Ухвала суду № 70324103, 14.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9117/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ», Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» до Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агроволодар» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.07.2017 № 2221/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»;

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані Міністерством юстиції України від 12.07.2017 № 2221/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» щодо ТОВ «Агроволодар» (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Євгеном Володимировичем, а саме: від 21.12.2016 № 33081227, від 23.08.2016 № 31073030, від 07.08.2016 № 30819673 та № 30819828, від 22.07.2016 № 30588068, від 27.07.2016 № 30666540 та № 30658588, від 22.08.2016 № 31052408, від 28.07.2016 № 30687103 та № 30680309.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною вище постановою товариство з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ», Міністерство юстиції України звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що впродовж липня-вересня 2016 року між громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які є власниками земельних ділянок згідно державних актів на право приватної власності на землю (за договорами - орендодавці) та ТОВ «Агроволодар» (за договорами - орендар) було укладено ряд договорів оренди землі, згідно умов яких, зокрема, орендодавці надають, а орендар приймає в строкове платне користування/оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Личківської сільської ради в Магдалинівському районі Дніпропетровської області.

Приватним нотаріусом було зареєстровано зазначені вище договори оренди земельних ділянок, про що на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексні номера 33081227 від 21.12.2016, 31073030 від 23.08.2016, 30819673 від 07.08.2016, 30588068 від 22.07.2016, 30666540 від 27.07.2016, 31052408 від 22.08.2016, 30687103 від 28.07.2016, 30680309 від 28.07.2016, 30605657 від 24.07.2016, 30819828 від 07.08.2016, 30574397 від 21.07.2016, 30605685 від 24.07.2017, 30658588 від 27.07.2017) було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право № 1841969, № 1609820, № 1585165, № 15612262, № 15669594, № 16098014, № 15706353, № 15695162, № 15658809, № 15861409, № 15589990, № 15659084, № 15669525 - право оренди земельних ділянок, орендар: ТОВ «Агроволодар».

ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ», якому належить 99 % в статутному капіталі ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» звернулося до Мін'юсту із скаргою (вих. № 06-07/17-2 від 06.07.2017), в якій скаржник просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса про державну реєстрації прав та їх обтяжень: індексний номер 33081227 від 21.12.2016; індексний номер 31073030 від 23.08.2016; індексний номер 30819673 від 07.08.2016; індексний номер 30588068 від 22.07.2017; індексний номер 30666540 від 27.07.2016; індексний номер 31052408 від 22.08.2016; індексний номер 30687103 від 28.07.2016; індексний номер 30680309 від 28.07.2016; індексний номер 30605657 від 24.07.2016; індексний номер 30605657 від 24.07.2016; індексний номер 30819828 від 07.08.2016; індексний номер 30574397 від 21.07.2017; індексний номер 30605685 від 24.07.2017; індексний номер 30658588 від 27.07.2016.

Вказана скарга була мотивована тим, що земельні ділянки, які є предметами договорів оренди землі, укладеними між зазначеними вище громадянами-власниками земельних ділянок та ТОВ «Агроволодар», використовуються ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» на підставі договорів оренди земельних ділянок, які були заключні в 2005, 2006 та 2010 роках, та станом на дату звернення до відповідача із скаргою не є розірваними, чи такими, що визнані судом недійсними.

Договори оренди земельних ділянок, укладені між фізичними особами - власниками земельних ділянок і ТОВ Агрофірма «Олімпекс Агро» були зареєстровані у Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії центру Державного земельного кадастру.

Таким чином, на думку ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ», приватним нотаріусом допущено подвійну реєстрацію прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, оскільки третьою особою в порушення норм чинного законодавства не було перевірено наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав, що виникли до 01.01.2013.

Оскаржуваним наказом частково задоволено скаргу ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» від 06.07.2017 № 06-07/17-2, внаслідок чого скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.12.2016 № 33081227, від 23.08.2016 № 31073030, від 07.08.2016 № 30819673 та № 30819828, від 22.07.2016 № 30588068, від 27.07.2016 № 30666540 та № 30658588, від 22.08.2016 № 31052408, від 28.07.2016 № 30687103 та № 30680309; тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

Вказаний наказ був прийнятий відповідачем на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 11.07.2017.

Позивач, вважаючи оскаржуваний наказ відповідача протиправним, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ, який суперечить нормам чинного законодавства України, а тому такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Апелянти у своїх скаргах зазначають, що в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Агроволодар» потрібно відмовити, оскільки при прийнятті оскаржуваного наказу Мін'юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений положеннями законодавства України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх змінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлені особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 01.01.2013, зокрема, державна реєстрація похідного речового права на таку земельну ділянку, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державними реєстраторами прав на нерухоме майно, в тому числі й на земельні ділянки є нотаріуси.

При цьому, колегія суддів враховує, що для нормативного регулювання нотаріальної діяльності Законом України від 04.07.2012 № 5037-IV Закон України «Про нотаріат» було доповнено статтею 46-1 та визначено, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і який має печатку такого реєстратора. Під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Також, зміни були внесені і до окремих положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Отже, в спірних правовідносинах приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович діяв саме як державний реєстратор.

