Постанова № 70322191, 16.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5421/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною бездіяльності щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за вислугу років, зобовязання встановити, нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років у розмірі 396,69 грн. за період роботи з 23.08.2017р. по 09.10.2017р. включно, стягнення моральної шкоди,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1;

зобов'язати Державну екологічну інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 396,69 грн. за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року включно;

стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн.;

судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем з моменту його призначення на посаду неправомірно не нараховано та не виплачено надбавку за вислугу років, чим порушено вимоги Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015р. Позивач вважає, що за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року включно розмір надбавки за вислугу років становить 396,69 грн. Зазначеною бездіяльністю, на думку позивача, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 25000,00 грн.

Від відповідача надійшли письмові пояснення (а.с. а.с. 46), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що згідно з наказом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря №265-о від 23.10.2017р. позивачу встановлено надбавку до посадового окладу за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % та відповідно до розрахункового листа за жовтень 2017р. виплачено у повному обсязі за фактично відпрацьований час за період з серпня по жовтень 2017 р.

До судового засідання 13.11.2017р. зявився представник позивача. Відповідач до судового засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у звязку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивача з 23.08.2017 р. призначено на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, що підтверджується копією наказу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 229-0 від 22.08.2017 р. (а.с. 13).

Зі змісту наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 494-о/с від 04.09.2007р. вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 становить 10 років 1 день (а.с.12).

У серпні вересні 2017р. позивачу не нараховувалась надбавка до посадового окладу за вислугу років на державній службі, що підтверджується розрахунковими листами за серпень, вересень 2017р. (а.с. 30).

Не погодившись з невиплатою надбавки за вислугу років у розмірі 396,69 грн. за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до абзацу 2 п. 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються положення встановлені спеціальними законами.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України «Про державну службу» № 889 від 10.12.2015р. (далі Закон № 889) держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обовязків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у звязку з виконанням обовязків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у звязку з виконанням обовязків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення) (ч.2 ст. 50 Закону № 889).

Згідно ч.1 ст.33 Закону № 889 в акті про призначення на посаду зазначаються: 1) прізвище, імя, по батькові особи, яка призначається на посаду державної служби; 2) займана посада державної служби із зазначенням структурного підрозділу державного органу; 3) дата початку виконання посадових обовязків; 4) умови оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону № 889 стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016р. затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (далі Порядок № 229), відповідно до п.3 якого документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування, тощо).

Судом встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 становить 10 років 1 день, що підтверджується копією витягу з наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області № 494-о/с від 04.09.2007р. (а.с.12).

Згідно ч.1 ст. 51 Закону № 889 посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на групи оплати праці. До групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.

З урахуванням ч.1 ст. 51 Закону № 889 посада державної служби - завідувач сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яку обіймав позивач, з метою встановлення розмірів посадових окладів відноситься до групи 6.

Постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 р. затверджено Схему посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів у 2017 році, відповідно до якої розмір посадового окладу на посаді державної служби - керівник управління у складі департаменту, головного управління, служби (група оплати 6) становить 4100 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону № 889 надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Таким чином, враховуючи, що вислуга років ОСОБА_1 становить 10 років 1 день, останньому з урахуванням ч.1 ст. 52 Закону № 889, а також того, що розмір посадового окладу становить 4100 грн., має бути встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 1230 грн.

Як було встановлено судом, позивача призначено на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря з 23.08.2017 р.

Згідно п.4 ч.1 ст.33 Закону № 889 в акті про призначення на посаду, серед іншого, зазначаються умови оплати праці.

Судом досліджено наявну в матеріалах справи копію наказу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 229-0 від 22.08.2017 р., яким позивача з 23.08.2017 р. призначено на посаду завідувача сектору по роботі з персоналом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, однак у вказаному акті відповідача про призначення на посаду позивача не зазначено умови оплати праці. При прийнятті позивача на державну службу останньому не було встановлено надбавку за вислугу років.

