Постанова № 70322285, 15.11.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2017 року № 813/3662/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №655-о.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю наказу Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №655-о. Зокрема позивач заявляє, що притягуючи його до дисциплінарної відповідальності відповідачем грубо порушено регламентований Законом України «Про державну службу» порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності; не зясовано ступінь вини, наявність обставин, що помякшують відповідальність державного службовця; не наведено, які саме його дії кваліфікуються як дисциплінарний проступок. В своїх письмових додаткових поясненнях з наведенням доводів і міркувань позивач переконує суд в безпідставності звинувачень в оскаржуваному наказі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві та додаткових поясненнях обґрунтуваннями. Просили суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях, просила в задоволенні позовних вимог відмовити у звязку з їх безпідставністю. Зокрема, покликається на п.5.2 Положення про відділ контролю митної вартості товарів управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС, затвердженого 19.12.2016 року (далі Положення про відділ від 19.12.2016), відповідно до якого керівник відділу контролю митної вартості товарів управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС (далі Відділ) несе персональну відповідальність за невиконання, неналежне або несумлінне виконання завдань, покладених на відділ. Зазначає, що державним інспектором відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 (далі державний інспектор Маринкевич М.В.) на неналежному рівні було здійснено перевірку правильності визначення митної вартості товару за МД № 209190/2017/100424 від 03.03.2017 та МД № 209190/2017/101997 від 24.03.2017, оскільки митна вартість товару була визнана на підставі поданих документів, а саме: висновку експерта, який містить не підтверджені документально дані, що є порушенням абз.2 п.2 ст.53 Митного кодексу України. Зазначає, що у період з 06.03.2017 по 04.04.2017 посадові обовязки начальника відділу контролю митної вартості Львівської митниці ДФС виконував заступник начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 Відтак, в обґрунтування правомірності винесення наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 наводить п.2.26 Положення від 19.12.2016, згідно з яким до посадових обовязків начальника відділу контролю митної вартості товарів відноситься здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Під час розгляду справи судом зясовано, що за результатами розгляду доповідної записки про результати службової перевірки від 18.05.2017 (вх.митниці №57/76-17 від 18.05.2017) в.о. начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_5 30.05.2017 ініційовано відкриття дисциплінарного провадження щодо заступника начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС ОСОБА_1

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Львівської митниці ДФС за результатами дисциплінарного провадження встановлено, що під час виконання обовязків начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС у період з 06.03.2017 по 04.04.2017 на неналежному рівні було здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів, що переміщувались через митний кордон України. Відтак, Наказом Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 № 655-о ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 65, 66, 67 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-УІІІ оголошено догану. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності визначено подання за результатами дисциплінарного провадження та пояснення ОСОБА_1

Не погоджуючись із вищевказаним наказом, позив звернувся до суду.

Аналізуючи приписи законодавства у взаємозвязку з обставинами даної справи, суд виходить з наступного.

Правовий статус позивача, як державного службовця, врегульований Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII ) та Кодексом законів про працю України, введеним в дію з 01 червня 1972 року Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року №322-VIII (далі - КЗпП України).

Так, згідно ч.2 ст.9 Закону № 889-VIII, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах митного контролю здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до ст.64 Закону № 889-VIII державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч.1 ст.65 Закону № 889-VIII).

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №655-о ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обовязків.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного наказу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.77 Закону № 889-VIII у рішенні про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Стосовно юридичної кваліфікації дисциплінарного проступку позивача суд зазначає наступне. Згідно з наказом від 13.09.2017 №655-о ОСОБА_1 «неналежно виконані свої посадові обовязки, визначені п.2.32 Положення про відділ контролю митної вартості товарів управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС, затвердженого 19.12.2016». Натомість суд зауважує, що п.2.32, за невиконання якого позивача притягнуто до відповідальності, взагалі немає в Положенні про відділ від 19.12.2016.

Разом з тим, у поданні від 01.09.17 року, що стало підставою для видачі оскаржуваного наказу, зазначається, що позивачем не дотримано п.2.26 Положення про відділ від 19.12.2016. Однак, розділ 2, який включає п.2.26 Положення передбачає не посадові обовязки начальника відділу, а основні завдання та функції Відділу. Натомість обовязки керівника відділу, передбачені п.3.7 Положення про відділ від 19.12.2016.

Зі змісту подання за результатами дисциплінарного провадження від 01.09.17 року, що стало підставою для видачі оскаржуваного наказу, вбачається, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що в період виконання ним обовязків начальника відділу контролю митної вартості з 06.03.2017 по 04.04.2017 підпорядкованим працівником (державним інспектором Маринкевичем М.В.) допущено порушення при перевірці митної вартості за МД № 209190/2017/100424 від 03.03.2017 та МД № 209190/2017/101997 від 24.03.2017.

Оскаржуваний наказ не містить чітких положень щодо того, які норми митного законодавства були порушені ОСОБА_1 чи підпорядкованим працівником та в чому саме ці порушення полягали. Відповідач обмежився лише загальною фразою, що позивачем на неналежному рівні було забезпечено контроль за правильністю визначення митної вартості, при цьому не вказавши, що повинен був зробити позивач і чим це передбачено. Ні з наказу відповідача, ні з матеріалів дисциплінарної справи не вбачається, який службовий обовязок позивачем виконано неналежним чином або реалізацію якого заходу підпорядкованими йому працівниками позивач не організував або не проконтролював.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Дане положення Закону узгоджується з ч.1 ст.74 Закону № 889-VIII, якою визначено, що під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що помякшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень га його ставлення до служби.