Згідно п. 3 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі також - Порядок), розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Відповідно до п. 7 Порядку, у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Пунктами 9-10 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду (п. 11 Порядку).

Згідно п. 12 Порядку, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Так, з висновку Комісії від 11.07.2017 вбачається, що скарга ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» була зареєстрована в Мін'юсті 07.07.2017 за № 20149-0-33-17.

На другому аркуші висновку Комісії зазначено про те, що 20.02.2017 при отримані інформаційної довідки з Державного реєстру прав та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТОВ «УТ «УТЛ» стало відомо, що приватним нотаріусом Рудкевичем Є.В. на земельні ділянки, які перебувають в оренді ТОВ АФ «Олімпекс-Агро», були зареєстровані права оренди за ТОВ «Агроволодар».

Згідно ч. 3 статті 37 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Враховуючи те, що скаржник дізнався про порушення своїх прав 20.02.2017, а скарга була зареєстрована лише 07.07.2017, ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» звернулося до відповідача поза межами строку, встановленого чинним законодавством.

Однак, відповідачем, всупереч встановленим в п. 7 Порядку нормам, не було прийнято мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» в скарзі зазначило, що нібито керівник ТОВ «Агрофірма «Олімпекс-Агро» дізнався про оскаржувані рішення державного реєстратора 22.05.2017 від представників ТОВ «Агроволодар», які вимагали передачі їм у користування земельні ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, скаржником не було порушено строків звернення зі скаргою.

Однак, колегією суддів не приймаються зазначені вище твердження, виходячи з того, що це суперечить викладеному вище.

Згідно п. 2 ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною.

Для фізичних та юридичних осіб інформація за об'єктом нерухомого майна та суб'єктом речового права надається в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua) за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи або в паперовій формі державним реєстратором.

З урахуванням того, що висновком Комісії встановлено отримання ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» 20.02.2017 року інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, саме з цієї дати починається перебіг часу на звернення до Мін'юсту із скаргою.

Крім цього, під час розгляду справи судом було встановлено, що суб'єктом владних повноважень було допущено порушення п. 9, 10, 11 Порядку.

В матеріалах справи містяться копії листів від 07.07.2017 № 2/20149-0-33-17/19К, адресованих приватному нотаріусу і позивачу, в яких відповідач повідомляє про надходження до Мін'юсту скарги ТОВ «Управлінське товариство «УЛФ» від 06.07.2017 № 06-07/17-2 та зазначає, що повідомлення про дату, час та місце розгляду скарги Комісією буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (http://minjust.gov.ua.ddr) за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту (https://minjust.gov.ua/).

Відповідно до відомостей з сайту Мін'юсту, розділу Оголошення про засідання Комісії 11.07.2017 вбачається наявність наступної інформації: « 4. Скарга директора товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ» від 06.07.2017 № 06-07/17-2, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.07.2017 за № 20149-0-33-17. (Тип об'єкта нерухомого майна: земельні ділянки; Адреса: Дніпропетровська обл., Магдалинівського рай., Личківська сільська рада)».

Водночас, з даного Інтернет-ресурсу неможливо встановити дату, коли було зроблено оголошення, відповідно, вказане посилання не є належним та допустимим доказом своєчасного повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду такої скарги.

Також, з додатків до листа Мін'юсту від 07.07.2017 № 2/20149-0-33-17/19К вбачається, що позивачу та третій особі направлялась копія скарги на 6 аркушах в одному примірнику, у той час як положення п. 11 Порядку передбачають обов'язок направлення копії скарги та доданих до неї документів особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Враховуючи те, що до скарги було додано 43 документа, суб'єктом владних повноважень було порушено п. 11 Порядку в частині не направлення таких додатків.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів направлення/вручення ТОВ «Агроволодар» та приватному нотаріусу листів Мін'юсту від 07.07.2017 № 2/20149-0-33-17/19К.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянтів про те, що формальні порушення процедурного характеру не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного наказу, з огляду на те, що виконання норм Порядку та Закону є не правом, а прямим обов'язком Мінюсту.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Мін'юсту прийнято в порушення норм чинного законодавства з підстав зазначених вище, а тому воно підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога позивача щодо зобов'язання відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які скасовані оскаржуваним наказом щодо ТОВ «Агроволодар» (код ЄДРПОУ 40419480), і які були прийняті державним реєстратором - приватним нотаріусом, а саме від 21.12.2016 № 33081227, від 23.08.2016 № 31073030, від 07.08.2016 № 30819673 та № 30819828, від 22.07.2016 № 30588068, від 27.07.2016 № 30666540 та № 30658588, від 22.08.2016 № 31052408, від 28.07.2016 № 30687103 та № 30680309 також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої .

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінське товариство «УЛФ», Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 16.11.2017.