Ухвала суду № 70323069, 02.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 листопада 2017 рокусправа № 804/9094/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

представників сторін:

позивача : - Шестіріков В.В., дов. від 1.11.17

відповідача: - Ємець Л.Я., дов. від 14.-6.17

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 р. у справі № 804/9094/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краяни"

до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Краяни" ( звернулось з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області , в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000371400 від 07.07.2016;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292200 від 09.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків проведеної податкової перевірки, на підставі яких винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 р. у справі № 804/9094/16 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної податкової перевірки винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, що свідчить про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з контрагентами та призвело до заниження податку на додану вартість. На підставі дослідження наданих сторонами документів, судом встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач мав господарські відносини з ТОВ «Джей Ель Систем Груп». ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Юнікод компані», ТОВ «Пейсмен» з приводу придбання товарів. Надані позивачем первинні документи повно підтвердили факт придбання товару, його оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності Товариства. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про доведеність реального характеру здійснення господарської діяльності позивачем та правомірність відображення її результатів в податковому обліку, зокрема щодо формування податкового кредиту.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережною ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 р. у справі № 804/9094/16, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявну у контролюючого органу податкову інформацію щодо контрагентів позивача, а також того, що по даним контрагентам відсутнє підтвердження походження товару, що свідчить про відсутність можливості реального придбання даного товару ТОВ "Краяни".

ТОВ "Краяни" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що обставини ведення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача не можуть впливати на податковий облік Товариства, порушення ведення якого, як і порушення введення бухгалтерського обліку, формування первинних документів з боку позивача відсутні.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін правові позиції, визначені в процесі розгляду справи, підтримано.

Як вбачається з матеріалів справи, Лівобережною ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку фінансово -господарської діяльності з питань дотримання вимоги податкового законодавства з податку на додану вартість ТОВ «Краяни» з питань взаємовідносин з ТОВ «Пейсмен» за липень 2015 року, ТОВ «Юнікод Компані» за січень 2016 року, ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп» за квітень 2016 року та повноти відображення в податковому обліку, за результатами якої складено акт перевірки №1235/04-64-14/21864584 від 16.06.2016 (т.1, а. с.22-55).

07.07.2016 на підставі даного акту Лівобережною ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000371400, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 347 207 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 173603,50 грн. (т.1, а. с.57).

ТОВ «Краяни» застосовано процедуру адміністративного оскарження шляхом подання скарг до органів ДФС.

Так, 22.07.2016 прийнято Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято скаргу ТОВ «Краяни» на податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки від 16.06.2016, у т. ч. і на податкове повідомлення-рішення № 0000371400 до (т.1, а. с.63, 64).

01.08.2016 ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про продовження строків розгляду скарги до 20.09.2016 включно (т.2, а. с.36), отримане представником Товариства згідно з написом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 03.08.2016 (т.2, а. с.37).

20.09.2016 ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення про результати розгляду скарги № 5910/10/04-36-10-01-09, яким, зокрема, збільшено на 222 403,50 грн. (основний платіж 148269,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 74134,50 грн.) розмір грошового зобов'язання з ПДВ, визначений у вищевказаному податковому повідомленні-рішенні від 07.07.2016 № 0000371400 (т.1, а. с.65-69).

З урахуванням вказаного рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області 09.11.2016 Лівобережною ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000371400, яким Товариству збільшено суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 222 403,50 грн., у т. ч. за основним платежем - 148 269 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 74134,50 грн. (т.1, а. с.56).

ТОВ «Краяни», вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2016 та від 09.11.2016 неправомірним, звернулось до адміністративного суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Лівобережної ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

За висновком акту перевірки від 16.06.2016 Товариством, зокрема, порушено п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 347206,28 грн., в тому числі: серпень 2015 року - 95063 грн., січень 2016 року - 158477,69 грн., лютий 2016 року - 93665,59 грн.

Такий висновок податковим органом обґрунтовано відсутністю підтвердження реальності здійснення ТОВ «Краяни» господарських відносин із контрагентами, а саме: встановлено неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання з ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Юнікод Компані», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп».

Так, за визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-XIV (тут і надалі в редакції на період, який перевірявся), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У Листі ВАСУ від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

У п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції на період, який перевірявся) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України).

Разом з тим, за приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Юнікод Компані», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп», статусу платників ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у цих контрагентів під час реалізації господарських операцій з надання послуг. Також не надано суду доказів відсутності державної реєстрації контрагентів позивача в якості юридичних осіб на момент реалізації господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності ТОВ "Краяни" за КВЕД є: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням. За договорами оренди від 02.01.2015 № 20101 та від 04.01.2016 № 40101 ТОВ "Краяни" у перевіреному періоді орендувало приміщення за адресою: Дніпропетровський район, с.Дороге, пер.Тютіна, 15-Б, за якими також прийнято в оренду обладнання (станки, пили, прес, зварювальний апарат, компресор, монометр тощо) (т.2, а. с.2-10).

Також, як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ТОВ "Краяни" мало господарські відносини в якості покупця товарів:

- з ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп» з постачання товару (примекстра TZ Голд), що підтверджено видатковою накладною № 3 від 19.04.2016, рахунком-фактури, товарно-транспортною накладною від 19.04.2016, згідно якої авто перевізником є ТОВ «Сателіт Крафт» на замовлення Товариства (т.1, а. с.82-84);

- з ТОВ «Сіріус Павер» з постачання товару (насіння соняшнику - гибрид), що підтверджено видатковою накладною від 25.04.2016, рахунком-фактури, товарно-транспортною накладною від 25.04.2016, згідно якої автоперевізником є ТОВ «Краяни» (т.1, а. с.99-102);

- з ТОВ «Юнікод Компані» за договором купівлі-продажу № ЮК-129 від 15.01.2016, предметом якого є придбання товару в асортименті, згідно видаткових накладних (т.1, а. с.115);

- з ТОВ «Пейсмен» за договорами купівлі-продажу продажу № 170615 від 01.06.2015, № 65/03 від 20.03.2015 з постачання товару в асортименті (у т. ч. рама, ємність, пульт керування) відповідно до видаткових накладних (т.1, а. с.177-180).

У відповідності до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відносно здійснення господарських операцій з придбання товарів первинних документів, детально описаних у постанові суду першої інстанції, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акт здачі-приймання робіт від 30.04.2016, що підтверджує надання ТОВ «Сателіт Крафт» транспортних послуг на користь ТОВ «Краяни», договір про відступлення права вимоги № 3-3347 від 11.08.2016, за яким право вимоги від ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп» переходить до ТОВ «Пролісок-15», банківські виписки, що свідчать про оплату Товариством придбаного товару (т.1, а. с.82-182), зауважень щодо яких податковий орган в акті перевірки від 16.06.2016 не наводив.

При цьому відповідачем не надано суду доказів того, що виписані вказаним контрагентом позивача податкові накладні, які є за приписами Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012, та Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289.

Використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності (реалізація на адресу кінцевих споживачів - Сільськогосподарського ТОВ «Прогрес», ПАТ «Черкаський Хлібокомбінат», ТОВ «Перший столичний хлібозавод», ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», «Baltasis pyragas», Литва, ТОВ «Конфіденс Білдінг», ТОВ «Агро-Інтвест», ТОВ «Гайдамацьке», ТОВ «КВФ «Рома», ПАТ «Прилуцький Хлібозавод», ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»), також підтверджується первинними документами, наданими позивачем суду (т.1, а. с.186-252), і не заперечується відповідачем.

Отже, вищезазначені первинні документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи також не містять.

При цьому, як вбачається з акту перевірки від 16.06.2016, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів ґрунтуються виключно на податковій інформації, а саме на тому, що: у вказаних суб'єктів господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, відсутні матеріальні ресурси (виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо), податкова звітність з певних видів обов'язкових платежів за певні періоди не подавалась.

