Постанова № 70319257, 09.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 року Справа № 910/2158/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 Господарського суду міста Києва від 12.04.2017у справі Господарського суду № 910/2158/17 міста Києваза позовомТОВ "Метінвест Холдинг"до1. ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"; 2. ТОВ "Метінвест-СМЦ"простягнення 855 472 242, 74 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Алчевський металургійний комбінат": адвокат Ткаченко С.В. (договір про надання правової допомоги №АМК-2030-2016-усл від 27.12.2016, довіреність №01-026-1461 від 23.12.2016),ТОВ "Метінвест Холдинг":адвокат Міщенко М.В. (довіреність №001-21.12.16/2 від 21.12.2016).

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із заявою про заміну позивача ТОВ "Метінвест Холдинг" на ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" в частині стягнення з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 788 780 104, 35 грн. пені та 66 687 138, 39 грн. 3% річних.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ТОВ "Метінвест Холдинг" звернулося до місцевого господарського суду із позовом до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та ТОВ "Метінвест-СМЦ", з урахуванням заяв про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача-1 - 788 780 104, 35 грн. пені, 66 687 138, 39 грн. 3% річних, з відповідача-2 - 5 000 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1, як покупець, та відповідач-2, як поручитель, не виконали належним чином свої зобов`язання за договором поставки, у зв`язку з чим позивач нарахував на прострочену суму боргу пеню та 3 % річних за період з 09.02.2016 по 23.11.2016.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/2158/17 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В., Майданевич А.Г.), позов задоволено, стягнено з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 5 000 грн. 3% річних, 1, 40 грн. судового збору, стягнено з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 788 780 104, 35 грн. пені, 66 687 138, 39 грн. 3% річних, 239 998, 60 грн. судового збору.

Господарські суди попередніх інстанцій, з огляду на встановлені обставини у рішенні суду в пов`язаній справі №910/2033/16, визнали обґрунтованими та доведеними вимоги позивача щодо стягнення пені та 3 % річних за зобов'язаннями з розрахунку за договором поставки.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Зокрема, скаржник зазначає, що ним було подано суду клопотання про зменшення розміру пені на 70%, однак, суд першої інстанції залишив вказане клопотання поза увагою і не розглянув його.

Апеляційний господарський суд не розглянув повністю та всебічно всі обставини, на які посилається відповідач-1 у клопотанні про зменшення розміру пені.

У вказаному клопотанні ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" зазначило про знаходження виробничих активів на території, захопленій незаконними збройними формуваннями, що унеможливлювало повноцінне ведення господарської діяльності за період стягнення пені та річних; про неможливість здійснення вантажних перевезень через блокування залізничних колій; фактичне припинення випуску продукції із здійсненням "гарячої" консервації основних виробничих фондів відповідача-1; наявність значних збитків у господарській діяльності відповідача-1 внаслідок захоплення територій, на яких розташовані його виробничі потужності незаконними збройними формуваннями.

Також, скаржник зазначав про те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки доводам відповідача-1 відносно того, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16 стягнено на користь позивача 1 220 371 046, 64 грн. пені та 129 146 765, 59 грн. 3% річних. У випадку залишення без змін оскаржуваних у цій справі рішень сума санкцій фактично зрівняється із сумою боргу, що становить 2 852 654 485, 11 грн. та свідчить про надмірність застосованих до нього санкцій (пені).

Відповідач-1 не погоджується з висновками апеляційного суду щодо нарахування пені та 3% річних на суму простроченої заборгованості та стверджує, що заявляв про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "Метінвест Холдинг" у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що її доводи безпідставні та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

29.12.2010 ТОВ "Метінвест Холдинг", як постачальник, та ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", правонаступником якого є ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", як покупець, уклали договір поставки №ГРД-01/10-5002.

Згідно з п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов`язався передати у власність покупця залізорудний концентрат з базовим вмістом заліза 60,00% та базовим вмістом дріб`язку 9,00% виробництва ВАТ "Північний ГЗК", а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п. 5.1 договору, ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в специфікаціях.

Згідно з п. 6.2 договору, поставки вартість товару визначається у гривнях в еквіваленті до визначеної у специфікаціях у доларах США суми на дату виставлення рахунку. Оплата вираховується у гривнях в еквіваленті до визначеної у специфікаціях у доларах США суми на дату фактичної оплати (з відповідною доплатою до суми в гривнях, зазначеної у рахунку, за необхідності).

Відповідно до п. 8.3 договору, в разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 договору, покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховуються за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

09.02.2016 у зв`язку з неналежним виконання відповідачем-1 зобов`язання щодо повної оплати вартості отриманого товару (продукції) позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 5 818 261 986, 52 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 припинено провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 296 698, 87 грн., стягнено з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 1 108 308 009, 69 грн. основного боргу, 79 615 378, 67 грн. 3% річних та 41 294, 53 грн. судового збору; стягнено з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 20 000 грн. основного боргу та 4, 13 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 скасовано частково, припинено провадження в частині стягнення 296 698, 87 грн. боргу; позов задоволено частково, стягнено з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" 2 852 654 485, 11 грн. боргу, 129 146 765, 59 грн. 3% річних, 1 220 371 046, 64 грн. пені, та 146 061,07 грн. судового збору; стягнено з ТОВ "Метінвест-СМЦ" 20 000 грн. боргу та 0,69 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

08.02.2017 між ТОВ "Метінвест Холдинг" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" як поручителем укладено договір поруки №ПР0802217-1, за умовами п. 1.1 якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов`язань ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

Згідно з п. 2.1 договору поруки, у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором поставки, поручитель погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість за боржника за договором поставки.

Відповідно до п. 2.3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 5 000 грн. за зобов`язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів, штрафів та інших похідних грошових вимог, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

7. Норми права, роз`яснення постанов Пленумів ВГСУ та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із встановлених обставин, у відповідача-1 існує заборгованість перед позивачем за договором поставки №ГРД-01/10-5002, про стягнення якої прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16.

При цьому, судами встановлено, що відповідач-1 на момент подання позову у даній справі не виконав обов`язок зі сплати боргу.

Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, зокрема, передбаченої ст. 625 цього Кодексу (Постанова ВСУ від 26.04.2017 у справі №918/329/16).

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, зокрема, з вимогою про стягнення пені, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Згідно з п. 8.3 договору поставки, пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено про те, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 ГК України є диспозитивною та дозволяє встановити у договорі інший строк для нарахування штрафних санкцій, зокрема з посиланням на певну подію.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз`яснено про те, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Судами встановлено, що вимоги про стягнення пені у даній справі заявлені без порушення строків позовної давності - за період 1 року до моменту звернення з позовом до суду.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини щодо невиконання боржником грошового зобов`язання та норми ст. ст. 533, 625, 611 ЦК України, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 пені та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені за наявності виняткових обставин відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи та зазначено скаржником, відповідач-1 подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені (а.с. 210-213 т. 1).

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач-1 зареєстрований та здійснює свою діяльність на території, окупованій незаконними збройними формуваннями, де не діє законодавство України, у зв`язку з чим його господарська діяльність була призупинена, відповідно і здійснення платежів вчасно було неможливим (основні виробничі потужності ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" розташовані у м. Алчевську Луганської області). Також, відповідач-1 зазначав про те, що внаслідок цього у 2016 році він отримав значні збитки, має значну заборгованість з оплати праці перед працівниками підприємства, що підтверджує звітом про фінансові результати за формою №2, а стягнення такого значного розміру пені унеможливить виконання ним зобов'язань з оплати праці. Відповідач-1 наполягав на порушенні засад "розумності" та "справедливості" виконання зобов'язань згідно із ст. 3 ЦК України, оскільки за рішенням суду у пов`язаній справі №910/2033/16 з нього стягнено 1 220 371 046, 64 грн. пені, що разом з 788 780 104, 35 грн. пені у даній справі перевищить загальну суму основної заборгованості.

Заявник зазначив, що 12.02.2017 ПАТ "Укрзалізниця" введена конвенція №ЦДЗО/0000074 на заборону прийому до перевезення завантажених і порожніх вагонів у напрямі станцій Донецького та Луганського напрямів, що має наслідком повне блокування залізничних перевезень з окупованих територій, на яких перебуває його майновий комплекс.

Розглядаючи зазначене клопотання, апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача-1 без дослідження наведених обставин як таких, що є винятковими та пов'язаними з порушенням територіальної цілісності держави Україна.

Також, апеляційний господарський суд залишив поза увагою, зокрема, Указ Президента України №32/2017 від 15.03.2017, яким введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 "Про невідкладні додаткові загрози із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", на який посилається скаржник.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02.09.2014, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територією проведення антитерористичної операції визначено територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких віднесено місто Алчевськ.

Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, апеляційним господарським судом не досліджено згідно з вимогами ст. ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України в повній мірі наявності виняткових обставин, пов'язаних з перебуванням майнового комплексу боржника на непідконтрольній Україні території у зв'язку з порушенням її територіальної цілісності як держави, що унеможливлює ведення на такій території господарської діяльності за законодавством України, не дав оцінку застосованому розміру пені на предмет "розумності" та "справедливості" визначеного судом першої інстанції зобов'язання, пропорційності зазначеної санкції в порівнянні із сумою основного боргу, стягненого відповідно до судового рішення у справі №910/2033/16.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу апеляційного суду на усталену практику судів, зокрема ВГСУ, про можливість зменшення розміру пені у випадку встановлення виняткових обставин перебування майнового комплексу боржника на непідконтрольних Україні, як державі, територіях, окупованих незаконними військовими формуваннями на яких проводиться антитерористична операція, що унеможливлює виконання сторонами своїх зобов'язань, зокрема, постанови від 21.05.2015 у справі №922/5509/14, від 04.06.2015 у справі №908/4247/14, від 12.10.2016 у справі №905/551/16.

Згідно зі ст. 11110 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 1119 ГПК України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду прийнята із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи та з недотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим є правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

За вказаних обставин та оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи не дають касаційній інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у цій справі підлягає скасуванню в частині розгляду позовних вимог про стягнення пені, а справа має бути направленою на новий апеляційний розгляд в порядку п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України.

При новому розгляді цієї справи апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене вище, повно та об`єктивно дослідити всі доводи скаржника про наявність виняткових обставин для зменшення розміру пені, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 3 ЦК України та в залежності від встановленого прийняти законне, мотивоване і справедливе рішення.

Враховуючи, що постанова апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017, яким стягнено пеню та 3% річних, частково скасовується касаційною інстанцією, розгляд заяви ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" про правонаступництво має відбутись за результатами апеляційного перегляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №910/2158/17 скасувати в частині розгляду позовних вимог ТОВ "Метінвест Холдинг" про стягнення 788 780 104, 35 грн. пені, направивши справу № 910/2158/17 в цій частині на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

3. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 у справі №910/2158/17 залишити в силі.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Ю. Поліщук

Н.Г. Ткаченко