Ухвала суду № 70323880, 14.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10589/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВР-ГРУП» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року у справі за позовом Приватного підприємства «ВР-ГРУП» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що проведена відповідачем документальна виїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП «Іструм» за вересень 2014 року є незаконною, оскільки Головним управлінням ДФС у Львівській області було порушено вимоги щодо мораторію на проведення перевірок субєктів господарювання. Відтак спірні податкові повідомлення рішення прийняті незаконно та необґрунтовано, з порушенням застосування норм чинного законодавства України. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Приватне підприємство «ВР-ГРУП». Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2017 року відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Іструм» за вересень 2014 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт за № 619/13-01-14-04/39003611 яким встановлено наступні порушення, а саме: вимог п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст.198., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 95000,00 грн., вимог п.п. 14.1.27., п. 44.1., п. 44.6. ст. 44., п.п. 138.1.1. п. 138.1. п. 138.2. п.п. 138.8.1 п.138.8. п.138.4. ст.138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 30222,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1, яким позивачу згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та на підставі акта перевірки № 619/13-01-14-04/39003611 від 23.05.2017 року, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6. ст.198., п. 201.10. ст. 201 ПК України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 117750,00 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 95000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 23750,00 грн.

14.06.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_2, яким позивачу згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України та на підставі акта перевірки № 619/13-01-14-04/39003611 від 23.05.2017 року, встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.27. п. 44.1. п. 44.6. ст. 44., п.п. 138.1.1. п. 138.1 п. 138.2. п.п. 138.8.1 п. 138.8. п.138.4. ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 37777,50 грн., в тому числі за податковими зобовязаннями 30222,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 7555,50 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.6. ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.4. ст. 138 ПК України визначено, що платники податків - ліцензіати з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії у звітному податковому періоді до собівартості реалізації електричної та/або теплової енергії, надання послуг з передачі та/або постачання електричної та/або теплової енергії також включають фактично понесені в такому звітному періоді витрати з придбання електричної та/або теплової енергії.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За таких обставин, разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивач факту допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з направленням, виданого ГУ ДФС у Львівській області не заперечив, надав перевіряючим відповідні документи та дозволив здійснити перевірку, а також погодився із висновками, викладеними в акті перевірки. Перевірка ПП «ВР ГРУП» здійснена службовими особами ГУ ДФС у Львівській області згідно направлення від 10.05.2017 року № 2893 виданого ГУ ДФС у Львівській області, з реєстрацією перевірки в журналі реєстрації перевірок.

Апеляційний суд звертає також увагу, що вказаний мораторій на проведення перевірок субєктів господарювання за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами установлений на 2015-2016 роки. Відповідачем перевірка позивача проводилась 23.05.2017 року за вересень 2014 року, тобто не в період установлення мораторію на проведення перевірок та не за попередній календарний рік.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується із позицією викладанею в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 року у справі № 21-25а10.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційних скарг являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВР-ГРУП» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року у справі №813/3025/17 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст судового рішення виготовлено 15.11.2017 року