Постанова № 70319465, 15.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 905/2621/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" на постановувід 17.08.2017 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 905/2621/16 господарського суду Вінницької областіза позовом закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія", м. Слов'янськ Донецької областідо товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай", м. Вінницятретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачапублічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", м. Київпро визнання договорів купівлі-продажу недійсними

в судовому засіданні взяли участь представники:

- ЗАТ "Слов'янськолія" - Кириленко О.П.,

- ПАТ "Державний ощадний банк України" - Новік В.М., Кур'ят В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 (головуючий суддя - Тісецький С.С., судді: Білоус В.В., Міліціанов Р.В.) у справі № 905/2621/16 у задоволенні позовних вимог закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" (далі-ЗАТ "Слов'янськолія", Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" (далі - ТОВ "ТК "Урожай", Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України", Третя особа) про визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ЗАТ "Слов'янськолія" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 (головуючий суддя - Демянчук Ю.Г., судді: Крейбух О.Г., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 - без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ЗАТ "Слов'янськолія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ЗАТ "Слов'янськолія" та ПАТ "Державний ощадний банк України", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що укладаючи оспорювані договори купівлі-продажу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяли відповідно до установчих документів Позивача та у межах наданих повноважень, в зв'язку з чим, відсутні підстави для визнання укладених договорів недійсними. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ч. 2 ст. 159 ЦК України, а також Статут ЗАТ "Слов'янськолія" не передбачає повноважень загальних зборів акціонерів щодо прийняття рішення на укладення правочинів, вартість яких перевищує 50% вартості майна товариства. До того ж, як встановлено місцевим судом, загальна сума оспорюваних договорів (86 771 857,95 грн.) не перевищує 50 % від вартості активів ЗАТ "Слов'янськолія" станом на 31.12.2010 (250 613 000,00 тис. грн.).

З наведеними висновками суду першої інстанції повністю погодився апеляційний господарський суд.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із зазначеними висновками попередніх судових інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належної оцінки обставин справи та з порушенням вимог законодавства.

Так, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позовна заява про визнання недійсними договорів купівлі-продажу обґрунтована тим, що вартість єдиного майнового комплексу, що відчужена на підставі оспорюваних правочинів (договір купівлі-продажу земельних ділянок від 10.03.2011, договір купівлі-продажу майна від 12.03.2011, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 22.08.2011, договір купівлі-продажу від 04.03.2011 № А24032, договір купівлі-продажу від 13.09.2011 № А13091, договір купівлі-продажу від 15.09.2011 № А30091, договір купівлі-продажу від 16.08.2011 № А16081), перевищує вартість майна товариства більш ніж на 90 %, а всі рішення Наглядової ради ЗАТ "Слов'янськолія" з вказаних питань вчиненні з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, що визначають межі компетенції органів управління акціонерних товариств. На думку Позивача, оспорювані договори укладені на загальну суму 86 771 701,95 грн., що перевищує 50 % вартості майна ЗАТ "Слов'янськолія", у зв'язку з чим, рішення про вчинення вказаних правочинів відповідно до норм абз.2 ч.2 ст. 98 ЦК України повинно було прийматися більшістю не менш як у 3/4 голосів загальних зборів ЗАТ "Слов'янськолія", чого зроблено не було.

Дійсно, як вказував Позивач та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли в березні 2011 року та тривали до вересня 2011 року. У цей період втратили чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств. До того ж, Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції з 02.03.2011 по 07.05.5011), який набрав чинності з 29.04.2009, визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону, крім статей 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом. Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто до 30.04.2011).

Однак, суд першої інстанції, виклавши в рішенні доводи ЗАТ "Слов'янськолія" в обґрунтування поданої ним позовної заяви та зміст оспорюваних договорів купівлі-продажу, в порушення ст. 43 ГПК України, не надав оцінки доводам Позивача щодо застосування законодавства, на підставі якого заявлені позовні вимоги та не зробив обґрунтованого висновку щодо того, які правові норми слід застосовувати до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.98 ЦК України рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 42 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції з 01.01.2011 по 29.04.2011) рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з таких питань: а) зміна статуту товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності товариства. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України "Про господарські товариства" у зазначеній редакції Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Згідно ж норм п. 22 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції з 02.03.2011 по 07.05.5011) до виключної компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Відповідно ж до ч. 1 ст. 70 цього Закону, рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правомірний висновок щодо застосування тієї чи іншої норми до спірних правовідносин можливе лише після дослідження та встановлення дійсних обставин справи, що в силу приписів ст. 1117 ГПК України не відноситься до компетенції касаційного суду.

Враховуючи, що оспорювані правочини були укладені сторонами в період дії різних законодавчих норм, то суд першої інстанції мав з'ясувати всі обставини та надати належну оцінку доводам учасників даної справи в контексті зазначеного.

У зв'язку з викладеним, висновок місцевого суду про відхилення доводів Позивача, зокрема, стосовно застосування до спірних відносин норм ст. 98 ЦК України, з огляду лише на те, що ч. 2 ст. 159 ЦК України та Статут ЗАТ "Слов'янськолія" не передбачають повноважень загальних зборів акціонерів щодо прийняття рішення на укладення правочинів, вартість яких перевищує 50% вартості майна товариства, не можна вважати обґрунтованим.

Разом з цим, досліджуючи питання перевищення (або дотримання) Наглядовою радою Позивача своєї компетенції щодо схвалення оспорюваних правочинів, господарський суд мав також належним чином дослідити питання вартості укладених угод та співставити загальну вартість угод з даними останньої річної фінансової звітності Позивача.

При цьому, касаційний суд наголошує на тому, що загальна вартість майна товариства, враховуючи закріплене у ст. 190 ЦК України визначення поняття майна, визначається на рівні активів товариства за вирахуванням його зобов'язань.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 06.12.2006 у справі №6-21704кс05, яка є обов'язковою в силу норм ст. 11128 ГПК України.

Проте, місцевий господарський суд при розгляді даного спору не надав належної оцінки зазначеному питанню в контексті змісту норми ст. 190 ЦК України та згаданої правової позиції Верховного Суду України, на яку, між тим, посилалося і ЗАТ "Слов'янськолія" у своїй позовній заяві.

Позивачем, зокрема, у позові було вказано, що згідно даних фінансової звітності ЗАТ "Слов'янськолія" станом на 31.12.2010 вартість активів становила 250 613,00 тис. грн., а вартість зобов'язань - 267 639,00 тис. грн., тобто вартість майна (чистих активів) ЗАТ "Слов'янськолія" на початок 2011 року становила від'ємне значення - мінус 17 026,00 тис. грн.

При цьому, встановивши обставини вартості активів та пасивів ЗАТ "Слов'янськолія" станом на 31.12.2010, а також те, що оспорювані договори укладені на загальну суму 86 771 701,95 грн., суд першої інстанції не спростував наведених доводів Позивача, не проаналізував можливості (або неможливості) застосування до спірних правовідносин норм ст. 190 ЦК України та правової позиції Верховного Суду України, відтак, дійшов передчасного висновку про те, що загальна сума укладених договорів не перевищує 50% вартості майна Позивача.

Відповідно до п. 1, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Отже, висновок місцевого суду про те, що спірні договори купівлі-продажу були укладені Позивачем без перевищення повноважень, не можна визнати законним та таким, що зроблений на підставі всебічного дослідження та оцінки судом спірних правовідносин, правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

На вказані недоліки при ухваленні судом першої інстанції рішення апеляційний суд уваги не звернув та їх не усунув. При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних порушень, не надавши зазначеним вище обставинам жодної правової оцінки, що є порушенням приписів ст. 101 ГПК України, на яку між тим, суд послався в оскаржуваній постанові та яка, зокрема, надає суду право повторно розглянути справу.

Згідно зі ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

За приписами ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято (чи взято) до уваги судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, як і суд першої інстанції, апеляційний господарський суд при прийнятті постанови не надав жодної оцінки доводам ЗАТ "Слов'янськолія" викладеним як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, відтак, прийняв постанову при неповному з'ясуванні обставин, на які посилаються учасники провадження у справі.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів зазначає про неповноту дослідження обставин справи, передчасність та невідповідність наведеним нормам законодавства висновків у винесених судами першої та апеляційної інстанцій рішеннях.

Таким чином, виходячи з повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, рішення місцевого суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з передачею справи в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Місцевому ж суду при новому розгляді справи слід усунути недоліки та порушення, визначені в даній постанові, здійснити розгляд спору з урахуванням наведених в цій постанові вказівок (ч. 1 ст. 11112 ГПК України), правової позиції Верховного Суду України зі спірних питань (ст. 11128 ГПК України) та ухвалити рішення відповідно до норм законодавства.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Слов'янськолія" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 та рішення господарського суду Вінницької області від 11.04.2017 у справі № 905/2621/16 скасувати.

3. Справу № 905/2621/16 в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області в іншому складі суду.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

Б.М. Поляков

Постанова виготовлена та підписана 17.11.2017