Рішення № 70313503, 16.11.2017, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/510/16-ц

Провадження № 2/710/140/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2017 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Побережної Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кавун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 до суду надійшов даний позов, в якому позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач ОСОБА_3 неодноразово жорстоко поводився з дочкою, наносив дитині тілесні ушкодження, по даному факту відкрите кримінальне провадження та повідомлено відповідачеві про підозру. Відповідач ОСОБА_2 не утримує, не виховує та не піклується про своїх дітей, тому позивач звернувся до суду з даним позовом, так як наявні всі підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав.

В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, вказав, що позов підтримує повністю.

Представник служби у справах дітей Шполянської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, вказав, що позов підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи була належним чином повідомлена, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, вказала, що позов визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, проаналізувавши обставини і матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволенню з наступних підстав.

В суді встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є дочкою позивача ОСОБА_6. Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 23.01.2008, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянського районного управління юстиції Черкаської області, де вказано, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7, батьками дитини є ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а.с.23)., а також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 28.01.2005, згідно з яким озірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, про що в книзі реєстації актів про розірвання шлюбу 28.01.2005 зроблено запис №16 (а.с.24).

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, виданим 02.12.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянскього районного управління юстиції Черкаської області. Батьками дитини є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.19).

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 народився, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6, виданим 26.02.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Шполянскього районного управління юстиції Черкаської області. Батьками дитини є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.16).

Таким чином, позивач ОСОБА_6 є бабою малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з довідкою №389 від 11.11.2014, виданою виконавчим комітетом Капустинської сільської ради Шполянського раойну Черкаської області, неповнолітня ОСОБА_4, 2008 року народження, проживає в с. Капустине біля бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_8 (а.с.11).

Відповідно до повідомлення №691 виданого комунальним закладом «Черкаський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Черкаської обласної ради, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазнала насильства та була направлено до Центру службою у справах дітей Черкаської облдержадміністрації. Сім'я неблагополучна, місце перебування матері - ОСОБА_2, невідоме. Батько, ОСОБА_3, наніс дитині тілесні ушкодження. ОСОБА_4 було госпіталізовано до дитячої лікарні та прооперовано (а.с.15).

Відповідно до довідки №434 від 10.12.2015, виданої виконавчим комітетом Капцустинської сільської ради Шполянського району Черкаської області ОСОБА_1, її внук ОСОБА_5 дійсно проживає біля неї без реєстрації (а.с.17).

Згідно з довідкою №59 від 10.12.2015, видано Капустинським навчально-виховним комплексом «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Шполянської районної ради Черкаської області, ОСОБА_5 дійсно був зарахований до Капустинського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Шполянської районної ради Черкаської області 27.08.2007 (наказ від 27.08.2007 №11) і навчається на даний час у 8 класі (а.с.18).

Відповідно до характеристики ОСОБА_5, учня 8 класу Капустинського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Шполянської районної ради Черкаської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 характеризується позитивно. Поведінка в школі добра. За час навчання в школі мати ОСОБА_2 та тато ОСОБА_9 не беруть участі у його вихованні, не допомагають дитині матеріально, вихованням учня займаються бабуся та дідусь - пенсіонери. Вони забезпечують його шкільним приладдям, купують одяг та взуття відповідно до сезону. Бабуся підтримує контакт з вчителями, відвідує батьківські збори (а.с.20).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №35 від 05.03.2015 щодо сім'ї ОСОБА_1, яка мешкає з адресою с. Капустине Шполянського району Черкаської області, власником вказаного житлового приміщення площею 52 кв.м. є ОСОБА_13, наймачами є ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_5, двоє останніх проживають в будинку без реєстрації. ОСОБА_5 навчається в Капустинсьокму НДК. ОСОБА_16 є власником земельної ділянки площею 1,61 га та земельного паю площею 3,36 га., ОСОБА_1 є власником земельного паю площе. 2, 95 га. Сім'я займається тваринництвом, їм належать 2 свині та 20 шт. птиці. Сім'я одягом, взуттям та продуктами харчування забезпечена(а.с.21).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов №93 від 11.04.2016, до складу сім'ї до складу сім'ї ОСОБА_1 входять чоловік ОСОБА_8, син ОСОБА_14, внук ОСОБА_17, внук ОСОБА_5 (проживає без реєстації). Крім того заявник ОСОБА_1 має дорослу дочку, яка проживає окремо - ОСОБА_2, 1976 року народження. В користуванні прописаних на житловій площі (подвір'ї) 1 га 61 соток землі та 6 голів птиці. Заявник не вертався за допомогою до місцевих органів влади, допомога не надавалася. Субсидією при платі за житлово-комунальні послуги сім'я не користується, державної допомоги малозабезпеченим сім'ям не отримує. В будинку, в якому проживає сім'я санітарний стан задовільний. Внук заявника має окрему кімнату, де готує уроки. Сім'я одягом, взуттям, продуктами харчування забезпечена. Заявник стосунки з дочкою не підтримує. Сім'я має земельні паї, які обробляє самостійно (а.с.22).

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Капустинської сільської ради Шполянського району Черкаської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, так як вихованням дітей мати не займалася, жодного разу не відвідувала батьківських зборів, не цікавилася успіхами дітей у навчанні та їх шкільним життям, з метою визначення правового статусу дітей, забезпечення захисту їх прав та інтересів, орган опіки та піклування Капустинської сільської ради просить вирішити питання про позбавлення батьківських прав .

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені вище фактичні дані свідчать про безпричинне, свідоме ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання її обов'язку по вихованню дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Щодо позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3, суд зазначає, що позов в даній частині не належить до задоволення, так як згідно рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 26.06.2017 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, позбавлений батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В пункті 3 частини 1 цієї ж статті вказано, що правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є жорстоке поводження з дитиною.

Статтею 165 СК України передбачено,що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.2 ст.258 СК України баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Згідно з п.п.15, 16 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). В

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).

Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).

Згідно з наданими доказами суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей, не піклується про стан їх здоров'я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Протягом усього часу розгляду справи по суті позивач не змінив підставу або предмет позову, не збільшив або не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Таким чином, з метою захисту прав і інтересів дітей, суд вважає, що позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав буде вчинене в інтересах дітей.

Відповідно до ч.3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів », за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.

Згідно з ч.1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути нижче чим 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в редакції яка діяла до 08.07.2017.

При цьому, у зв'язку із набранням чинності 08.07.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно з ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 1 січня 2017 року становить 1355 грн., для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2017 року становить 1689 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 179 СК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів»), аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Враховуючи вимоги ст. 182 СК України, те, що відповідач ОСОБА_2 інших утриманців не має, працездатна, тому суд стягує з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття старшої дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 08.07.2017 та з 08.07.2017 не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 25.04.2016 до повноліття старшої дитини ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12.

Згідно з ч.1 ст.190 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що присуджена сума буде достатньою для нормального виховання і забезпечення дітей.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття старшої дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 08.07.2017 та з 08.07.2017 не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 25.04.2016 до повноліття старшої дитини ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12 підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Оскільки позивач не подала до суду позову про стягнення аліментів з відповідачів, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особисті рахунки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відділенні Державного ощадного банку України, та зобов'язує позивача ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрити зазначені особисті рахунки у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Так як позов задовольняється, то суд, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача ОСОБА_2 1280,00 грн. судового збору на користь держави.

На підставі п.2 ч.1 ст. 164, ст.ст. 165, 166, 180-182, 184, 191 СК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, ч.2 ст. 88, 212-215, ч.1 ст. 294, п.1 ч.1 ст. 367 ЦПК України,

суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку АДРЕСА_2, зареєстровану АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 16.05.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку АДРЕСА_2, зареєстровану АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 16.05.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, аліменти на утримання дітей - дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття старшої дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 08.07.2017 та з 08.07.2017 не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 25.04.2016 до повноліття старшої дитини ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12.

Стягнення аліментів розпочати з часу звернення позивача до суду, тобто з 25.04.2016 і до повноліття старшої дитини ОСОБА_5, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_12.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання, в іншій частині рішення підлягає виконанню після набрання ним законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнені аліменти нараховувати на особисті рахунки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов'язати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженку с. Бубуєчі Октябрського району міста Кишиньова, жительку АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_8, виданиний Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 12.11.1996, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, інші дані про особу суду невідомі, як законного представника ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відкрити особисті рахунки на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відділенні Державного ощадного банку України у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженку АДРЕСА_2, зареєстровану АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській області 16.05.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, інші дані про особу суду невідомі, судовий збір в розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень) на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Шполянський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шполянського

районного суду Н.П. Побережна