Судом встановлено, що у період з 23.08.2017 р. по 23.10.2017р. відповідачем не вживались заходи щодо встановлення, нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, що підтверджується, зокрема, розрахунковими листами за серпень, вересень 2017р. та не заперечувалось позивачем (а.с. 30).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яка полягає у не своєчасному встановленні та нарахуванні надбавки за вислугу років ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 265-о від 23.10.2017р. ОСОБА_1 встановлено з 23.08.2017р. надбавку до посадового окладу за вислугу років на державній службі у розмірі 30 % (стаж державної служби на 23.08.2017р. складає 10 років 1 день) (а.с. 47).

У період з 04.09.2017р. по 29.09.2017р., з 02.10.2017р. по 06.10.2017р. позивач перебував на лікарняному, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями листків непрацездатності (а.с. 14-15).

Суд враховує, що позивач просить зобов'язати Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря встановити, нарахувати та виплатити йому надбавку за вислугу років за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року включно.

За змістом ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року фактично відпрацював 7 робочих днів, з яких у серпні 5 робочих днів; вересні 1 робочий день; жовтні 1 робочий день.

На підтвердження факту нарахування позивачу надбавки до посадового окладу за вислугу років на державній службі відповідачем надано до суду копію відомості № 9 від 25.10.2017р. заробітної плати при звільненні працівника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_1 у розмірі 859,44 грн., розрахункових листів за жовтень 2017 р. (а.с. 48-49).

Згідно розрахункового листа за жовтень 2017 р. ОСОБА_1 нараховано надбавку до посадового окладу за вислугу років на державній службі в таких розмірах: 279,55 грн. (за 5 фактично відпрацьованих днів), 58,57 грн. (за один відпрацьований день), 117,17 грн. за 2 відпрацьованих дні (а.с. 31).

Твердження представника позивача про те, що зазначені кошти на рахунок позивача станом на 13.11.2017р. не надходили не підтверджені належними доказами, а надана до суду виписка по особовому рахунку позивача сформована 25.10.2017р. о 16:17.

Так, згідно п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п.8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства, з моменту отримання розрахункового документа, який надійшов протягом операційного часу банку, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта в день його надходження, а в разі надходження розрахункового документа до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу не пізніше наступного робочого дня.

Копія відомості № 9 від 25.10.2017р. заробітної плати при звільненні працівника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря ОСОБА_1 у розмірі 859,44 грн. містить відмітку банку АБ «Південний» від 30.10.2017р. (а.с. 48).

Згідно ч.1 ст. 137 КАС України позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на те, що розмір невиплаченої надбавки за вислугу років станом на 25.10.2017р. становить 982,41 грн., оскільки під час судового розгляду позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.137 КАС України письмової заяви про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зміну позовних вимог, яку б було приєднано до справи, не подавалось, відтак позовні вимоги позивача залишились не змінними.

Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд зазначає, що станом на час прийняття рішення по справі відповідачем самостійно усунуто порушення, яке зумовило виникнення спору, який є предметом розгляду у даній справі, та виконано вимоги законодавства щодо встановлення і нарахування позивачу надбавки до посадового окладу за вислугу років на державній службі у визначеному законом розмірі в звязку з виданням наказу Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря № 265-о від 23.10.2017р. та нарахуванням позивачу вказаної надбавки.

Враховуючи, що відповідачем самостійно вжито заходів щодо встановлення, нарахування та виплати вищевказаної надбавки, відсутні підстави для зобовязання відповідача вчинити такі дії, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 396,69 грн. за період роботи з 23 серпня 2017 по 09 жовтня 2017 року включно.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 8 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття власності, яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як майнові права і, таким чином, як власність.

Відповідно до пункту d Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі Совтрансавто-Холдинг проти України 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

При цьому за практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа Бушемі проти Італії, рішення від 16.09.1999 р.).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003).

З урахуванням субєктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173 ЦК України.

Згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з'ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивач повязує з протиправністю бездіяльності Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1.

Стосовно розміру моральної шкоди, яку на думку позивача, заподіяно неправомірною бездіяльністю посадових осіб відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Позивачем жодними доказами не підтверджено факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано визначення заподіяної моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн. та не зазначено з чого позивач при цьому виходив.

Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та зясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі та обов'язку її відшкодування, суд, вважає необґрунтованими, непідтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача стосовно стягнення з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ч.3 ст. 87 КАС України).

Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.3 ст. 90 КАС України).

Судом встановлено, що 01.09.2017 р. між адвокатом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги та додаткову угоду до вказаного договору (а.с. 53-54).

Позивачем надано до суду квитанцію до прибуткового ордера № 1113-01 від 13.11.2017р., згідно якої сума витрат складає 5920, 00 грн. (а.с. 57).

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлено положеннями Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» №4191-VI від 20.12.2011 р. (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно з частиною першою ст.45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.

Згідно Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 N5076-VI під іншими видами правової допомоги розуміють види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представником позивача в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу в клопотанні про відшкодування витрат наведено таблицю розрахунку, відповідно до якої, відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 5920,00 грн. обчислено з урахуванням таких видів надання правової допомоги:

консультація з клієнтом, аналіз інформації про протиправні дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, підписання договору про надання правової допомоги та додатків до нього (1 година, сума наданих послуг 640 грн.);

ознайомлення з матеріалами, що надані клієнтом (45 хв., сума наданих послуг 480 грн.);

збір, аналіз доказів шляхом підготовки адвокатських запитів про надання інформації та копій документів (2 години, сума наданих послуг 1280,00 грн.);

ознайомлення з нормативними актами та підготовка позовної заяви (3 години, сума наданих послуг 1950,00 грн.);

представництво інтересів у судовому засіданні (30 хвилин, сума наданих послуг 320 грн.);

ознайомлення з нормативними актами та судовою практикою щодо стягнення витрат на правову допомогу (1 година, сума наданих послуг 640 грн.);

підготовка клопотання про відшкодування правової допомоги (1 година, сума наданих послуг 640 грн.).

Суд зазначає, що виокремлення представником позивача як окремих видів надання правової допомоги «ознайомлення з нормативними актами та судовою практикою щодо стягнення витрат на правову допомогу», «підготовка клопотання про відшкодування правової допомоги» є необґрунтованим, оскільки, на переконання суду, «ознайомлення з нормативними актами та підготовка позовної заяви» має охоплювати в тому числі й вище вказані види допомоги, а саме ознайомлення з нормативними актами та судовою практикою щодо стягнення витрат на правову допомогу, підготовку клопотання про відшкодування правової допомоги.

Відтак, суму витрат слід обчислювати наступним чином (5920,00 грн. (загальна сума витрат, розрахована позивачем) - 1280,00 грн. (сума послуг за визначені представником позивача види надання правової допомоги «ознайомлення з нормативними актами та судовою практикою щодо стягнення витрат на правову допомогу», «підготовка клопотання про відшкодування правової допомоги») = 4640,00 грн.

Враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги, сума витрат на правову допомогу, що є документально підтвердженою та підлягає поверненню, становить 2320,00 грн. (4640,00 грн./2).

Таким чином, керуючись вимогами ч.3 ст.94 КАС України, Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», враховуючи участь представника позивача у двох судових засіданнях, та висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що є документально підтвердженою та підлягає поверненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 2320,00 грн. Враховуючи наведене, загальна сума судових витрат, що підлягають поверненню позивачу становить 2320,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 128, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправною бездіяльності щодо не встановлення, не нарахування та не виплати надбавки за вислугу років, зобовязання встановити, нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років у розмірі 396,69 грн. за період роботи з 23.08.2017р. по 09.10.2017р. включно, стягнення моральної шкоди,- задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яка полягає у не своєчасному встановлені та нарахуванні надбавки за вислугу років ОСОБА_1.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря (65114, Одеська обл., місто Одеса, 12-А ЛІНІЯ 6-Ї СТАНЦІЇ ЛЮСТДОРФСЬКОЇ ДОРОГИ, будинок 22; код ЄДРПОУ 38016986) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2320,00 грн. (дві тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк