Постанова № 70322559, 15.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2017 р.Р і в н е 817/1284/1712год. 35хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Птюшинська І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Рівнеенергопотенціал" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т АН О В И В:

ОСОБА_3 підприємство "Рівнеенергопотенціал" (далі позивач, ПП "Рівнеенергопотенціал") звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.02.2017 року ПП "Рівнеенергопотенціал" у звязку із самостійно виявленими помилками, що містилися у раніше поданій податковій декларації, подало уточнюючий розрахунок для коригування показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року, за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Згодом було подано звітну декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року, з урахуванням раніше поданого уточнюючого розрахунку. Платником виконано в повному обсязі вимоги пп. "а" п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України для внесення змін до декларацій. Однак, в супереч нормам податкового законодавства контролюючий орган зменшив суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додатну вартість на суму 32130грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що у поданій 19.02.2017 року декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, позивачем сума від'ємного значення у розмірі 32130грн. зарахована у зменшення суми податкового боргу неправомірно, оскільки зобов'язання виникло не в грудні 2016 року, а згідно поданого уточнюючого розрахунку від 19.02.2017 звітний період є лютий 2017 року. Також вказує, що станом на 01.01.2017 згідно з інтегрованою карткою ПП "Рівнеенергопотенціал" борг за попередні періоди відсутній. Крім того, нараховані податкові зобовязання у розмірі 31194грн. платником не сплачені, чим порушено пп. "а" п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України. Таким чином, платником податків у декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додатну вартість на 32130грн. Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм податкового законодавства та скасуванню не належить.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні поясненням, викладеним у запереченні, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, судом встановлено.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.08.2010 здійснено державну реєстрацію ПП "Рівнеенергопотенціал" (код ЄДРПОУ 37246002) за номером запису 1 608 102 0000 007273 (а.с.30-33).

Судом встановлено, що 31.12.2016 позивач подав відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з додатками (далі декларація з ПДВ за грудень 2016 року).

Як вбачається з декларації з ПДВ за грудень 2016 року, в рядку 18.1 сума, яка сплачується до бюджету не проставлена (а.с.59, 60).

Разом з тим, судом встановлено, що 19.02.2017 позивачем був надісланий уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2016 року, який отриманий контролюючим органом 19.02.2017 о 15:46:23, реєстраційний номер документу НОМЕР_1, що підтверджується копією квитанції №2 (далі уточнюючий розрахунок з ПДВ за грудень 2016 року) (а. с.16-23).

В рядку 18.1 вказаного уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету», позивачем проставлено 31194грн. (а.с.17).

19.02.2017 ПП "Рівнеенергопотенціал" було надіслано відповідачу звітну декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року з додатками, які отримані останнім 19.02.2017 о 18:12:52, реєстраційний номер документа НОМЕР_2, що підтверджується копією квитанції №2 (далі декларація з ПДВ за січень 2017 року) (а.с.24-29).

В рядку 20.1 декларації з ПДВ за січень 2017 року "сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка: зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість" зазначена сума 32130грн. (а.с.25).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ГУ ДФС у Рівненській області проводилася камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2017 року ПП "Рівнеенергопотенціал", про що складено відповідний акт перевірки №371/17-00-12-01/37246002 від 29.05.2017 (далі - акт перевірки) (а.с.12-14).

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку.

А саме, ПП "Рівнеенергопотенціал" порушено п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України: у декларації з податку на додану вартість від 19.02.2017 року №9023641498 за січень 2017 року завищено суму від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на 32130грн.

За результати перевірки зменшується сума від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу на додану вартість на 32130грн. та збільшується сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 32130грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ГУ ДФС у Рівненській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2017 №0006351201, згідно якого сума від'ємного значення, яка заявлена в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість та перевищує суму такого боргу, становить 32130грн. (а.с.7).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку. Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 18.08.2017 №18324/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201 залишене без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.8-11).

Разом з тим, позивач не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 22.06.2017 №0006351201, а тому оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п.36.1. ст.36 цього Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

В п.200.1 та п.200.2 ст.200 ПК України зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п.п."а" п.200.4 ст.200 цього Кодексу, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З системного аналізу зазначених норм права судом встановлено, що подаючи у майбутніх податкових періодах уточнюючий розрахунок платник податків самостійно усуває помилки, у тому числі щодо факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Таким чином, визначене грошове зобов'язання в уточнюючому розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року від 19.02.2017 є грошовим зобов'язанням минулого податкового періоду, а саме грудня 2016 року.

Вказане твердження суду, також підтверджується вимогами пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України, який зобов'язує платника податків сплатити суму недоплати грошового зобов'язання при подачі уточнюючого розрахунку, як суму податкового боргу, яким є узгоджене грошове зобовязання за грудень 2016 року та не сплачене на момент уточнення.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Твердження відповідача щодо виникнення у позивача грошового зобов'язання у лютому 2017 року відповідно до вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016, є безпідставним та відхиляється судом, оскільки порядком передбачено послідовність заповнення і подання податкової звітності, однак не встановлюється період визначення грошового зобов'язання.

Крім того, в запереченнях відповідач посилається на наявність у позивача податкового зобовязання у розмірі 31194грн., яке виникло у звязку із поданням 19.02.2017 уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року та не сплачене у визначений Кодексом строк.

Як зазначалося вище по тексту постанови, згідно із п.п."а" п.200.4 ст.200 ПК України, при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Так, з аналізу змісту наданих податкових декларацій з податку на додану вартість судом встановлено, що 19.02.2017 ПП "Рівнеенергопотенціал" у звязку із самостійно виявленими помилками, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, подало уточнюючий розрахунок для коригування показників декларації з ПДВ за грудень 2016 року, в якій визначило грошове зобов'язання за грудень 2016 року в сумі 31194грн. та нарахувало штраф у звязку з виправленням помилки в сумі 936грн.

Також, судом встановлено, що на виконання приписів пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України, позивач разом із надісланням уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2016 року сплатив штраф, що також підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

З огляду на це, судом вважається безпідставним посилання контролюючого органу на те, що позивачем порушено пп."а" п.50.1 ст.50 ПК України та не сплачені податкові зобов'язання у розмірі 31194грн., оскільки, як зазначалося вище, вказані податкові зобовязання погашені за рахунок зменшення суми від'ємного значення, що правомірно відображено у звітній новій декларації з ПДВ за січень 2017 року.

Таким чином, ПП "Рівнеенергопотенціал" не порушено пп."а" п.50.1 ст.50, п.п."а" п.200.4 ст.200 ПК України, в частині порядку ведення обліку та внесення змін до декларацій з податку на додану вартість та правомірно зараховано 32120грн. у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

З огляду на це, суд дійшов висновку про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, заперечення відповідача відхиляються судом як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 статті 2 КАС Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 22.06.2017 №0006351201 в повному обсязі.

Присудити на користь позивача ОСОБА_3 підприємство " Рівнеенергопотеціал" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.