Ухвала суду № 70324277, 13.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 Бакі.А.Каюм на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017р. по справі № 820/2619/17

за позовом ОСОБА_3 Бакі.А.Каюм

до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області третя особа Адміністрація Президента України

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4. ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Адміністрація Президента України, в якому просив суд:

- скасувати рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.10.2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_3 ОСОБА_5 Каюм про оформлення набуття громадянства України;

- зобов’язати Дергачівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області продовжити провадження за заявою ОСОБА_5 ОСОБА_5 Каюм про оформлення набуття громадянства України.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що позивач є особою, яку рішенням Держкомнацміграції України від 01.07.2005 року №644 було визнано біженцем в Україні. У зв’язку зі спливом трирічного строку з моменту визнання позивача біженцем в Україні, останній 13.05.2014 року звернувся до Дергачівського районного відділу ГУ ДМС в Харківській області із заявою про прийняття громадянства України та передбаченим чинним законодавством переліком документів. У листопаді 2016 року позивач отримав лист-повідомлення від Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області №31/2795 від 20.10.2016 року про те, що рішенням Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області припинено провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України». Копію рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області від 20.10.2016р. про припинення провадження за заявою ОСОБА_5 ОСОБА_5 Каюм про оформлення набуття громадянства України, позивачу було надіслано разом з листом ГУ ДМС України в Харківської області від 14.03.2017 року №03/3-А-86. Позивач вважає вищевказане рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області необґрунтованим, протиправними та такими, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач невірно трактує положення п.3 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України» та позбавляє позивача своїм рішенням можливості отримати громадянство України у майбутньому.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року у справі № 820/2619/17 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4. ОСОБА_3 до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа Адміністрація Президента України, про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Громадянину ОСОБА_4 ОСОБА_5 Каюм, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч.10 ст.16 Закону України «Про біженців», рішенням Державного комітету у справах національностей та міграції № 644 від 01.07.2005 року надано статус біженця в Україні.

13.05.2014 громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_5 Каюм, ІНФОРМАЦІЯ_1 була подана заява про прийняття до громадянства України з відповідними додатками.

За інформацією викладеною у листі Державної прикордонної служби України №254/А-4996 вбачається виїзд позивача за кордон з 14.04.2007 року по 12.08.2007 року до м. Делі, Індія (термін перебування 121 день) та з 20.06.2009 року по 19.07.2009 року до м. Дубай, Об'єднані Арабські Емірати (термін перебування 30 днів).

Згідно Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, сформована справа про прийняття до громадянства України громадянина ОСОБА_6 Республіки ОСОБА_7 ОСОБА_5 Каюм була надіслана відповідачем до ГУДМС України в Харківській області, ДМС України, Комісії при Президентові України з питань громадянства.

Під час опрацювання матеріалів Адміністрацією Президента України, виявлено, що громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_5 Каюм, ІНФОРМАЦІЯ_2 було перевищена 90 днів при разовому виїзді за кордон протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця, що не відповідає вимогам статті 9 Закону України від 18.01.2001 року «Про Громадянство України».

Рішенням Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області від 20.10.2016р припинено провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про громадянство України».

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про громадянство України» Комісія при Президентові України з питань громадянства: розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань; повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України; контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.

Згідно з положеннями п. 110 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, попереднє опрацювання та підготовку матеріалів з питань громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства здійснює відповідний структурний підрозділ Адміністрації Президента України. Якщо під час попереднього опрацювання та розгляду матеріалів з питань громадянства України буде встановлено, що подані заявником документи про прийняття до громадянства України чи про вихід із громадянства України або подання, затверджені Державною міграційною службою України чи Міністерством закордонних справ України, про втрату громадянства України та додані до них необхідні документи, або документи про припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, не оформлені відповідно до вимог законодавства України та міжнародних договорів України з питань громадянства, такі заяви, подання та документи повертаються відповідним структурним підрозділом Адміністрації Президента України відповідно до Державної міграційної служби України чи Міністерства закордонних справ України для доопрацювання та усунення недоліків.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в У країні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 ОСОБА_5 Каюм перевищив встановлений строк перебування за кордоном при виїзді у приватних справах, чим порушив одну з умов встановлених для прийняття до громадянства України - безперервне проживання на території України протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, що є причиною для відмови в прийнятті до громадянства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20.10.2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_5 ОСОБА_5 Каюм про оформлення набуття громадянства України, складено без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року у справі № 820/2619/17 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 Бакі.А.Каюм залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2017р. по справі № 820/2619/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2017 р.