Рішення № 70314615, 08.11.2017, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/1448/16-ц

Провадження №2/654/71/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря – Слюсар О.С.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 Абделхаді

(ОСОБА_4) – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4), треті особи: приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вище вказаним позовом через свого представника ОСОБА_2, в якому зазначила, що 24.10.2013 року придбала у відповідачки ОСОБА_6 за 150 000 доларів США ? частину кафе-бару «Куба» літ. А, загальною площею 329, 0 кв.м. разом із земельною ділянкою площею 0, 0260 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська, 64-П, шляхом укладення:

двох договорів дарування від 24.10.2013 р., посвідчених приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстровані в реєстрі за № 1515, № 1517;

договору позики від 24.10.2013 р., за умовами якого ОСОБА_6, ніби, позичила їй грошові кошти в сумі 55 000 доларів США в строк до 01.07.2014 р., оскільки 95 000 доларів США вона передала ОСОБА_6 в день укладення зазначених договорів;

договору іпотеки від 24.10.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрований в реєстрі за № 1521;

Однак, вважає вищевказані договори удаваними правочинами, які були вчинені для приховання іншого правочину, а саме – договору купівлі-продажу ? частини кафе-бару «Куба» літ. А, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська, 64-П та земельної ділянки, площею 0, 0260 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, на якій розташовано кафе-бар «Куба», за тією ж адресою, за 1 198 950 грн., що на день укладення договору складало еквівалент 150 000 доларів США у кредит з відстроченням платежу до 01.07.2014 р. І вона, і відповідач ОСОБА_6 мали на меті саме оплатне відчуження ОСОБА_6 спірного майна. У зв’язку із тим, що вона не мала можливості всю суму одразу, домовились укласти договір позики, за яким фактично зобов’язана сплатити на користь ОСОБА_6 до 01.07.2014 р. залишок боргу за договором купівлі-продажу у розмірі 55 000 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються в тому числі, розпискою про отримання ОСОБА_6 коштів у сумі 95 000 доларів США, копіює позову ОСОБА_6 від 20.05.2015 р. та іншими доказами.

Інша ? частина кафе-бару «Куба» та земельної ділянки під ним належали на праві власності відповідачці ОСОБА_7

На початку 2014 р. ОСОБА_7 дізналася про укладену з ОСОБА_14 угоду і запропонувала купити і її частку за 167 500,00 доларів США. Проте, оскільки на той час не мала необхідної суми фактично, уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, шляхом укладення:

1. договору дарування від 17.02.2014р., за яким ОСОБА_7, начебто, безоплатно передала ОСОБА_1 у власність ? частину кафе-бару «Куба» літ. А, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, та земельну ділянку площею 0,0259га (кадастровий номер - 6522384300:02:042:0077), на якій розташовано кафе-бар «Куба»;

2. двох договорів позики від 17.02.2014р., за умовами яких ОСОБА_1, ніби, отримала в позику від відповідачів ОСОБА_9 і ОСОБА_15 (яка є свекрухою ОСОБА_7В.), грошові кошти в сумі 55 000,00 доларів США і 112 500, 00 доларів США відповідно.

Вважає усі названі правочини удаваними, оскільки ними приховано договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна з відстроченням платежу.

Окрім цього, 17.02.2014р. між нею, як іпотекодавцем, та ОСОБА_9 і ОСОБА_15, як іпотекодержателями, було укладено два іпотечних договори від 17.02.2014р., посвідчених третьою особою приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстровані в реєстрі за № 76 і № 80 відповідно, за умовами яких ОСОБА_1 передала як забезпечення виконання своїх зобов'язань за вищевказаними договорами позик від 17.02.2014р. кафе-бар «Куба» та дві земельні ділянки під ним, площею 0, 0260 га та 0, 0259 га.

При цьому, договір іпотеки від 24.10.2013р. між ОСОБА_14 та ОСОБА_1 було розірвано 17.02.2014р., і в той же день, зі згоди ОСОБА_9, як іпотекодержателя, з найвищим пріоритетом, між ОСОБА_1 і ОСОБА_14 було укладено договір іпотеки цілої частки кафе-бару «Куба» з двома земельними ділянками під ним, який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_10 і зареєстровано в реєстрі за №78.

Таким чином, станом на 17.02.2014 р. вона являлася власником спірного нерухомого майна (цілої частки кафе-бару «Куба» і двух земельних ділянок площею 0, 0260 га та 0, 0259 га), яке було передано в іпотеку ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15 за іпотечними договорами, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстрованими в реєстрі за № 76, № 78, № 80 відповідно за кожним із вказаних іпотекодержателів.

