.2016.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що проведеною перевіркою було виявлено порушення вимог податкового законодавства, а саме несвоєчасно було сплачено нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору в періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.07.2016. Однак, позивач вважає, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені по податку на доходи фізичних осіб розрахований не у відповідності з первинними документами, він не є достовірним, а тому оскаржені рішення підлягають скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспортінвест" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 126.1 ст. 126, п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, п. 129.4 ст. 129, п.п. 168.1.2, 168.1.5, 168.1.6 п. 168.1 ст. 168, п.п. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п.п. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, ст. 86, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, за результатами якої складено акт №2877/18-19-13-04-09/37282737/120 від 05.10.2016 (а.с.22-30).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем приписів пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно було сплачено нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору в періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.07.2016.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0014391304/46679 від 26.10.2016, відповідно до якого нараховано грошове зобовязання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені у загальній сумі 121 953,02 грн., у тому числі: штраф - 105 088,59 грн., пеня - 16 864,43 грн. (а.с.16);

- №0014431304/46678 від 26.10.2016, відповідно до якого нараховано грошове зобовязання по військовому збору у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені у загальній сумі 12 804,27 грн., у тому числі штраф - 11100,85 грн., пеня - 1703,42 грн. (а.с.15).

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Сумській області та Державної фіскальної служби України відповідно. Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Сумській області від 21.12.2016р. №11964/10/18-28-10-01-04-96/116/СК та рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 10.03.2017р. №4844/6/99-99-11-02-01-15 позивачу було відмовлено у задоволенні скарг, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.35-43).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 26.10.2016 за №0014391304/46679 та №0014431304/46678 не відповідають вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб визначений розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до якого та п. 148.1.180 Податкового кодексу України позивач є платником податку на доходи фізичних осіб як податковий агент.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок на доходи фізичних осіб, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом січня 2015 року - червня 2016 року сплата податку на доходи фізичних осіб здійснювалася із затримкою.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності із пп. 129.1.3 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла у період, за який проводилась перевірка позивача, тобто з 01.01.2015 по 31.07.2016, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Відповідно до п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла у період, за який проводилась перевірка позивача, тобто з 01.01.2015 по 31.07.2016, пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

В акті перевірки містяться розрахунки фінансових (штрафних) санкцій та пені по податку на доходи фізичних осіб - штрафу на суму 105088,59 грн. та пені на суму 16864,43 грн.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Зазначені у розрахунках штрафу та пені суми зобовязань позивача з податку на доходи фізичних осіб, не відповідають сумам зобовязань, зазначеним у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, що подавались позивачем, а суми сплачених податкових зобовязань та строки їх сплати не відповідають дійсним сумам та строкам сплати.

Так, у акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і у негрошовій формах) до складу місячного оподатковуваного доходу платника податків порушень не встановлено. Також відсутні відомості про будь-які донарахування доходів, які підлягають оподаткуванню зазначеним податком.

При цьому, відповідачем було зроблено висновки, що суми, зазначені у розрахунках штрафу та пені, сплачувались позивачем в останній день місяця (28, 29, 30 або 31 число відповідно), наступного за місяцем, у якому завершився строк для сплати податку, передбачений пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, та нараховано відповідні штрафи та пеню.

У зв'язку з тим, що відповідачем при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені за певний податковий період до нарахованих сум зобовязань з податку на доходи фізичних осіб за такий податковий період були включені несплачені суми зобовязань із зазначеного податку за попередні періоди та були неправильно розраховані строки сплати нарахувань, відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції та пеню у завищеному розмірі.

На підтвердження строків та сум оплати позивач надав суду копії платіжних доручень, за якими здійснювалась оплата податку на доходи фізичних осіб, нарахованого протягом січня 2015 р. - червня 2016 р. (а.с.44-145).

Враховуючи те, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені по податку на доходи фізичних осіб розрахований не у відповідності з первинними документами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що такий розрахунок не є достовірним, а тому податкове повідомлення-рішення №0014391304/46679 від 26.10.2016 є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порядок нарахування та сплати військового збору визначений п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого та п. 148.1.180 Податкового кодексу України позивач є платником військового збору як податковий агент.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України, військовий збір сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок на доходи фізичних осіб, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Як було зазначено вище, позивачем протягом січня 2015 року - червня 2016 року сплата військового збору здійснювалася із затримкою .