Частиною 2 ст. 67 Закону № 889-VIII визначено, що обставинами, що помякшують відповідальність державного службовця, є в тому числі попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень.

Як зясовано судом, в матеріалах дисциплінарної справи наявна біографічна довідка ОСОБА_1, яка містить інформацію про відсутність фактів притягнення його до дисциплінарної відповідальності, що вже є однією з обставин, які помякшують відповідальність.

Натомість в п.2 подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 01.09.17 року голова дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справи Львівської митниці ДФС ОСОБА_6 зазначив, що рекомендує керівнику митниці розглянути питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани, в тому числі із врахуванням відсутності обставин, які помякшують відповідальність.

За наведеного вбачається, що всупереч ч.2 ст. 67 Закону № 889-VIII, відповідачем не врахована існуюча обставина, яка помякшує відповідальність і інформація про яку наявна в матеріалах дисциплінарної справи.

Статтею 75 Закону № 889-VIII передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Так, у своєму поясненні від 14.06.2017, спростовуючи твердження відповідача про те, що митна вартість декларанта базувалася на висновку експерта, який не міг вважатися джерелом для визначення митної вартості, позивач зазначає, що «при розрахунку вартості експертом застосовано понижуючий коефіцієнт посилаючись не лише на методику з оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, а також і на міжнародні стандарти оцінки майна (с.15 Звіту). Відповідно до міжнародних стандартів з оцінки (міжнародне правило оцінки № 5 п.1.4.) ринкова вартість рухомого майна проданого оптом відрізняється від ринкової вартості того ж обєкта (ів), проданого (них) в роздріб. Враховуючи компетенцію експерта, встановити правильність застосування даної методики можливо лише спеціалістами Фонду Держмайна України, шляхом проведення рецензування вищевказаного звіту. Оскільки експерт діяв у межах своєї компетенції та його висновок не містить явних порушень нормативно-правових актів, котрі регулюють даний вид діяльності, то підстав неприйняття висновку під час митного оформлення не було».

Як стверджує позивач в своїх поясненнях від 14.06.2017, на підтвердження заявленої митної вартості декларантом було надано наступні документи:

-контракти №10 від 01.02.17 та №11 від 01.02.17 укладені безпосередньо із виробником товару SAS ADIDOR VOITURES (26, bd Gouvion-Saint-Cyr, 75017, Paris? France);

-експортні декларації країни відправлення із зазначенням числових значень вартості товару;

-інвойс від і5.10.16 №6 щодо продажу подібних транспортних засобів піоприємству Mercurius Handels Gmbh (Німеччина) за вартістю 4800 Євро;

-інвойс від 13.02.17 №1/01 щодо вартості транспортних витрат за здійснення перевезення;

-звіт №38 про незалежну оцінку майна - колісних транспортних засобів від 03.03.17 (далі - Звіт), виданий ФОП ОСОБА_7 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ України № 955/15 від 11.12.15).

Так, згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України), документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог п.4 ч.І ст.58 МК України, митний орган лише за наявності обгрунтованих та достатніх підстав може вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Матеріали дисциплінарної справи не містять жодних обгрунтувань, в чому полягали достатні підстави вважати, що існуючий взаємозвязок між продавцем і покупцем вплинув на вартість. Єдиним доказом, на думку дисциплінарної комісії, що підтверджував неможливість погодження заявленої митної вартості була інформація в мережі Інтернет щодо продажу ідентичних автомобілів на ринку Франції за ціною 8500 евро. При цьому, дисциплінарною комісією не враховано, що статтею 64 МК України (Резервний метод) прямо заборонено визначати митну вартість на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни- експортера (п.З ч.З ст.64 МК України). Разом з тим інформацію, яка була надана позивачем в поясненнях щодо вартості автомобіля МРМ на ринку України 6800 евро (https://auto.ria.com/auto mpm motors ps 160 I9705391.html) взагалі комісією не бралась до уваги та жодним чином не спростовувалась. Хоча така з врахуванням сплачених митних платежів, є співставна з визначеною митною вартістю товару.

Таким чином, незважаючи на достатню, на переконання суду, аргументованість пояснення позивача, відповідач в оскарженому наказі зазначив, що поважних причин неналежного виконання ОСОБА_1 службових обовязків у поясненні не наведено.

При вирішенні спору суд також враховує ту обставину, що тематична перевірка, яка була підставою для відкриття дисциплінарного провадження, взагалі не містить жодних пропозицій та заходів щодо імпортера та декларанта, таких як перевірка автентичності поданих до митного контролю документів, перевірка наявності ознак порушень митних правил, вжиття заходів для донарахування податків і зборів.

З наведеного випливає, що відповідач не вважає, що діями субєкта зовнішньоекономічної діяльності заподіяно збитки державному бюджету, тобто неправомірно заявлено митну вартість, що не відповідає реальній. Таким чином і в діях працівника, що здійснював перевірку теж немає порушень.

За наведених обставин, на переконання суду, відповідачем не доведено наявності законних підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани, поряд з цим, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовної вимоги, з врахуванням наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (дала КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року № 2).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що при прийнятті оскаржуваного рішення (наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності) відповідачем порушено вимоги Закону України «Про державну службу» та статті 2 КАС України, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про визнання його протиправним.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13.09.2017 №655-о.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ 31434759) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 80327) сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 2017 року.