Постанова № 70322022, 14.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа №805/1982/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11:55

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Зикун Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень. В обґрунтування позовних вимог зазначив те, що контролюючий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення, неправомірно збільшив суму грошового зобовязання з податку на додану вартість та збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток підприємства, оскільки господарські операції позивача з контрагентам здійснювались у межах господарської діяльності, підтверджені необхідними первинними документами. При цьому, несплата податків контрагентом тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.04.2017 №0000561406.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення в якому зазначив, що перевіркою встановлено заниження фінансового результату до оподаткування. Документами не підтверджено фактичного придбання та транспортування товару на підприємство, тобто дані операції не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства та не мали реального характеру. Крім того, відносно посадових осіб ТОВ «Інтеграл-Мир» порушено кримінальне провадження №12015050000000304 від 17.04.2015. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» (код ЄДРПОУ 33222009, 85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, вулиця Шевцової, будинок 26) зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом 14.10.2004.

05 квітня 2017 року за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Авто-експрес» з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за січень 2015 року по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Інтеграл мир» та ТОВ «АБС» складено акт №76/05-99-14-06/33222009.

З висновків вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.198.3 ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2015 року у сумі 80313 грн.

28 квітня 2017 року на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531406, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 120470,00 грн., в т.ч. за податковими зобовязаннями у сумі 80313,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 40157,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що господарські операції по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Інтеграл-мир» та ТОВ «АБС» фактично не здійснювались, оскільки не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, крім того, неможливо провести зустрічну звірку з ТОВ «Інтеграл Мир».

Суд не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 вересня 2014 року між постачальником ТОВ «Інтеграл-мир» та покупцем ТОВ «Авто-експрес» укладено договір нафтопродуктів №18/09-14, предметом якого є постачання нафтопродуктів згідно заявок та відвантажувальних документів.

На виконання умов договору виписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №5.

На підтвердження отримання та використання у господарській діяльності нафтопродуктів надані Товарні книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти), дорожні листи.

Оплата за товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтеграл-мир», що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями.

ТОВ «Інтеграл-мир» виписані податкові накладні за січень 2015 року на суму 64656,00 грн.

18 грудня 2014 року між продавцем ТОВ «АБС» та покупцем ТОВ «Авто-експрес» укладено договір поставки №17, предметом якого є постачання продукції згідно рахунку-фактури.

26 грудня 2014 року підписана додаткова угода №1 до договору поставки, якою змінено п.4.1 Договору та визначено.

На виконання умов договору виписані рахунки-фактури на оплату від 06.01.2015 №11, від 06.01.2015 №12, від 09.01.2015 №34, від 09.01.2015 №35, від 09.01.2015 №36, від 09.01.2015 №39, від 12.02.2015 №50, від 13.01.2015 №55, від 13.01.2015 №56, від 13.01.2015 №57, від 16.01.2015 №21, від 16.01.2015 №23, від 16.01.2015 №25, від 16.01.2015 №26, від 19.01.2015 №31, від 21.01.2015 №54, від 21.01.2015 №56, від 21.01.2015 №55, від 30.01.2015 №95, від 27.01.2015 №86, від 30.01.2015 №96.

На виконання умов договору виписані видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи. Оплата за товар здійснена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «АБС», що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями. В подальшому товар використано у господарській діяльності позивача, а також продано покупцям, зокрема ПАТ «Костянтинівське автотранспортне підприємство 11409», ТОВ «Север-авто», ТОВ «Добропільське АТП», що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ «АБС» виписані податкові накладні на поставку товару за січень 2015 року на суму 15657,00 грн., які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що до сум податкового кредиту у січні 2015 року включені суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтеграл-Мир» та ТОВ «АБС» у розмірі 64656,00 грн. та 15657,00 грн. відповідно, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2015 року.

Правовідносини, що склалися у даному проваджені регулюються в тому числі Податковим кодексом України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та формування витрат, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись неможливістю проведення зустрічної звірки перевірки ТОВ «Інтеграл-Мир».

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду Слідчим управлінням ГУНП в Донецькій області надано лист №8805/20-2017 від 20.10.2017 з якого вбачається, що по кримінальному провадженню №12015050000000304 18.12.2015 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у скоєні злочину передбаченого ч.3ст.212 КК України спрямовано до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, а кримінальне провадження №32016050390000078 в провадженні СУ ГУНП в Донецькій області не знаходилось.

При цьому, суд зазначає, що порушення податкового законодавства контрагентом платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит та формування витрат за умови реальності господарської операції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджена реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Експрес до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2017 року №0000561406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Експрес (код ЄДРПОУ 33222009) судовий збір у розмірі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 05 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 14 листопада 2017 року. Повний текст постанови буде складено 17 листопада 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кошкош О.О.