Ухвала суду № 70321674, 17.11.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49184/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. за участі секретаря Стороженко С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Приватного акціонерного товарситва "Українська охоронно-страхова компанія" в особі адвоката Монастиренка Олександра Юрійовича про скасування арештй майна,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Монастиренко О.Ю. звернувся до слідчого судді в інтересах ПрАТ «УОСК» із клопотанням про скасування арешту грошових коштів вказаного товариства, яке підтримав під час його розгляду, вказуючи наступне. У провадженні прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тельпіса М.В. знаходяться матеріали кримінального провадження № 12015000000000405.

Ухвалою від 08.08.2017 року слідчого судді Печерського районного суду Білоцерківця О.А. (далі - Ухвала), за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Тельпіса М.В., було накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - АТ «УОСК») №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з наданням інформації в друкованому вигляді щодо її виконання та залишку грошових коштів на рахунках вказаних осіб.

Представники АТ «УОСК», як власника майна, на яке накладено арешт, не були присутні при розгляді питання про арешт майна оскільки не були повідомлені про такий розгляд.

Засновником АТ «УОСК» є державна юридична особа підпорядкована МВС України: 40% акцій АТ «УОСК» належить Департаменту поліції охорони України (код ЄДРПОУ 40109110), 20% акцій - Управлінню поліції охорони в м. Києві (код ЄДРПОУ 40109147).

Генеральний директор АТ «УОСК» ОСОБА_3 (керівник з 2015 року) має досвід роботи на ринку страхування більше 20 років, позитивну репутацію, не має судимості. АТ «УОСК» створене у 1996 році, має тривалу історію свого існування і, в свій час, було одним із лідерів на ринку страхування. Перелічене свідчить про відсутність ймовірності участі АТ «УОСК» та, зокрема, його посадових осіб, в будь-якій незаконній діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

На наш погляд, судом, при вирішенні питання про арешт коштів, які знаходяться на рахунках АТ «УОСК», не було враховано можливі наслідки такого арешту, які викликані, зокрема, специфікою діяльності АТ «УОСК» як страховика, як фінансової установи.

АТ «УОСК» є юридичною особою, яка здійснює виключно страхову діяльність. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Джерелами надходження грошових коштів на поточні рахунки страховика є виключно безготівкові кошти від основної діяльності, а саме страхові та перестрахові платежі. Основним джерелом видатків коштів з поточного рахунку страховика є виплата страхового відшкодування відповідно до умов договорів страхування, укладених АТ «УОСК» із юридичними та фізичними особами. Арешт коштів, які знаходяться на рахунку страховика, призводить до відсутності можливості здійснювати страхові виплати страхувальникам, застрахованих особам та потерпілим особам, що тягне за собою порушення прав страхувальників, застрахованих осіб та потерпілих осіб на отримання страхового відшкодування, що позначається на їх інтересах (а це пряме нанесення шкоди споживачам фінансових послуг).

Крім того, відповідно до ст. 30 Закону України «Про страхування» страховики зобов'язані дотримуватись, зокрема, таких умов забезпечення платоспроможності: створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових відшкодувань. Згідно ст. 31 ЗУ «Про страхування» кошти страхових резервів мають бути представлені, зокрема, активами таких категорій: грошовими коштами на поточному рахунку, банківськими вкладами, нерухомим майном акціями, правами вимоги до перестраховиків тощо. При цьому існують вимоги щодо диверсифікації страхових резервів, затверджені Розпорядженням Нацкомфінпослуг №396 від 23.02.2016 року «Про затвердження Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів страховика та визнання такими. Що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Держфінпослуг». Відповідно до згаданого Положення, до нормативу диверсифікованості активів включаються прийнятні активи, зокрема, в таких обсягах: 1) грошові кошти на поточних рахунках та банківські вклади на вимогу (за винятком коштів у розмірі резерву належних виплат страхових сум та коштів резерву заявлених, але не виплачених збитків) для страховика, що здійснює страхування інше, ніж страхування життя, - не більше 30 відсотків страхових резервів; 2) банківські вклади (депозити), в тому числі в іноземній вільно конвертованій валюті, валютні вкладення згідно з валютою страхування - разом не більше 70 відсотків страхових резервів. При цьому банківські вклади (депозити), валютні вкладення згідно з валютою страхування в кожному банку - не більше 20 відсотків страхових резервів. Таким чином, відсутність можливості АТ «УОСК» користуватись коштами на поточному рахунку призведе до порушення порядку, строків та умов формування страхових резервів. Відповідно, відсутність можливості створення резервів, призведе, знову ж таки, до порушення прав страхувальників, застрахованих осіб та потерпілих осіб на отримання страхового відшкодування (а це пряме нанесення шкоди споживачам фінансових послуг).

Арешт, накладений на кошти АТ «УОСК» паралізував нормальну діяльність товариства, що потягло за собою збитки в господарській діяльності та фактично позбавило товариство можливості здійснювати свою господарську діяльність в нормальному режимі.

Слід зазначити, що АТ «УОСК» здійснює господарську діяльність на підставі та в межах чинного законодавства, вчасно подає звітність до контролюючих органів та вчасно сплачує передбачені законом податки та збори, не має податкових боргів, створює додаткові робочі місця і жодним чином не бере участі у незаконних фінансових операціях чи інших протиправних діях.