Вищевказані договори іпотек від 17.02.2014р., є недійсними в силу приписів ст.203, 215 ЦК України, вимог ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки вона не отримувала позик від ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, укладені ними договори позик є удаваними правочинами, необхідним наслідком цього є недійсність іпотечних договорів від 17.02.2014 р., що вчинені з порушенням вимог закону..

Разом із цим, 17.11.2014 р., відповідач ОСОБА_9, керуючись застереженням п. 15, п. 17 договору іпотеки від 17.02.2014 р. та своїм правом іпотекодержателя з найвищим пріоритетом, уклав з відповідачкою ОСОБА_8 договір купівлі-продажу кафе-бару «Куба» за 42 528, 75 доларів США, яким передав у власність ОСОБА_8 спірне майно.

Договір від 17.11.2014 р. купівлі-продажу кафе-бару «Куба» між ОСОБА_9, який діяв від власного імені на підставі ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та іпотечного договору від 17.02.2014 р., як продавець, і ОСОБА_8, яка діяла як покупець, є недійсними, як такий, що суперечить ч. 1 ст. 203, ст. 658 ЦК України, ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», оскільки він вчинений особою, яка не мала права продажу спірного нерухомого майна на підставі недійсного іпотечного договору.

09.11.2015 р. ОСОБА_8 відчужила спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4), уклавши з ним такі договори:

1. договір купівлі-продажу кафе-бару «Куба» від 09.11.2015р.', посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №1751;

2. договір купівлі-продажу від 09.11.2015р. земельної ділянки площею 0,0259 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0077, посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №1752;

3. договір купівлі-продажу від 09.11.2015р. земельної ділянки площею 0,0260га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, посвідчений третьою особою - приватним нотаріусом ОСОБА_13, зареєстрований в реєстрі за №1753.

В силу ст. 387, ст. 388 ЦК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача – з підстав передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Спірне майно підлягає витребуванню від відповідача ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4)на користь ОСОБА_1

1. Просить визнати удаваними договори дарування від 24.10.2013 р., посвідчені приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстровані в реєстрі за № 1515, № 1517, які укладені між ОСОБА_6 як дарувальником та ОСОБА_1 як обдарованою; договір позики від 24.10.20ІЗ р., укладений між ОСОБА_6 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, визнавши їх договором купівлі-продажу частини кафе-бару «Куба» літ.А, що знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, та земельної ділянки площею 0,0260 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, на якій розташовано кафе-бар і яка знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, за ціною позову 1 198 950 грн., що нрадень укладення складало еквівалент 150 000 доларів США, з відстрочкою платежу до 01.07.2014 року, укладеним між ОСОБА_16 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем;

2. Визнати удаваними договір дарування від 17.02.2014 р., укладений між ОСОБА_7 як дарувальником а ОСОБА_1 як обдарованою, договір позики від 17.02.2014 р., укладений між ОСОБА_8 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, договір позики від 17.02.2014 р., укладений між ОСОБА_9 як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, визнавши їх договором купіль-продажу ? частини кафе – бару «Куба» літ.А, та земедбної ділянки, площею 0, 0259 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:00787, на якій розташовано кафе-бар і яка знаходиться за адресою : Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, за ціною позову 1 1447283, 75 грн., що на день укладення складало еквівалент 167 500 доларів США, з відстрочкою платежу на сім місяців, укладеним між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем;

3. Визнати недійсним договір іпотеки від 24.03.2014 р., укладений між ОСОБА_6 як іпотеко держателем та ОСОБА_1, як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_12 і зареєстрований в реєстрі з № 1521.

4. Визнати недійсним іпотечний договір від 17.02. 2014 р., укладений між ОСОБА_17 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_18 і зареєстрований в реєстрі з № 76;

5. Визнати недійсним іпотечний договір від 17.02. 2014 р., укладений між ОСОБА_17 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_19 і зареєстрований в реєстрі з № 78.

6. Визнати недійсним іпотечний договір від 17.02.2014 р., укладений між ОСОБА_8 як іпотекодержателем та ОСОБА_1 як іпотекодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_19 і зареєстрований в реєстрі з № 80.

7 Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.11.2014 р. кафе-бару «Куба» між ОСОБА_9 і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11 і зареєстрований в реєстрі з № 1122.

8. Витребувати від ОСОБА_20 Абделхаді (ОСОБА_4) на користь ОСОБА_1, а саме: кафе-бар «Куба» літ. А, загальною площею 329,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Херсонська область Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, земельної ділянки площею 0,0260 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, та земельної ділянки площею 0, 0259 га , кадастровий номер 6522384300:02:042:0077, на якій розташовано кафе-бар і які знаходяться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П.

