Постанова № 70319315, 15.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року Справа № 910/3578/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Кондратової І.Д., Карабаня В.Я.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017у справі№ 910/3578/17 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації" ЖИТОМИРГАЗ" провизнання договору укладеним

за участю представників сторін:

позивача: Замкова М.О.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" про визнання договору на постачання природного газу за врегульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 укладеним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі №910/3578/17, у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 та рішення місцевого господарського суду від 24.04.2017 скасувати , справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання приписів статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "ЖИТОМИРГАЗ" припинило свою діяльність в частині постачання природного газу. В результаті проведених змін було створено нову юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ".

Як стверджував позивач, для дотримання вимог чинного законодавства та врегулювання відносин зі споживачами природного газу ним було направлено на адресу відповідача три примірника договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 із додатками № 1, 2, 3 були підписані та скріплені печатками зі сторони позивача, третьої .

Спір між сторонами судового процесу, на думку позивача, виник в результаті того, що позивачем з метою врегулювання договірних відносин між сторонами спору направлено відповідачу на розгляд та підписання проект договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 із додатками № 1, 2, 3, який в подальшому не був повернутий позивачу.

Таким чином, з метою врегулювання розбіжностей, що залишились неврегульованими, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про визнання укладеним договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 із додатками № 1, 2, 3 в редакції позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, врахувавши виконання сторонами спору умов оспорюваного договору та неможливість встановлення судами частини його істотних умов, тому спір між сторонами має бути розглянутий у позові про стягнення заборгованості за оспорюваним договором, оскільки останній є укладеним між сторонами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Виходячи із змісту правовідносин між сторонами спору, останні є відносинами з поставки.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено приписами ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судами вірно зазначено, що належність оформлення та направлення позивачем на адресу відповідача оферти укладення договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 із додатками № 1, 2, 3 не є предметом доказування у даній справі, враховуючи те, що в матеріалах справи наявні листи відповідача, направлені позивачу від 03.07.2015 № 030915/01-СГІ та від 24.12.2015 № 241215/1-юр, метою яких є врегулювання між сторонами істотних умов, а в подальшому розірвання договору, що свідчить про часткове прийняття пропозиції відповідачем на укладення договору від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810.

Відповідачем були здійснені розрахунки за оспорюваним договором, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.07.2015 № 1974, від 31.07.2015 № 787, від 31.08.2015 № 999, від 05.10.2015 № 1299, від 03.11.2015 № 1557, в яких відповідач посилається на договір від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810, що свідчить про виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810 в частині оплати за поставлений газ.

Крім того, позивач зазначав, що в 2015 році на користь відповідача здійснювалось постачання природного газу, в свою чергу строк дії оспорюваного договору встановлений з 01.07.2015 до 31.12.2015.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанції про те, що враховуючи виконання сторонами зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.07.2015 № 2015/ТП-КП-701810, суди попередніх судових інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір є укладеним між сторонами спору.

Оскільки було встановлено, що спірний договір був укладений між сторонами, він частково виконувався, тому немає підстав вважати, що права позивача були порушені.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна продовольча компанія "ХОРС" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017 у справі № 910/3578/17 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді І. Кондратова

В. Карабань