Отже, всупереч положенням ч.4. ст. 173 КПК України, слідчий суддя у випадку з АТ «УОСК» застосував найбільш обтяжливий спосіб арешту майна.

Щодо АТ «УОСК», не здійснюється кримінальне провадження та АТ «УОСК» не є учасником кримінального процесу, отже порушуються права власності АТ «УОСК».

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Статтею 1 протоколу №1 Конвенції передбачено, що: «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України, одним із принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Як зазначено в Ухвалі, відповідно до частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У даному випадку слідчим не наведено достатніх підстав вважати, що кошти на рахунках АТ «УОСК» №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані АТ «УОСК» внаслідок вчинення кримінального правопорушення, службові особи АТ «УОСК» не притягувалися до кримінальної відповідальності за будь-які кримінальні правопорушення. По кримінальному провадженню № 12015000000000405 на момент застосування арешту майна службовим особам АТ «УОСК» про підозру не повідомлялось. КПК України дається чітке визначення підозрюваного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання, про яке йде мова в Ухвалі, як мету накладення арешту, слід звернути увагу суду на те, що конфіскація майна як виду покарання відповідно до ст. 59 Кримінального кодексу України (далі - КК України) застосовується до фізичних осіб - засуджених, а не до юридичних осіб. Так, згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Оскільки кошти на рахунках є власністю юридичних осіб, вищевказана мета накладення арешту на дані кошти є необгрунтованою.

Стосовно відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слід зазначити, що виходячи з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається в даному випадку з метою забезпечення цивільного позову. Частина 6 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обгрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Проте цивільний/ні позов/ви в рамках кримінального провадження № 12015000000000405 не заявлено.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 07.02.2014р., навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Також органом досудового розслідування не доведено, що кошти товариства, котрі перебувають на банківських рахунках АТ «УОСК» №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647, незаконно надходили від інших суб'єктів господарювання та саме ці кошти є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 205 та ч.З ст. 209 КК України.

Зокрема, слідчий суддя в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 08.08.2017 року у справі №757/45454/17-к зазначає про вчинення групою осіб незаконних

фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

При цьому Примітка. 1 ст. 209 КК України зазначає, що суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

Органом досудового розслідування на даний час не доведено, що кошти, які надходили на рахунки АТ «УОСК» №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, оскільки, як зазначалося вище, службові особи товариства не притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення передбаченого діяння.

На підставі ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Вищевказана норма передбачає участь у розгляді слідчим суддею клопотання про арешт майна осіб, які є основними учасниками кримінальної справи, зокрема слідчого, власника майна, представника юридичної особи. Проте представники АТ «УОСК», як власники майна, у розгляді клопотання про накладення арешту не брали, оскільки не були повідомлені про такий розгляд та викликані для участі в ньому відповідно до ст. 134 - 137 КПК України.

Таким чином, досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню №12015000000000405 не встановлено наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно - арештовані кошти - є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

В ході судового розгляду не підтвердився факт того, що грошові кошті, розміщені на рахунках АТ «УОСК» №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647, відповідають критеріям, встановленим ст.170 КПК України, а на момент накладення арешту існує достатня підозра вважати, що посадовими особами товариства скоєні кримінальні правопорушення, які інкримінуються в рамках зазначеного кримінального провадження, або вони задіяні в злочинній схемі, а заходи кримінального провадження у вигляді арешту коштів виправдовують таке втручання у господарську діяльність товариства.

В рамках кримінального провадження жодній службовій особі не повідомлено про підозру, не заявлено цивільного позову та не з'ясовано розміру заподіяної шкоди, не розкрито об'єктивної сторони злочинів, що інкримінуються.

Відповідно до п. 13 положення листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення зокрема у випадках надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якшо зазначені особи не були присутні при розгляді питання про арешт майна, доведуть, що арешт накладено необгрунтовано.

З огляду на приписи п.18 ч.І ст.3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Виходячи з вищесказаного, вважаю, що Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2017 року по справі №757/45454/17-к, в частині накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно- страхова компанія»: №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647 є необгрунтованою.

Прокурор Генеральної прокуратури України Тельпіс М.В. проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи на те, що арешт було накладено обгрунтовано, та в застосуванні цього заходу потреба не відпала.

Вислухавши адвоката та прокурора, вивчивши матеріали клопотання про накладення арешту, та матеріали додані до клопотання про його скасування, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Викладені заявником доводи та додані до клопотання матеріали, які в силу відсутності заявника під час вирішення клопотання слідчого не були предметом вивчення слідчим суддею, переконують в необґрунтованості накладеного арешту, а тому клопотання підлягає задоволенню. Також слід врахувати те, що прокурором під час розгляду даного клопотання не було доведено доцільності продовження застосованого заходу, який є вкрай обтяжливим для товариства в силу наведеного вище обгрунтування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 174,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

скасувати арешт накладений Ухвалою від 08.08.2017 року слідчого судді Печерського районного суду Білоцерківця О.А. (справа №757/45454/17-к) на кошти, які знаходяться на рахунках Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»: №26502010639 та №26041010639 відкритих в АБ «Кліринговий Дім» МФО 300647 повністю. Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили негайно.

Слідчий суддя Л.І.Цокол