Постанова № 70319317, 14.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 911/3997/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2017у справі№911/3997/16 Господарського суду Київської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"до Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватне акціонерне товариство "Креатив"простягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

- третьої особи: не з'явилися

- вільний слухач: ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 (суддя Христенко О.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 (у складі головуючого судді Корсакової Г.В., Хрипуна О.О., Чорної Л.В.), задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про призначення у справі № 911/3997/16 судової експертизи, призначено у справі № 911/3997/16 судову експертизу для визначення ринкової вартості заставленого нерухомого та рухомого майна, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено провадження у справі № 911/3997/16 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТДВ "Яготинське хлібоприймальне підприємство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16, передати справу для вирішення питання щодо зупинення провадження на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не було задоволено клопотання відповідача щодо призначення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи щодо визначення суми заборгованості та перевірки її економічної та документальної обґрунтованості.

Позивач та третя особа не скористалися правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Яготинське хлібоприймальне підприємство" про стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на заставлене нерухоме та рухоме майно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання ПрАТ "Креатив" умов Кредитних договорів № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014, № 151214К16/ЕЕР-17ЕХІМ від 19.09.2014, укладених в рамках Генеральної угоди № 151308N2 від 17.11.2008, в забезпечення виконання зобов'язань за якими між позивачем та відповідачем укладений Іпотечний договір № 151214Z29 від 06.08.2014, відповідно до умов якого відповідачем передано позивачу в іпотеку майно, визначене зазначеним договором та Договір застави № 151214Z30 від 19.08.2014, згідно з яким відповідачем передано банку в заставу виробниче обладнання, визначене вказаним договором.

13.02.2017 до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання № 010-0/177 від 10.02.2017, в якому останній, з метою визначення початкової ціни предмета іпотеки та застави, яка у разі задоволення судом позову, повинна визначатись в рішенні суду, для його подальшої реалізації, просив суд призначити у справі № 911/3997/16 судову експертизу, проведення якої пропонує доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Керуючись ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 21, 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 572, 583, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про заставу", п.п. 1.4, 6.7 договору іпотеки, пп. 2.1.5 п. 2.1 ст. 2 договору застави, ст. 41 ГПК України, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить встановити спосіб реалізації предмету іпотеки та застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, суд першої інстанції призначив у справі судову експертизу для визначення ринкової вартості предмета іпотеки та застави для їх подальшої реалізації.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене необхідністю встановлення фактичних даних, які можуть бути встановлені лише за допомогою експертного дослідження та неможливістю вирішення спору по суті за відсутності відповідних висновків.

Отже, враховуючи те, що у справі було призначено судову експертизу для визначення ринкової вартості предметів іпотеки та застави, на які звертається стягнення, що входить до предмета доказування у даній справі та потребує спеціальних знань, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно згідно ст. 79 ГПК України зупинив провадження у справі до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновку експертів.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з відмовою суду у задоволенні його клопотання щодо призначення у справі судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи.

Так, 01.02.2017 до суду першої інстанції від відповідача надійшло клопотання від 30.01.2017 про призначення судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи та запропоновано суду винести на вирішення експерта питання, перелік яких міститься в клопотанні.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на те, що з доданих до позовної заяви розрахунків та довідки-розрахунків не зрозуміло чи відповідає розрахунок заборгованості умовам генеральної угоди та кредитних договорів та яким чином нараховувались проценти за кредитними договорами, яким чином визначалась процентна ставка, зокрема, плаваюча з урахуванням базової ставки LIBOR 6m для доларів США та чи відповідала зазначена ставка умовам договорів та дійсним її розмірам на дати розрахунків. За твердженням відповідача, позивачем не надано жодного первинного документа, що підтверджує видачу коштів та рух коштів взагалі, а надані виписки не відносяться до поточних рахунків ПАТ "Креатив" і не підтверджують факт видачі та повернення кредитних коштів, а деякі взагалі не містять відомостей. При цьому, на думку відповідача для перевірки наданого позивачем розрахунку та надання альтернативного розрахунку, зустрічний розрахунок може бути здійснений лише експертом із окремою спеціальністю фінансово-кредитних операцій.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що з'ясування обставин правильності здійснення позивачем розрахунку боргу, який виник у зв'язку з порушенням позичальником - ПрАТ "Креатив" своїх зобов'язань за кредитними договорами, відноситься до повноважень суду шляхом надання оцінки умовам договорів у сукупності з іншими доказами, на яких ґрунтується розрахунок позивача.

Посилання скаржника на відмову судом першої інстанції у призначенні судової фінансово-кредитної (економічної) експертизи через не надання відповідачем конррозрахунку заборгованості, який також не був витребуваний судом у відповідача, не приймаються колегією суддів касаційної інстанції до уваги, оскільки відповідач, на підставі ст. 22 ГПК України, не позбавлений права самостійно надати суду такий контрозрахунок та, окрім того, як було вірно зазначено апеляційним господарським судом, перевірка обґрунтованості, правомірності та правильності розрахунків відноситься до компетенції суду.

На підставі викладеного вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувані ухвала та постанова винесені з правильним застосуванням ст. 79 ГПК України.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Яготинське хлібоприймальне підприємство" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 27.02.2017 у справі № 911/3997/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова