Ухвала суду № 70322557, 17.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Єресько Л.О., розглянувши матеріали позовної заяв ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Кабінету Міністрів України, Міністерства Інфраструктури України, третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Кабінету Міністрів України, Міністерства Інфраструктури України, третя особа:Міністерство економічного розвитку і торгівлі України просить:

- визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», що виявилася у не розгляді по суті (не прийнято рішення про приватизацію або рішення про відмову у приватизації квартири) заяви ОСОБА_1 від 20.06.2017 року про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність квартири за адресою: 39600, АДРЕСА_1 та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» вчинити певні дії, а саме: розглянути по суті (прийняти рішення про приватизацію або рішення про відмову у приватизації квартири) заяву ОСОБА_1 від 20.06.2017 року про оформлення передачі в приватну спільну часткову власність квартири за адресою: 39600, АДРЕСА_1;

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, що виявилася у не розгляді по суті (не прийнято рішення про погодження чи про відмову у погодженні приватизації квартири, або рішення про передачу чи про відмову від передачі квартири у комунальну власність м. Кременчука) заяви ОСОБА_1 від 08.08.2017 року про надання згоди (погодження) на приватизацію квартири за адресою: 39600, Полтавська обл., 1\1. Кременчук, АДРЕСА_2 та зобов'язати Кабінет Міністрів України , вчинити певні дії, а саме: розглянути по суті (прийняти рішення про погодження чи про відмову у погодженні приватизації квартири, або рішення про передачу чи про відмову від передачі квартири у комунальну власність м. Кременчука) заяву ОСОБА_1 від 08.08.2017 року про надання згоди (погодження) на приватизацію квартири за адресою: 39600, АДРЕСА_1;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства інфраструктури України (Відповідач 3), що виявилася у не розгляді по суті (не прийнято рішення про погодження чи про відмову у погодженні приватизації квартири, або рішення про передачу чи про відмову від передачі квартири у комунальну власність м. Кременчука) заяви ОСОБА_1 від 07.08.2017 року про надання згоди (погодження) на приватизацію квартири за адресою: 39600, АДРЕСА_1 та зобов'язати Міністерство інфраструктури України вчинити певні дії, а саме: розглянути по суті (прийняти рішення про погодження чи про відмову у погодженні приватизації квартири. або рішення про передачу чи про відмову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить із такого.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник у правових відносинах з суб'єктом владних повноважень.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Згідно із частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Перелік публічно-правових справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. При цьому рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Отже, суттєвою ознакою публічно-правового спору є участь суб'єкта владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і рішення якого є обов'язковими для виконання.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, то він не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень, а спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Участь у справі в якості відповідача суб'єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише виконує покладені на нього функції, але не приймає рішень щодо виникнення або припинення прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що між ним (наймач) та Південною залізницею в особі начальника Кременчуцької дистанції цивільних споруд ОСОБА_3 (наймодавець) укладено договір від 28.03.2001 найму житлового приміщення за адресою АДРЕСА_3, що знаходиться у власності Південної залізниці, яке за умовами договору надано для постійного проживання безстроково.

З метою приватизації вказаної квартири шляхом оформлення її передачі у приватну власність, ОСОБА_2 звернувся із заявами про надання згоди (погодження) на приватизацію квартири від 20.06.2017, 08.08.2017, 07.08.2017 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Кабінету Міністрів України, Міністерства Інфраструктури України.

За змістом статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори про визнання протиправною бездіяльності органу державної у неприйнятті рішення про погодження чи про відмову у погодженні приватизації квартири, рішення про відмову від передачі квартири чи про передачу у комунальну власність на придбання житла, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15 та від 02.03.2016 у справі №6-14цс16.

Таким чином, оскільки позивач позовні вимоги пов’язує із реалізацією житлового права як громадяни (права на приватизацію), тобто цивільного права, то розгляд такої позовної заяви не належить до компетенції адміністративного суду, визначеної статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Одночасно роз'яснюю, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Кабінету Міністрів України, Міністерства Інфраструктури України, третя особа:Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Роз'яснити позивачу право на звернення до загального суду, в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Єресько