Ухвала суду № 70322548, 15.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ісайченко М.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування рішень Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про: - державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23329268 від 31.07.2015 на квартиру №5 по 278 кварталу буд.7-А в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 28,3 кв.м; - державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23328650 від 31.07.2015 на квартиру №51 по 278 кварталу буд.15 в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м.

30.10.2017 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України. Вказане клопотання грунтується на тому, що за змістом позовних вимог ОСОБА_3 останньою ставиться під сумнів зареєстроване за ТОВ "Кей-Колект" право власності на спірне нерухоме майно, що по суті зводить суть спору до з’ясування обставин належності майна на праві власності тій чи іншій особі. В даному випадку існує спір, що виник із цивільно-правових угод. Водночас, адміністративні суди не уповноважені вирішувати спори про право цивільне, а скасування оспорюваних рішень фактично призведе до невиправданого втручання у право мирного володіння майном, яке наразі здійснюється ТОВ "Кей-Колект", як законним власником. Отже, спірні відносини носять приватно-правовий характер, оскільки предметом спору є цивільне право позивача - право власності на нерухоме майно, а тому, даний спір має розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

В судовому засіданні 15.11.2017 представник відповідача підтримав вказане клопотання, просив суд його задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2017 проти задоволення вказаного клопотання заперечувала.

Третя особа явку свого уповноваженого представника в судове засідання 15.11.2017 не забезпечила, будучи належно повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, свої позовні вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що вона являється дружиною громадянина ОСОБА_5, який в свою чергу є власником квартир №5 по 278 кварталу буд.7-А в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 50,5 кв.м, та №51 по 278 кварталу буд.15 в м. Кременчуці Полтавської області, загальною площею 72,1 кв.м. Дані квартири були придбані за спільні кошти подружжя в період їхнього шлюбу, проте право власності на зазначені квартири було зареєстровано за ОСОБА_5 Наразі ОСОБА_3 прийняла рішення про розподіл спільно нажитого майна подружжя. Однак, в процесі підготовки документів для позовної заяви про розподіл спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_3 стало відомо, що власником вищевказаних квартир являється ТОВ "Кей-Колект". Так, 24.09.2007 між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсиббанк" укладено договір про надання споживчого кредиту №11221391000, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 74300,00 доларів США. На забезпечення виконання вказаного договору ОСОБА_5 передано в іпотеку ПАТ "Укрсиббанк" майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м. та квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,2 кв. м. В подальшому, 12.12.2011 ПАТ "Укрсиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект" право вимоги за договором №11221391000 від 24.09.2007. На підставі звернення ТОВ "Кей-Колект" приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 зареєстровано право власності на вказане заставлене нерухоме майно за ТОВ "Кей-Колект". Позивач вважає дії та рішення приватного нотаріуса з реєстрації права власності на спірне майно за ТОВ "Кей-Колект" протиправними, з тих підстав, що приватним нотаріусом нотаріальна дія, пов’язана з переходом речових прав на об’єкт нерухомості, не вчинялася. Приватний нотаріус проігнорувала правові норми та прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Поряд з цим, відповідно до Закону України "Про іпотеку", у редакції від 23.02.2006, передача права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя можлива лише на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, але ніяк не на підставі застереження в іпотечному договорі. Таке застереження може тільки визначати умови договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, оскільки наданий ОСОБА_5 кредит в іноземній валюті є споживчим, предмет іпотеки є постійним місцем проживання його та членів його сім’ї та має площу не більшу встановленої законом, ТОВ "Кей-Колект" не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої згаданої статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Крім того, як визначено частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно-правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов’язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого - право особи вимагати виконання цього обов’язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов’язків.

При цьому, не будь-яке порушення суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи - позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов’язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов’язку саме на її користь. Отже, закон має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов’язку на свою користь.

Водночас предметом спору у даній справі є спір про право власності позивача на об'єкти нерухомого майна подружжя, порушником якого сама позивач визначає ТОВ "Кей-Колект", яке будучи іпотекодержателем за договором іпотеки, укладеним на виконання кредитного договору, на думку ОСОБА_3, безпідставно звернуло стягнення на предмет іпотеки, позбавивши її таким чином можливості розпоряджатися спільно нажитим у шлюбі нерухомим майном подружжя.

Тобто, фактично ОСОБА_3 ставить під сумнів зареєстроване право власності на спірне майно, що, в даному випадку, зводить суть спору до з'ясування обставин належності майна на праві власності тій чи іншій особі.

Отже, вирішуючи питання про правомірність рішень приватного нотаріуса, суд зобов'язаний перевірити законність підстав набуття ТОВ "Кей-Колект" права власності на об'єкти нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м. та квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 71,2 кв. м., яке позивачем фактично оспорюється.

Отже, предметом у цій справі є спір про право, що виключає оцінку спірних відносин сторін у цій справі як таких, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, справа не має визначених статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України ознак адміністративної справи.

Тобто в даному випадку існує спір, що виник із цивільно-правових угод.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про приватно - правовий характер спірних відносин, оскільки предметом спору є цивільне право позивача - право власності на спільне нерухоме майно подружжя.

Аналогічний висновок міститься у постанові по справі №826/4858/15, в якій колегія суддів Верховного Суду України на спільному засіданні трьох палат дійшла висновку, що у аналогічних спорах фізичних осіб із державним реєстратором, визначальним є фактичний спір про цивільне право (право власності), оскільки спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правових угод, у зв'язку з чим спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК (постанова Верховного суду України від 14.06.2016).

Частиною першою статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У зв'язку із зазначеним суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 14.06.2016, викладену в постанові у справі №826/4858/15 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 59205451) та вважає, що провадження у справі слід закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами якого суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача про закриття провадження підлягає задоволенню.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі №816/1604/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про визнання протиправними та скасування рішень закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2017 року.

Суддя К.І. Клочко