9. Скасувати рішення індексний номер 25967402 від 09.11.2015 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_20 Абделхаді (ОСОБА_4) на кафе-бар «Куба» літ. А, прийняте приватним нотаріусом нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_13 при посвідчення договору купівлі-продажу від 09.11.2015 р., зареєстрований в реєстрі за № 1751.

10. Скасувати рішення індексний номер 25969001 від 09.11.2015 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_20 Абделхаді (ОСОБА_4) на земельну ділянку земельної ділянки площею 0, 0259 га , кадастровий номер 6522384300:02:042:0077, яка знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, прийняте приватним нотаріусом нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_13 при посвідчення договору купівлі-продажу від 09.11.2015 р., зареєстрований в реєстрі за № 1752, а також відповідний запис речових прав на нерухоме майно.

11. Скасувати рішення індексний номер 25968350 від 09.11.2015 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_20 Абделхаді (ОСОБА_4) на земельну ділянку земельної ділянки площею 0, 0260 га , кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, яка знаходиться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, прийняте приватним нотаріусом нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_13 при посвідчення договору купівлі-продажу від 09.11.2015 р., зареєстрований в реєстрі за № 1753, а також відповідний запис речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з’явились з невідомих суду причин, про час і день слухання справи належним чином повідомлені.

Треті особи, приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу: ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_12 в судове засідання не з’явились, про час і день слухання справи належним чином повідомлені, причини неявки суду невідомі.

Приватний нотаріус ОСОБА_11 в судове заяв дання не з’явився, надав заяву про розгляду справи за його відсутності.

Крім того, приватний нотаріус ОСОБА_11 надав заяву до суду від 21.04.2017 р. № 98/01-16, в якій повідомив, що діє в порядку заміщення приватного нотаріуса ОСОБА_21 При посвідченні всіх вищевказаних договорів, нотаріусом ОСОБА_10 було додержано всіх норм та умов, встановлених Законом України «Про нотаріат», та Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» (чинної на час вчинення нотаріальної дії), а саме встановлено особу громадян, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії, витребувано правовстановлюючі документи на майно, залучено згоди іпотекодержателів на повторну іпотеку майна. Для з'ясування волі сторін нотаріус проводила бесіду, роз'яснювала сторонам договорів вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків правочинів, що ними укладалися. З проектом договору дарування ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ознайомилися у присутності нотаріуса, прочитавши їх особисто, з проектами іпотечних договорів ОСОБА_1 В В та відповідно інші сторони ознайомилися у присутності нотаріуса, прочитавши їх особисто. Договір дарування та іпотечні договори були укладені в письмовій формі та підписані сторонами в пристуності нотаріуса, і на момент їх посвідчення наміри сторін повністю відповідали їх волі. Отже ОСОБА_1 не могла не знати про суть вчинених нею правочинів та наслідки їх укладення.

Представник відповідача ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4) – ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав. Позивач фактично просить визнати удаваними та недійсними декілька договорів, визнавши їх одним правочином – договором купівлі-продажу. Однак, такі вимоги не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки кожен правочин характеризується своїм конкретним предметом, суб’єктним складом, а також істотними умовами його вчинення та врегульовує певні правовідносини між конкретними сторонами. Тому декілька правочинів, тим більше різні за своєю суттю не можуть бути визнані одним правочином. Наслідки удаваності можуть стосуватися кожного окремого правочину, а не декількох правочинів загалом. Позивачкою не надано жодних доказів того, що за спірне майно нею були сплачені ОСОБА_6 будь-які грошові кошти. Відсутні докази отримання ОСОБА_6 будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 в рахунок купівлі спірного майна або земельної ділянки. Також не надано доказів повернення ОСОБА_6 55 000 доларів США відповідно договору позики від 24.10.2013 р. На підтвердження отримання коштів за договором позики від 17.02.2014 р. позивачка надала ОСОБА_8 власноручно написану розписку, відповідно до якої ОСОБА_1 отримала грошову позику від ОСОБА_8 в сумі 972056, 25 грн., що на той час було еквівалентно 112500 доларів США та зобов’язалась повернути вказану суму позики. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.02.2016 р. був задоволений позов ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вище вказаним договором позики від 17.02.2014 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 суму основного боргу у розмірі 2 807550 грн., пеню за прострочення повернення позики та судові витрати. Рішення набрало законної сили.

На підтвердження договору позики, укладеного з ОСОБА_9, позивачка надала власноручно написану розписку від 17.02.2014 р., чим вона підтвердила факт отримання вказаних грошових коштів. Щодо укладених договорів дарування, то закон не містить виключення щодо можливості власнику подарувати належне йому майно будь-якій особі. Всі оспорювані правочини укладалися в присутності нотаріусів, ОСОБА_1 ознайомлювалась з їх змістом, тобто не могла не знати про суть вчинених нею правочинів та наслідки їх укладення. Належних та допустимих доказів того, що гроші не отримувались, позивачка не надала. Оспорювані договори дарування не містять ознак удаваності. Перелік підстав, зазначених у ч. 1 ст. 388 ЦК України, за яких майно, придбане за відплатним договором, може бути витребуване у добросовісного набувача (яким у даному випадку є ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_22), є вичерпним, що узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеної у Постанові ВСУ від 16.09.2015 р. по справі № 6-1203цс15. Позивачка не наводить жодних обставин, за яких вищевказане майно, нібито, вибуло із її володіння поза її волею. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 24.10.2013 року уклала із ОСОБА_6 договори дарування ? частини кафе-бару «Куба» літ. «А», розташованого за адресою: с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, 64-П та земельної ділянки площею 0,0260 за цією ж адресою. В той же день уклала договір позики грошових коштів із ОСОБА_6 та договір іпотеки на забезпечення виконання зобов’язань за договором позики, передавши в іпотеку предмет договору дарування, що було зроблено позивачкою задовго до укладення спірних договорів, при цьому ОСОБА_6 виступила дарувальником, позикодавцем та іпотекодержателем за вказаними договорами.

17.02.2014 року відповідачка ОСОБА_7 уклала із позивачкою ОСОБА_1 договір дарування ? частини кафе-бару «Куба» літ. «А», розташованого за адресою: с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, 64-П та земельної ділянки площею 0,0259 га кадастровий номер 6522384300:02:042:0077 за цією ж адресою, відповідно до якого ОСОБА_7 передала ОСОБА_1 безоплатно в дар зазначене майно, а остання прийняла цей дар, що сторони договору засвідчили своїми підписами. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_23, зареєстровано в реєстрі під № 72.

На підставі зазначеного вище договору дарування за позивачкою в цей же день було зареєстровано право власності на зазначене вище нерухоме майно та земельну ділянку.

В цей же день, 17.02.2014 р., між ОСОБА_8С та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_8, позичила ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 972056, 25 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно 112500 доларів США і ОСОБА_1 отримала гроші до підписання договору. Графік та суми повернення коштів визначено сторонами в пункті 1.1. вказаного договору. Також у п. 3 вказаного договору позики передбачено, що позивачка в забезпечення зобов’язань по цьому договору передає відповідачці в іпотеку спірне нерухоме майно.

На підтвердження отримання коштів за вище зазначеним договором позики позивачка надала відповідачці ОСОБА_8 власноручно написану розписку від 17.02.2014 року (справа № 654/1191/15-ц, а.с. 63).

17.02.2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_8 був укладений договір іпотеки спірного майна в забезпечення виконання позивачкою своїх зобов’язань за договором позики від 17.02.2014 року, який був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 80.

Також, 17.02.2014 року між відповідачем ОСОБА_9 та позивачкою ОСОБА_1 був укладений договір позики, відповідно до якого ОСОБА_9, позичив ОСОБА_1 475227,50 грн. грн., що на день підписання договору було еквівалентно 55000 доларів США, і ОСОБА_1 отримала кошти до підписання договору. Позивачка повинна була повернути відповідачу суму позики не пізніше 15.09.2014 року. Також, в пункті 3 вказаного договору позики передбачено, що позивачка в забезпечення зобов’язань по цьому договору передає відповідачу в іпотеку спірне нерухоме майно.

На підтвердження отримання коштів за вище зазначеним договором позики позивачка надала відповідачу ОСОБА_9 власноручно написану розписку від 17.02.2014 року (справа № 654/1191/15-ц, а.с. 64).

17.02.2014 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_9 був укладений договір іпотеки спірного майна в забезпечення виконання позивачкою своїх зобов’язань за договором позики від 17.02.2014 року, який був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 76.

В пункті першому договору сторони визначили заставну вартість предмета іпотеки в розмірі 316912,00 грн.

Відповідно до п. 15 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку порушення основного зобов’язання або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначає стислий зміст порушення, вимога про виконання порушених зобов’язань, не менш ніж у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога про усунення порушення залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також в пункті 17.1 зазначеного вище договору іпотеки сторони погодили можливість продажу предмету іпотеки іпотекодержателем третій особі, умови такого продажу та у відповідності до п. 24 договору погодили, що оригінали правовстановлюючих документів на іпотечне майно до закінчення договору іпотеки знаходяться в іпотекодержателя.

Чоловік позивачки ОСОБА_24 17.02.2014 року надав нотаріально посвідчену згоду на укладення його дружиною зазначених вище договорів позики.

17.11.2014 року між відповідачами ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а саме: кафе-бару «Куба» літ. «А», розташованого за адресою: с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області, вул. Морська, 64-П, площею 329 кв. м за ціною 655368,00 грн., що еквівалентно 42528,75 доларів США на момент укладення договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_11

09.11.2015 р. ОСОБА_8 відчужила спірне нерухоме майно на користь ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4), уклавши з ним договори купівлі-продажу кафе-бару «Куба», земельної ділянки площею 0,0259 га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0077, земельної ділянки площею 0,0260га, кадастровий номер 6522384300:02:042:0078, які посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_13 та зареєстровані в реєстрі за №1751; № 1752, № 1753 відповідно.

У відповідності до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ч.1 ст. 720 ЦК України сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_25 Крим, територіальна громада.

Таким чином, закон не містить виключення щодо можливості власнику подарувати належне йому майно будь-якій особі.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Позивачкою суду не надано доказів того, що спірні договори позики були укладені нею під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини,а тому згідно норм закону рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, і з цих підстав, суд відкидає як неналежні докази та не бере їх до уваги при ухваленні рішення показання ОСОБА_1, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка.

Таким чином, позивачкою суду не надано належних та допустимих доказів того, що нею не отримувалися кошти за спірними договорами позики, тобто, що дані договори є неукладеними, а тому підстав для визнання недійсними спірних договорів іпотеки та як наслідок визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу предмету іпотеки від 17.11.2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та як наслідок скасування як незаконного рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_8, у суда не має.

Оскільки спірний договір дарування від 17.02.2014 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 не встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, а спірні договори позики грошових коштів укладалися позивачкою не з ОСОБА_7, а з іншими особами (ОСОБА_8 та ОСОБА_9В.), а тому не містять ознак удаваності, тобто приховування договору купівлі-продажу, на підтвердження отримання коштів за договорами позики позивачка написала власноручні розписки, спірні договори іпотеки укладалися в забезпечення виконання позивачкою взятих на себе зобов’язань за договорами позики, спірний договір купівлі-продажу іпотечного майна укладений із дотриманням вимог чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1.було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2.було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3.вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказаний перелік підстав є вичерпним, за яких майно, придбане за відплатним договором, може бути витребуване у добросовісного набувача, яким у даному випадку є ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_22).

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у Постанові ВСУ від 16.09.2015 р. по справі № 6-1203цс15, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суду необхідно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньо волі вибуло це майно з їх володіння.

Як слідує із вище вказаних договорів, укладених ОСОБА_1, спірне майно вибуло із її володіння за її волевиявленням, на підставі нотаріально посвідчених договорів.

Тому, підстав для задоволення вимог щодо витребування від ОСОБА_20 Абделхаді (ОСОБА_4) на користь ОСОБА_1 кафе-бару «Куба» літ. А, та двох земельних ділянок, на яких розташовано кафе-бар і які знаходяться за адресою: Херсонська обл., Голопристанський район, с.Залізний Порт, вул. Морська, буд. 64-П, діючим законодавством не передбачено.

Крім того, у своєму позові ОСОБА_1 вказує на недійсність договору купівлі-продажу кафе-бару «Куба» від 17.11.2014 p., укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 Однак, рішенням Голопристанського районною суду Херсонської області від 22.12.2015 р. по справі № 654/1191/15-ц за позовом ОСОБА_1 вже вирішувалося питання про недійсність вищевказаного договору купівлі-продажу кафе-бару «Куба» від 17.11.2014 р. з тих самих підстав, що заявляються позивачкою в межах даного спору. Вказаним судовим рішенням, що набуло законної сили, було відмовлено у їх задоволенні.

З огляду на вище наведене та керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 179, 209, 212, 213, 215, 217 ЦПК України, ст. ст. 11, 12, 15, 16, 203, 215, 216, 235, 387, 388, 509, 548, 575, 655, 657, 662, 294, 695, 717, 719, 1046, 1047, 1051 ЦК України, ст. 15, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3 Абделхаді (ОСОБА_4), треті особи: приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу – ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, про визнання правочину удаваним, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, шляхом подачі апеляційного скарги через Голопристанський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя: О.Х. Ширінська