Ухвала суду № 70314408, 09.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ходоровський М. В., Загорський О. О.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представника позивача ПАТ "Укрсоцбанк" Глущенка І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Кременецького районного суду від 24 липня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кременецького районного суду від 24 липня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено в зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права.

В обгрунтуваня доводів апеляційної скарги посилається на безпідставність висновків суду про пропуск банком строку позовної давності з посиланням на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору та внесенням останнього платежу 19.11.2009 року, право позивача за умовами договору вважається порушеним з 11.01.2010 року, й пред'явлення позову лише у лютому 2017 року свідчить про пропуск банком такого.

На думку позивача, початок відліку строку для звернення банку за захистом порушеного права співпадає з датою закінчення строку дії договору, який було укладено до 10.10.2015 року.

Вважає, що в кредитному договорі щомісячні строки платежів з погашення кредитної заборгованості не є окремими грошовими зобов'язаннями перед Банком, а є складовою єдиного грошового зобов'язання з поверненням суми отриманого кредиту та сплати процентів, строк виконання якого є єдиним і визначений конкретною датою - 10 жовтня 2014 року.

Також, на думку позивача, оскільки відповідач отримав кошти в розмірі 129675,00 грн. одним платежем, а не частинами, відповідно до яких можна застосувати строки (терміни) повернення, то і виконання зобов'язань по сплаті коштів за кредитним договором береться з єдиного грошового зобов'язання, строк виконання якого закінчується 10 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ "Укрсоцбанк" Глущенко І.Г. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подавши письмове клопотання про розгляд справи без його присутності.

У відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка належним чином повідомленої сторони, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з доведеності факту порушення відповідачем зобов'язань за договором кредиту та пропуском позивачем встановленого законом трирічного строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають наявним у справі доказам та зроблені з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Так, судом встановлено, що 31.10.2005 року між акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №770/42-85, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику грошові кошти на поточні потреби в розмірі 11500,00 дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості до 10 жовтня 2015 року та зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом (а.с.4-6).

Пунктом 1.1 кредитного договору встановлено графік погашення заборгованості за кредитом - щомісячними платежами до 10 числа місяця у розмірі 96 дол. США тіла кредиту, останній платіж - 76 дол. США (а.с.4).

Пунктом 2.4.1 кредитного договору передбачена сплата процентів за користування кредитом не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

З 20 жовтня 2008 року шляхом укладення додаткової угоди встановлено процентну ставку за користування кредитом на рівні 14% річних. Інші умови договору залишилися незмінними (а.с.7).

Впродовж 2005- 2009 рр. відповідачем вносилися щомісячні платежі на рахунок позивача. Останній такий платіж було здійснено 19.11.2009 року (а.с.12).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеним позивачем, вбачається, що станом на 20 грудня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 становила 14043,51 дол. США з яких: 6973,74 дол. США - заборгованість за тілом кредиту; 7069,77 дол. США - заборгованість за відсотками, а також 700 грн. - заборгованість по комісії (а.с.13-16).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до пунктів 3.3.8, 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати всі транші кредиту з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений пунктом 1.1 цього договору.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Позовна давність - це строк,у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦПК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2017 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив застосувати до вказаних позовних вимог строк позовної давності (а.с.66).

Встановивши, що сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання та визначили умови такого повернення коштів (п.4.5 договору); черговий платіж у сумі, визначеній договором ОСОБА_2 10.11.2010 року внесений не був (такий був здійснений лише 19.11.2009 року й не в повному розмірі), суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку, що відповідно до пункту 4.5 укладеного між сторонами кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 60 днів з дня невнесення чергового платежу, а саме з дати не повернення ОСОБА_2 наступного дня з часу спливу вказаного строку усієї суми кредиту достроково (тобто з 11.01.2010 року) й саме з цієї дати вважається порушеним право позивача на отримання достроково усієї суми кредиту шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи те що даний позов пред'явлено лише у лютому 2017 року, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, висновки суду про наявність правових підстав для застосування таких наслідків колегія суддів вважає такими, що в повній мірі відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" щодо невідповідності висновків суду обставинам справи в частині пропуску банком строку позовної давності, та, як наслідок - щодо невірного застосування судом норм матеріального права з посиланням на те, що право позивача вважається порушеним з часу закінчення строку дії договору, визначеного кінцевою датою повернення кредиту, а саме 10.10.2015 року колегія суддів вважає безпідставними, як такі, що суперечать вимогам ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України та спростовуються змістом п.4.5 укладеного між сторонами договору (про що згадувалось вище), що в силу вимог ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, скасуванню з підстав, наведених у ній, не підлягає.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1, 2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Укрсоцанк" - відхилити.

Рішення Кременецького районного суду від 24 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: