Постанова № 70322944, 14.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"14" листопада 2017 р. № 820/3700/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Попова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Красноградське лісове господарство"

до

Північно-східного офісу Держаудитслужби

про

скасування вимоги ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Красноградське лісове господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу щодо усунення порушень законодавства Північно-Східного офісу Держаудитслужби від 26.07.2017 р. №20-07-25/4941.

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 22.05.2017 року по 30.06.2017 року Північно-східним офісом Держаудитслужби, проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2013 по 31.03.2017 року, за результатами якої було складено акт № 07-10/18 від 10.07.2017 року. На підставі зазначеного акту від 10.07.2017 року № 07-10/18 була винесена вимога щодо усунення порушень законодавства від 26.07.2017 р. №20-07-25/4941.

Позивач з зазначеною вимогою щодо усунення порушень законодавства від 26.07.2017 р. №20-07-25/4941 не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що вимога щодо усунення порушень законодавства від 26.07.2017 р. №20-07-25/4941 є законною та такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Північно-східним офісом Держаудитслужби в період з 22.05.2017 року по 30.06.2017 року була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача - Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" за період з 01.01.2013 по 31.03.2017 року, за результатами якої було складено акт № 07-10/18 від 10.07.2017 року

На підставі зазначеного акту ревізії відповідачем на адресу позивача була надіслана вимогу щодо усунення порушень законодавства від 26.07.2017 року № 20-07-25/4941, згідно якої вимагав усунути виявлені ревізією порушення в строк до 27.08.2017 року, що викладені в пунктах вимоги, які містять посилання на порушення, а саме:

1. При складанні Виробничо-фінансового плану підприємства на 2015 рік було порушено вимоги п. 4 Порядку № 253 та п. 22 Порядку № 228, чим завищено потребу в бюджетних асигнуваннях, яку профінансовано, у сумі 759800,00 грн., що призвело до порушення бюджетного законодавства, зазначеного у п. З ст. 116 Бюджетного кодексу України, а саме: визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

2. В наслідок порушення вимог ст. 105 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-ХІІ. під час проведення фактичного обстеження кварталу 3 виділу 17 Зачепилівського лісництва, встановлено незаконну рубку сироростучих дерев сосни звичайної від 34/28 в кількості 9 шт. масою 9,4 м2. Внаслідок допущеного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 57766,04 гривень.

Судовим розглядом встановлено, що акт ревізії № 07-10/18 від 10.07.2017 року містить судження суб'єкта владних повноважень, котре слугувало фактичною підставою для формулювання владного припису п.1 спірної вимоги, згідно якої зазначено, що в порушення вимоги п. 4 Порядку № 253 та п. 22 Порядку № 228 було завищено потребу в бюджетних асигнуваннях загального фонду бюджету у 2015 році на суму 759800,00 грн., що призвело до порушення бюджетного законодавства, зазначеного у п. 3 ст. 116 Бюджетного кодексу України, а саме: визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

В ході судового розгляду судом було встановлено, що згідно виробничо-фінансового плану на 2015 рік сума власних коштів на виконання заходів з ведення лісового та мисливського господарства становить 4642400,0 грн. Форма 4-лг(план) «Розрахунок надходження власних коштів на фінансування лісового господарства 2015 р.» містить інформацію про те, що сума надходжень від реалізації деревини 5402200,0 грн. Відхилення становить 759800,0 тис. грн.

Під час розгляду справи представником позивача було зазначено, та встановлено судом, що дана розбіжність пояснюється тим, що форм 4-лг(план) та 5-лг(план) не містять інформацію про ту деревину, яка буде використана підприємством на власні потреби (опалення) та на переробку у власних цехах. Розрахунок надходження коштів від рубок формування та оздоровлення лісів у формі 4-лг-2015 є умовним тому, що до нього включено обсяг надходжень деревини від санітарних рубок в обсязі 12302 куб. м., який на момент складання виробничо-фінансового плану не може бути визначеним конкретно тому, що згідно п.6 «Санітарних правил рубок в лісах України», затверджених Постановою КМУ від 27.07.1995 № 555, що діяла у 2015 році передбачено, що насадження під санітарні рубки відводяться в рік здійснення цих рубок не пізніше ніж за три місяці (в період з квітня по жовтень - не пізніше одного місяця) до початку їх проведення і на початок року достеменно не відомо які ділянки будуть відведені під санітарні рубки і яку деревину буде отримано від таких рубок. І це становить суму близько 2657200,0 грн.

Суд зазначає, що позивач - Державне підприємство "Красноградське лісове господарство" також зазначив, що підприємство має право кошти отримані від проведення рубок головного користування направляти в повному обсязі на ведення лісового та мисливського господарства, охорону і захист лісів, що пояснює чому сума надходження власних коштів по формах 4-лг та 5-лг за 2015 рік перевищує суму власних надходження у самому виробничо-фінансовому плані на 2015 рік.

Під час розгляду справи знайшов своє підтвердження той факт, що у 2015 році на підприємстві працювало 98 осіб, середня заробітна плата становила 2783,0 грн., річний фонд оплати праці становив 3273000,0 грн., середній місячний фонд оплати праці 273000,0 грн. 1369500,0 грн. отриманих в 2015 році бюджетних коштів були направлені на оплату праці працівників підприємства і перерахування єдиного соціального внеску (1004000 грн. та 365500,0 грн. відповідно).

З урахуванням вищевикладеного судом було встановлено, що в діях керівництва ДП "Красноградське лісове господарство" та головного бухгалтера при формуванні бюджетного запиту у 2015 році відсутній склад порушення вимог п. 4 Порядку № 253 та п. 22 Порядку № 228.

Суд зазначає, що в акті ревізії № 07-10/18 від 10.07.2017 року викладені судження судження суб'єкта владних повноважень, котрі слугували підставою для формулювання п. 2 вимоги, а саме: порушення вимог ст. 105 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-ХІІ. під час проведення фактичного обстеження кварталу 3 виділу 17 Зачепилівського лісництва, встановлено незаконну рубку сироростучих дерев сосни звичайної від 34/28 в кількості 9 шт. масою 9,4 м2. Внаслідок допущеного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 57766,04 гривень.

Однак під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі незаконної рубку сироростучих дерев сосни звичайної від 34/28 в кількості 9 шт. масою 9,4 м2. порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 57766,04 гривень. На підставі зазначеного порушення Красноградським ВП ГУНП в Харківській області відкрито кримінальне провадження №12017220350000306, яке на даний час перебуває на стадії розслідування.

Відповідач, який згідно зі ст. 3 КАС України та в силу Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є суб'єктом владних повноважень, в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості власних суджень за даним епізодом, у зв'язку з чим суд вважає його вимогу в цій частині неправомірною.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши обґрунтованість доводів сторін, з'ясувавши обставини спірних правовідносин та перевіривши їх добутими доказами, суд доходить висновку, що в ході розгляду справи суб’єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу спірного рішення, зміст складеного органом державного фінансового контролю акту ревізії не містить належних та достатніх фактичних даних, які б достеменно засвідчували факти вчинення суб'єктом господарювання діянь, віднесених законодавцем до кола правопорушень.

Натомість викладені в акті судження суб'єкта владних повноважень в оспорюваній частині мають характер припущень, бо не підкріплені належними висновками та не доведені відповідними документами.

Разом з цим вирішуючи спір по суті суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення, Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Таким чином, збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд доходить висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Слушність такого висновку підтверджена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (№№ 21-40а14, 89а14 відповідно) і окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення при розв’язанні спору поза увагою правових позицій, які викладені Верховним Судом України у згаданих судових актах.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що згідно приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За приписами частини 4 вказаної статті суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов’язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" до Північно-східного офісу Держаудитслужби про скасування вимоги – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.