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності із пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла у період, за який проводилась перевірка позивача, тобто з 01.01.2015 по 31.07.2016, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Відповідно до п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла у період, за який проводилась перевірка позивача, тобто з 01.01.2015 по 31.07.2016, пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Разом з тим, в акті перевірки містяться розрахунки штрафних (фінансових) санкцій та пені по військовому збору - штрафу на суму 11 100,85 грн. та пені на суму 1 703,42 грн.

Відповідно до п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначені у розрахунках штрафу та пені суми зобовязань позивача з військового збору не відповідають сумам зобовязань, зазначеним у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, що подавались позивачем, а суми сплачених податкових зобовязань та строки їх сплати не відповідають дійсним сумам та строкам сплати.

Так, в акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і у негрошовій формах) до складу місячного оподатковуваного доходу платника податків порушень не встановлено. Також відсутні відомості про будь-які донарахування доходів, які підлягають обкладенню зазначеним збором.

При цьому, відповідачем було зроблено висновки, що суми, зазначені у розрахунках штрафу та пені, сплачувались позивачем у останній день місяця (28, 29, 30 або 31 число відповідно), наступного за місяцем, у якому завершився строк для сплати податку, передбачений пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, та нараховано відповідні штрафи та пеню.

У зв'язку з тим, що відповідачем при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та пені за певний податковий період до нарахованих сум зобовязань з військового збору за такий податковий період були включені несплачені суми зобовязань із зазначеного збору за попередні періоди та були неправильно розраховані строки сплати нарахувань, відповідач застосував до позивача фінансові (штрафні) санкції та пеню у завищеному розмірі.

Як було зазначено вище, на підтвердження строків та сум оплати позивач надано копії платіжних доручень, за якими здійснювалась оплата військового збору нарахованого протягом січня 2015 р. - червня 2016 р. (а.с.44-145).

Враховуючи те, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені по військового збору розрахований не у відповідності з первинними документами, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що такий розрахунок не є достовірним, а тому податкове повідомлення-рішення №0014431304/46678 від 26.10.2016 є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не навів у постанові, які саме первинні документи та за який період підтверджують сплату позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно п.4.2 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003р. №254 (далі - Положення про операційну діяльність), підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи.

Відповідно до п.4.4 Положення про операційну діяльність залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків), внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові, меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

Згідно п.4.6 Положення про операційну діяльність до меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги- доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Колегія суддів зазначає, що позивачем до позовної заяви були долучені копії платіжних доручень про сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Такі ж копії платіжних доручень були отримані відповідачем разом з копією позовної заяви.

Зазначені платіжні доручення були досліджені судом першої інстанції в ході дослідження доказів по справі.

У своїй постанові суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження строків та сум оплати позивач надав суду копії платіжних доручень, за якими здійснювалася оплата податку на доходи фізичних осіб протягом січня 2015р. - червня 2016р. та військового збору протягом січня 2015р. - червня 2016р.

Крім того, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції винесенням постанови фактично звільнив позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не застосувавши розрахунки штрафних санкцій та пені, наведені позивачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Згідно ч.5 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем повністю, а не в частині, оскільки вважає їх протиправними, а суми штрафних (фінансових) санкцій та пені завищеними та розрахованими неправильно в повному обсязі.

Розрахунки штрафних (фінансових) санкцій та пені за податком на доходи фізичних осіб та військовим збором були надані позивачем з метою проілюструвати на скільки необгрунтованими та завищеними були розрахунки зазначених фінансових санкцій та пені, здійснені відповідачем.

Оскільки позовною вимогою позивача було скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі у зв'язку із завищеним та неправильним розрахунком штрафних (фінансових) санкцій та пені, і ця вимога була обґрунтована, то суд першої інстанції не мав законних підстав для скасування зазначених рішень у певній частині.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України.

Згідно ст.116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Як вбачається з наведених норм Податкового кодексу України, застосування штрафних санкцій до платників податків за порушення норм податкового законодавства є виключним повноваженням контролюючих органів, зокрема Державної фіскальної служби в особі її територіальних органів.

Суд не може підміняти собою контролюючий орган та застосовувати до платників податків фінансові санкції та пеню у спосіб, який не передбачений законом.

Отже, суд першої інстанції не мав повноважень на застосування до позивача штрафних санкцій та пені в розмірах та на підставі наданих позивачем розрахунків, оскільки таке рішення б виходило за межі позовних вимог та прямо суперечило б нормам законодавства, зокрема Податковому кодексу України.

Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, обовязок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача як субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 26.10.2016 за №0014391304/46679 та №0014431304/46678 не відповідають вимогам чинного законодавства, ч. 3 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року по справі № 818/543/17 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.06.2017р. по справі № 818/543/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.