Ухвала суду № 70324115, 16.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/13067/17 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень об'єкту нерухомого майна від 24.05.2017, індексний номер 35334452, номер запису №20557971 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №20557971 про реєстрацію за ТОВ "Квант Груп" права власності на квартиру АДРЕСА_1, що здійснений відповідачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі позивач просить зазначене рішення скасувати, а справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Посилається на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (жалі за текстом - КАС України) визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки позивач ставить перед судом питання про вирішення спору щодо права власності на об'єкт нерухомого майна між ним та ТОВ "Квант Груп", тобто оспорюваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про право на квартиру і право власності на яку може бути визнано судом.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновок місцевого адміністративного суду помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно із першою частиною статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 24.05.2017, індексний номер 35334452, яке прийняте на підставі договору купівлі продажу майнових прав від 02.04.2009 № 546/5/5, яким за ТОВ"Квант Груп" зареєстровано право власності - квартири АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на недотримання приватним нотаріусом під час вчинення реєстраційних дій приписів частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

В контексті вимог цієї правової норми позивач вказує на наявне у нього реєстраційне посвідчення від 16.10.2009 № 0015392 Київського МБТІ (а.с. 12), згідно з яким зазначена квартира зареєстрована за ним на праві власності, а також посилається на відомості, наявні у державному реєстрі правочинів.

Отже, доводи позивача ґрунтуються на тому, що всупереч положенням ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», приватним нотаріусом при здійсненні державної реєстрації прав на квартиру, не було запитано від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформації, необхідної для такої реєстрації.

Тобто, у межах спору суду перш за все належить надати правову оцінку діям та рішенням приватного нотаріуса як суб'єкта владних повноважень вимогам, зокрема, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при здійсненні ним офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання суду першої інстанції на висновки, наведені у постановах Верховного Суду України від 24 січня 2017 року у справі № 21-1559а16 та від 31 січня 2017 року у справі №21-1237а16, колегія суддів вважає недоречними, оскільки у даній адміністративній справі, на відміну від наведених, правомірність оскаржуваних дій та рішень приватного нотаріуса є окремим і цілком самостійним предметом спору і оцінка відповідності таких дій вимогам зазначеного Закону може бути надана безвідносно до спору про право, тим більше, що у позовній заяві не зазначено про існування у суді спору про право власності на об'єкт нерухомості, щодо якого вчинено реєстраційну дію.

Окрім того, у зазначених справах, Верховний Суд України не вирішував питання щодо неоднакового застосування судами положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, як підстави для відмови у відкритті у ній провадження, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шкоди Олександра Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року - скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2017 року.