Постанова № 70322911, 08.11.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1457/17

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В. , судді Подлісної І.М. , судді Осташа А. В.

при секретарі судового засідання Заблоцька І.І.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства Внутрішніх Справ України (надалі відповідач, МВС України), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства Внутрішніх Справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) №9/1//ХХ/1/3 від 11 листопада 2016 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій, зобов’язати відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій та видати Посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні, проведеному у режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх у повному обсязі. Вказали, що відповідач, з огляду на вимоги чинного законодавства України, повинен був ще у місячний термін після завершення позивачем виконання завдань в антитерористичній операції (надалі - АТО) подати на розгляд комісії документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, що МВС України зроблено не було. Зазначили, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення законодавством не було передбачено такої підстави у відмові щодо надання статусу учасника бойових дій, як наявність судимості. Тому ОСОБА_1 має законом передбачене право на отримання статусу учасника бойових дій. Додатково пояснили, що Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 року (в редакції, яка діяла станом на момент прийняття рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій), теж не було передбачено такої підстави для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, як наявність судимості. Пояснили, що наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили як підстава у наданні чи позбавленні статусу учасника бойових дій з’явилася лише з 16 березня 2017 року, проте вказана норма права не може поширюватися на такі правовідносини, оскільки вони виникли до внесення змін. З огляду на це, відмова у наданні статусу учасника бойових дій є необґрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України.

Представник відповідача у судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Зазначив, що у відповідності до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, як у редакції станом на момент звернення позивача до комісії МВС України, прийняття рішення комісією МВС України, так і у діючій редакції, міжвідомча комісія або комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в АТО. Пояснив, що з огляду на те, що вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2015 року у справі № 593/101/15-к позивача було визнано винним у скоєнні умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, і цей Вирок набрав законної сили, комісією МВС України було правомірно відмовлено у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Суд, заслухавши пояснення позивача представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють питання надання статусу учасника бойових дій є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (зі змінами) (надалі Закон №3551), Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (надалі Порядок №413).

У відповідності до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу на посаді міліціонера взводу №2 роти №2 батальйону ПСМОП «Тернопіль» УМВС України в Тернопільській області.

У відповідності до Наказу Управління внутрішніх справ України в Тернопільській області від 12 листопада 2014 року №315 о/с, рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера батальйону ПСМОП «Тернопіль» УМВС відряджено з 15 листопада 2014 року до особливого розпорядження до зони проведення АТО працівників батальйону патрульної служби особливого призначення «Тернопіль» УМВС України в Тернопільській області, з табельною та автоматичною вогнепальною зброєю.

Відтак, ОСОБА_1 в період з 15 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 07 липня 2016 року №100/2/07-2016.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2015 року у справі №593/101-15-к ОСОБА_1 було призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Вказаний вирок набув законної сили 16 березня 2015 року. ОСОБА_4 встановлено, що під час проходження служби на території Луганської та Донецької області та участі в АТО у період з 15 листопада 2014 року по 16 грудня 2014 року, позивачем було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені частинами 1 та 2 ст.263 Кримінального кодексу України. В порядку ст.75 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладено на нього обов`язки передбачені п.п. 2,3,4 ст. 76 Кримінального кодексу України.

Наказом УМВС України від 22 грудня 2014 року №362 о/с ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за дискредитацію).

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою в Управління кадрового забезпечення Головного Управління Національної Поліції в Тернопільській області про надання статусу учасника бойових дій.

11 листопада 2016 року рішенням комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій (учасниками війни) №9/1/ХХ/1/3 відмовлено ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій. Підставою для такої відмови був вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 12.02.2015 року №593/101/15-к.

Згідно ст. 5 Закону №3551, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 ст.6 Закону №3551 передбачено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в АТО, а також райони АТО визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регламентує питання надання та позбавлення статусу учасника бойових дій (учасника війни) є Порядок № 413.

У відповідності до п.п.1 п.2 Порядку № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов’язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв’язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення.

У відповідності до п.8 Порядку № 413 (у редакції, що діяла на момент прийняття рішення комісією МВС України), комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі: наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в АТО; виявлення факту підроблення документів про участь в АТО, у забезпеченні її проведення або надання недостовірних даних про особу; подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Згідно п.9 Порядку №413, посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються органами Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, ДФС.

З огляду на зазначене вище, на думку колегії суддів, вчинення особою умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину в період участі в АТО є підставою як для позбавлення, так і для відмови у наданні статусу учасника бойових дій, як це визначено спеціальним законодавством, а саме Порядком №413. Вину позивача у вчиненні такого злочину встановлено ОСОБА_4 Бережанського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2015 року у кримінальній справі №593/101/15-к. З огляду на це, рішення комісії МВС України про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій є правомірним та таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України. Відтак, не підлягає також до задоволення і вимога позивача щодо видачі Посвідчення учасника бойових дій та відповідного нагрудного знаку.

У відповідності до п.4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При прийнятті рішення по суті, колегією суддів не приймається до уваги твердження позивача та представника позивача про те, що такої підстави як наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили як підстава у наданні чи позбавленні статусу учасника бойових дій не було передбачено чинним законодавством України на момент звернення ОСОБА_1 до комісії МВС України та на момент прийняття рішення комісією Міністерства Внутрішніх Справ України, оскільки вчинення особою умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину в період участі в АТО є підставою як для позбавлення, так і для відмови у наданні статусу учасника бойових дій.

За наведених обставин, повно і всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному дослідженні у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним і скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

Судді Подлісна І.М.

ОСОБА_5

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.