Постанова № 70323428, 17.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2017 року письмолве провадження № 826/2702/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Геоцентр"

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати нечинною з 16.06.2016 р. податкову вимогу Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.07.2015 р. №37-23, виставлену ТОВ «Надра Геоцентр», яке є відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007 р.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем у зв'язку із наявністю в уповноваженої на сплату податків, які виникають за операціями, що виконуються в межах Договору про спільну діяльність особи - ТОВ «Надра Геоцентр», податкового боргу винесено дві податкові вимоги: податкова вимога від 31.07.2015 . №37-23 на суму 7 207 366.37 грн.. яка не відкликана, а сума податкового боргу за цією податковою вимогою не погашена, та податкова вимога від 16.06.2016 № 312-17 на суму 23 786 593,59 грн., яка також не відкликана, а сума податкового боргу за цією вимогою не погашена.

Позивач зазначає, що у даному позові не оспорює правомірність формування Відповідачем податкової вимоги від 31.07.2015р. №37-23 та направлення (вручення) її платнику податків, проте у зв'язку із формуванням відповідачем та направленням (врученням) ТОВ «Надра Геоцентр» податкової вимоги від 16.06.2016р. №312-17, податкова вимога від 31.07.2015р. №37-23 для захисту порушеного права та інтересу Позивача має бути визнана нечинною з 16.06.2016р.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що виніс оскаржувану податкову вимогу правомірно та діяв у межах своєї компетенції із посиланням на норми чинного законодавства України.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, письмових заперечень проти позову не надала.

Враховуючи викладене, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.11.2007 року між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Надра Геоцентр» було укладено Договір про спільну діяльність № 265-12.

Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що за цим Договором сторони зобов'язуються шляхом об'єднання внесків сторін спільно діяти у сфері видобутку та реалізації вуглеводневої сировини з метою отримання прибутку.

Відповідно до пп. 6.10.8, пп. 6.10.9 п. 6.10 ст. 6 Договору № 265-12, обов'язки Оператора (ТОВ «Надра Геоцентр»), зокрема: вести бухгалтерський та податковий облік спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам державної виконавчої влади обов'язкової звітності; сплачувати у повному обсязі та у встановлені чинним законодавством строки податки (обов'язкові збори, платежі).

Пункт 7.1 Договору № 265-12 передбачає, що доходи, які одержуються в результаті Спільної діяльності, використовуються, в першу чергу на виконання зобов'язань перед бюджетами, державними цільовими фондами та відшкодування поточних витрат спільної діяльності в межах, передбачених відповідним Бюджетом спільної діяльності. Капітальні витрати фінансуються Сторони 2.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Надра Геоцентр» є платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договору про спільну діяльність, оскільки є учасником договору про спільну діяльність до компетенції якого згідно умов договору належить сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових (зборів) платежів.

Договір про спільну діяльність від 19.11.2007 року № 265-12 взятий на податковим органом на облік 23.11.2007 року за місцем розташування надр (ділянок) у Машівському відділенні Карлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області.

31.07.2015 року Карлівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області прийнято податкову вимогу № 37-23, якою зобов'язано ТОВ «Надра Геоцентр» сплатити податковий борг за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 30.07.2015 р. на загальну суму 7 207 366,37 грн.

Не погодившись із винесеною вимогою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно ст.67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Згідно п. 252.1.3 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності.

При цьому, у податкову заставу передається майно того платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків.

Виключенням з цього правила, є недостатність майна у вказаного вище платника податків.

Судом встановлено та представниками сторін не заперечувалося, що на момент винесення спірної податкової вимоги за ТОВ «Надра Геоцентр», як відповідальною особою за утримання і перерахування податків і зборів до бюджету згідно Договору рахувався податковий борг по рентному платежу за користування надрами для видобування природного газу по Карлівській ОДПІ у розмірі 7 207 366,37 грн.

Також, протягом 2015-2016 років податкова вимога ні в апеляційному, ні в судовому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що податковий борг утворився внаслідок самостійно визначених податкових зобов'язань.

Так, ТОВ «Надра Геоцентр» як уповноваженою особою Договору про спільну діяльність від 19.11.2007 року № 265-12 самостійно визначено податкові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, шляхом подачі податкової звітності, а саме:

1. податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 12 місяць 2014 року, яким визначено податкове зобов'язання за податковий (звітний) період у сумі 1 090 803,51 грн.;

2. податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 1 квартал 2015 року, яким визначено податкове зобов'язання за податковий (звітний) період у сумі 4 202 378,94 грн. та авансові внески 4 202 378,94 грн.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації (п.257.5 ст.257 ПК України).

