Рішення № 70319674, 06.11.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

до Подільського районного управління Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в місті Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1

2. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»

про стягнення 23 032,59 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Фур'яка Я.А. за довіреністю № 0117-109 від 30.08.2017;

від відповідача: Глущенко О.М. за довіреністю № ЛК-5/55/05/13-2017 від 20.12.2016;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення 23 032, 59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11178/17, на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 14.08.2017 року.

31.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

07.08.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про заміну неналежного відповідача на належного - Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 23.08.2017 року.

В судовому засіданні 23.08.2017 року представником позивача подано клопотання про заміну неналежного відповідача - Головне управління Національної поліції України на належного - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 11.09.2017 року.

01.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2017 клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного - Автогосподарство Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, на підставі статті 24 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача змінено неналежного відповідача на належного - Подільське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 25.09.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 04.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 30.10.2017 року.

20.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

23.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла запитувана судом інформація.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 06.11.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2017 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2017 року проти задоволення позову заперечив.

Представники третіх осіб в судове засідання 06.11.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 06.11.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_5 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-13-00009 (далі - Договір) щодо автомобіля «Volkswagen Touran» ( № шасі НОМЕР_2), 2012 року випуску.

14.05.2015 року у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), під керуванням водія ОСОБА_1, через те, що останній не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічного пошкодження зазначених транспортних засобів.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27.05.2015 у справі № 758/5867/15-п водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності.

Згідно з Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 63730704 автомобіль «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 ( № шасі НОМЕР_2), отримав механічні пошкодження задньої центральної частини.

14.05.2015 року Страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, яке просив перерахувати на рахунок СТО для здійснення ремонту.

Відповідно до виставленого ТОВ «Автосоюз» рахунку № 123018900 від 15.05.2015 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1, має скласти 24 588,50 грн.

21.05.2015 року позивачем було складено та затверджено Страховий акт № СТОКА-2361, згідно з яким вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 23 032, 59 грн. на рахунок СТО.

Платіжним дорученням № 9858 від 22.05.2015 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Автосоюз» 23 032,59 грн. із призначенням платежу: «Страх.відшк. 28-0199-13-00009 в12.01.15 стр.акт СТОКА-2361 в 21.05.15 ОСОБА_5 ІПН НОМЕР_3. Без ПДВ».

Оскільки водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) ОСОБА_1 на момент ДТП був працівником відповідача, позивач просить суд стягнути з нього розмір завданих збитків в сумі 23 032,59 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Загальні підстави відповідальності за завдану позадоговірну майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

У даному випадку, як встановлено судами, особою винною ДТП є водій автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні), ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді міліціонера-водія СРЗ Подільського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, і наказом № 41 від 08.02.2011 з метою ефективного і раціонального використання сил і засобів районного управління по охороні громадського порядку оперативного реагування на заяви громадян про злочини та події, за ним було закріплено службовий автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні).

Під час розгляду справи судом встановлено, що ПАТ «Страхова компанія «Скайд» було застраховано цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_4 (на синьому фоні) згідно з Полісом АЕ № 4257292 на строк з 14.05.2015 по 13.05.2016 та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 50 000, 00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому, за змістом статті 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто, в даному випадку на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на наведені норми закону суд вважає, що особою, відповідальною за завдані позивачу збитки є ПАТ «Страхова компанія «Скайд» відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту відповідальності страховика, тоді як відповідач відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність лише в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2017 у справі № 904/8646/16.

З матеріалів справи вбачається, що розмір завданих позивачу збитків складає 23 032,59 грн., тоді як ліміт страхового відшкодування за Полісом АЕ № 4257292 складає 50 000,00 грн., а отже є достатнім для покриття завданих позивачу збитків.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача у повному обсязі збитків заявлені не обґрунтовано.

З огляду на вищевикладені обставини, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017.

Суддя М.Є. Літвінова