Так, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не являється.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Стосовно відсутності матеріальних та трудових ресурсів, то наведені доводи скаржника могли б слугувати підставою для висновку про нереальність вищевказаних господарських операцій лише у разі декларування сторонами договорів постачання позивачу від ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Юнікод Компані», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп», товарів власного виробництва або придбання останніми у позивача з метою переробки у власному виробництві. Проте, таких умов ані вищезазначені усні та письмові договори, ані інші первинні документи, ані пояснення позивача не містять.

Тобто посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів умов необхідних для здійснення господарських операцій з поставки само по собі не свідчить про нереальність таких операцій, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні торговельні операції та не обов'язково має бути виробником товарів і за відсутності дослідження первинних документів підприємств-контрагентів висновки про нереальність господарських операцій, обґрунтовані відсутністю трудових та матеріальних ресурсів таких контрагентів, є передчасними.

Як і передчасними за відсутності дослідження первинних документів підприємств-контрагентів (у т. ч. щодо залишків), являються висновки відповідача щодо невідповідності реалізації товарів позивачу тим товарам, які були придбані вказаними контрагентами, здійснені за аналізом зареєстрованих податкових накладних у ЄРПН, оскільки, як вірно зазначено скаржником, для платників податку реєстрація податкових накладних у ЄРПН стала обов'язковою з 01.02.2015, а товари, продані ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Юнікод Компані», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп» позивачу могли бути придбані до вказаної дати.

Таким чином, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду беззаперечних доказів обґрунтованості висновків акту перевірки від 16.06.2016 щодо формального складання Товариством первинних документів щодо поставки товару по операціям з контрагентами, і, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у ціні цих товарів.

Тим більш, що дані аналізу інформаційних систем ДФС України, згідно з якими протягом перевіреного періоду Товариство декларує взаємовідносини з сумнівними контрагентами, за рахунок яких формує частину податкового кредиту (ТОВ «Пейсмен», ТОВ «Юнікод Компані», ТОВ «Сіріус Павер», ТОВ «Джей Ель Сістемс Груп»), не доводять отримання ТОВ «Краяни» податкової вигоди шляхом завищення податкового кредиту за рахунок придбання товарів у саме цих «сумнівних» контрагентів та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним винесення Лівобережною ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0000371400 від 07.07.2016 та № 0000292200 від 09.11.2016.

Крім зазначеного, колегія суддів також звертає увагу на доводи позивача, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є скасованими в силу п.56.9 ст.56 ПК України, та з урахуванням таких доводів вважає необхідним зазначити наступне:

Так, згідно з п.56.1 п.56 ПК України (в редакції на моменту подання та розгляду скарги ГУ ДФС у Дніпропетровській обл.) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку (п.56.8 п.56 ПК України).

За приписами п.56.9 ст.56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З вищенаведених обставин вбачається, що Товариством подано скаргу до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 22.07.2016, а 01.08.2016 ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про продовження строків розгляду скарги до 20.09.2016 включно (т.2, а. с.36), отримане представником Товариства згідно з написом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 03.08.2016 (т.2, а. с.37). При цьому рішення про результати розгляду скарги винесено ГУ ДФС у Дніпропетровській області 20.09.2016 і направлено Товариству 21.09.2016 (т.1, а. с.68, див. на зв.).

За таких обставин, ГУ ДФС у Дніпропетровській області дотримані строки, передбачені п.56.9 ст.56 ПК України, а відтак помилковими є доводи позивача про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є скасованими в силу п.56.9 ст.56 ПК України.

Однак, вищевикладене по суті дослідження реальності господарської діяльності позивача з контрагентами, перелік яких зазначений в акті та рішенні суду першої інстанції, свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ "Краяни" про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови суду першої інстанції, та застосування ст.. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 р. у справі № 804/9094/16 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 р. у справі № 804/9094/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко