Ухвала суду № 70323803, 14.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/2761/17 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіовимірювач» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Державного підприємства «Радіовимірювач» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 за квітень - вересень 2016 року в розмірі 86 528,19 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Радіовимірювач» зареєстроване в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві за номером 01-01805, як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа.

Позивачем виявлено у Державного підприємства «Радіовимірювач» заборгованість за період з квітня 2016 року по вересень 2016 року (за квітень 2016 р. відповідачем борг сплачено частково, залишок боргу складає 12 633,94 грн., травень 2016 р. - 123 415,00 грн) з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список № 2) до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві згідно особового рахунку, яка становить 136 048,94 грн.

У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

За змістом абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), було передбачено Законом № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ за списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому, передумовою для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем є призначення пенсії на пільгових умовах його працівникам.

Слід відмітити, що у цьому спорі вирішується питання обов'язку позивача покрити витрати на виплату та доставку пенсій його працівникам, відносно яких вже прийнято рішення про призначення їм відповідних пільгових пенсій. Проте, в обґрунтування своєї позиції, відповідач заперечує право своїх працівників (ОСОБА_7., ОСОБА_5, ОСОБА_6.) на отримання пільгової пенсії.

У зв'язку із цим, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що право фізичної особи на пенсійне забезпечення, на призначення та отримання пенсії певного виду є її особистим немайновим правом, у яке не вправі втручатися треті особи.

Заперечення у даному спорі відповідачем права своїх працівників на отримання пенсії, на думку апеляційного суду, є невиправданим втручанням в особисті права цих осіб, оскільки відповідач не є стороною у відносинах його працівників та пенсійного органу з питання призначення пенсій, а зазначені фізичні особи не є учасниками відносин, що мають місце у даній справі. Тому втручання у права зазначених осіб, надання їм оцінки у даній справі колегія суддів вважає невиправданим. Більш того, як вірно встановлено судом першої інстанції, питання призначення зазначеним вище працівникам позивача пенсій вже було предметом розгляду адміністративних судів, які визнали право цих осіб на отримання пільгових пенсій.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки ці обставини не є предметом розгляду даної справи та, на думку апеляційного суду, не можуть бути оспорені відповідачем. Крім того, норми чинного законодавства не передбачають необхідності повторної перевірки підстав для призначення пільгових пенсій при вирішенні питання відшкодування витрат на витрату та доставку таких пенсій.

З цих же підстав відхиляються доводи відповідача про те, що пенсія зазначеним особам має виплачуватись відповідно до ст. 100, а не ст. 13 Закону № 1788-XII.

Механізм відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.4 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Відповідно до пункту 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З матеріалів справи вбачається, що згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, складених позивачем за період травень-вересень 2016 року позивача повідомлено про суми необхідних до сплати місячних відшкодувань за Списком №2, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на підставі яких розраховувалися щомісячні платежі, а саме:

- за травень 2016 р. всього на суму 25 143,25 грн;

- за червень 2016 р. всього на суму 25 585,26 грн;

- за липень 2016 р. всього на суму 25 057,37 грн;

- за серпень 2016 р. всього на суму 23 331,05 грн;

- за вересень 2016 р. всього на суму 24 298,07 грн.

Вищевказані розрахунки були надіслані на адресу позивача та отримані належним чином, що підтверджується відмітками про вручення в рекомендованих поштових повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявної у позивача не сплаченої заборгованості з витрат на виплату та доставку пенсій, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні довідки пенсіонерів для призначення пільгових пенсій, видані саме відповідачем, як підтвердження того, що зазначені пенсіонери працювали на підприємстві відповідача з шкідливими умовами праці. Вказані довідки щодо роботи в хімічному виробництві надавали право на пільгову пенсію відповідно до Списку №2.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав на задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та/або процесуального права, допущено неповне з'ясування або надано невірну оцінку обставинам які впливають на правильність вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Радіовимірювач» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції в порядку та строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст рішення виготовлений 17.11.2017.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Земляна Г.В.