В зв'язку з несплатою самостійно задекларованої суми грошових зобов'язань ТОВ «Надра Геоцентр» як оператору спільної діяльності під час виконання договору про спільну діяльність №265-12 від 19.11.2007 надавалось розстрочення грошових зобов'язань та податкового боргу на підставі наступного:

1. рішення Державної фіскальної служби України №4 від 30.01.2015, яким надано розстрочення сплати грошових зобов'язань під проценти за грошовими зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на суму 1 090 803,51 грн. строком з 30.01.2015 по 30.12.2015;

2. договору про розстрочення грошового зобов'язання від 30.01.2015 №1;

3. рішення Державної фіскальної служби України №108 від 20.05.2015, яким надано розстрочення сплати грошових зобов'язань під проценти за грошовими зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на суму 4 202 378,94 грн. строком з 20.05.2015 по 20.08.2015;

4. договору про розстрочення грошового зобов'язання від 19.06.2015 №10;

Крім того, Карлівською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було прийнятого податкове повідомлення-рішення №0001481619 від 10.06.2015, доказів оскарження якого позивачем під час розгляду справи не надано.

Також, ТОВ «Надра Геоцентр», як уповноваженій особі Договору про спільну діяльність податковим органом було нараховано пеню (проценти) за розстрочення грошових зобов'язань / податкового боргу з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу згідно рішень ДФС України та договорів про розстрочення грошових зобов'язань / податкового боргу у загальному розмірі 123 983,55 грн.

Згідно п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно пункту 91.1 статті 91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Як встановлено судом, наказом Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.07.2015 року № 53 призначено податкового керуючого Шпак Ольгу Петрівну та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Таким чином, у зв'язку із наявністю у ТОВ «Надра Геоцентр» узгодженого боргу, суд дійшов висновку про правомірність винесеної відповідачем податкової вимоги № 37-23 від 31.07.2015 року, що й не заперечує позивач.

Також судом встановлено, що пізніше, 16.06.2017р. податковим керуючим Карлівської ОДПІ прийнято податкову вимогу № 312-17, яку було направлено поштою на податкову адресу ТОВ «Надра Геоцентр».

Після закінчення термінів договорів та рішень ДФС України про надання розстрочень, а саме: 16.08.2016р. та 30.08.2016р., Карлівська ОДПІ звернулася до Київського окружного адміністративного суду з поданням та позовом про стягнення податкового боргу. Розгляд справи про стягнення податкового боргу судом ухвалою суду від 11 травня 2017 року № 810/2718/16 зупинено до вирішення даної справи.

Позивач вважає, що у зв'язку із винесенням податковим органом вимоги від 16.06.2016 р. № 312-17, податкова вимога від 31.07.2015 р. № 37-23 втратила чинність.

Відповідно до п. 60.1 ст. 60 ПКУ податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове - повідомлення -рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення - рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення -рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Під час розгляду справи відповідач повідомив, що податкова вимога від 16.06.2017р. № 312-17 сформована автоматизованою системою податкового органу, оскільки в базі містилися відомості про розстрочення податкового боргу, що система рахувала як сплачений податковий борг.

Станом на час розгляду справи вказана вимога від 16.06.2017р. № 312-17 є чинною, згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та самостійно податковим органом не скасована.

Таким чином, доводи позивача про те, що Відповідач з метою формування «нової» податкової вимоги від 16.06.2016р. №312-17 видалив з системи податкову вимогу від 31.07.2015р. №37-23, а отже вимога від 31.07.2015р. №37-23 втратила чинність, є помилковими та не узгоджуються з приписами податкового законодавства.

Крім цього, позивачем не вказано, яким чином податкова вимога від 31.07.2015р. № 37-23 порушує саме його права, як самостійного суб'єкта господарювання, який жодним чином не має відношення до декларування та сплати зобов'язань з плати за користування надрами в рамках Договору про спільну діяльність № 265-12 від 19.11.2007р.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 11 квітня 2017 року (справа № 21-2852а16), обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 10 квітня 2012 року у справі N 21-1115во10, із аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ст. 17 КАС України вбачається суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ним рішенням.

Тобто, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах суб'єктивні права позивача не порушено.

Суд, надаючи оцінку діям відповідача, вважає, що вони вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем у спосіб та у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на обставини даної справи, а також оцінюючи зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 17, 128, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій