Рішення № 70310959, 17.11.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"17" листопада 2017 р.

Справа №642/341/17ц

2/642/597/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Проценко Л.Г.

при секретарі Канаєвої К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: міжрайоний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про збільшення розміру аліментів, –

ВСТАНОВИВ :

24 січня 2017р. представник позивача звернулась до суду із позовом, в якому зазначила, що з 14 червня 2008р. по 15 жовтня 2010р. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, від якого є донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2010р. з відповідача стягнено аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 03.03.2010р. до повноліття дитини. На цей час вказаних коштів недостатньо для утримання дитини і позивачка просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. При цьому посилалась на ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017р.», яким встановлено прожитковий мінімум на дитину з 6 до 18 років з 01.01.2017р. - 1689 грн., з 01.05.2017р.-1777грн., а з грудня 2017р. - 1860 грн. та те, що відповідач не працює і має мінливий дохід.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що за рішенням суду відповідач сплачує на дитину 400 грн. щомісячно, що є недостатнім. З врахуванням змін до ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017р.» де з 01.05.2017р. прожитковий мінімум на дитину складає 1777грн., у зв’язку з чим відповідач повинен сплачувати аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки не працює та має мінливий дохід. Доказів зміни матеріального або сімейного стану позивача чи відповідача, а також доказів погіршення стану здоров’я як позивача так і дитини немає. Інформації де працює позивач та скільки отримує заробітної плати немає, чи збільшилися чи зменшилися доходи позивача не знає.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та зазначив, що в 2010р. було призначено розмір аліментів в твердій грошовій сумі і відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів може бути змінений при наявності доказів зміни матеріального або сімейного стану чи погіршення стану здоров’я сторін, однак позивачем жодного такого доказу не надано. Навпаки, позивачка працює в Міжнародній школі у Китайській народній республіці, отримує велику заробітну плату та має пільги по проживанню, харчуванню, страховці і транспорту. Позивач посилається на зміну мінімального розміру аліментів, що не є підставою для перегляду рішень відповідно до постанови Верховного Суду України. Позивачка в 2015р. вже зверталась до суду про збільшення розміру аліментів не надавши жодного доказу і апеляційним судом Харківської області в такому позові було відмовлено з посиланням на ст.192 СК України та відповідну постанову Верховного Суду України. Він не працює, має мінливий дохід, хворіє на остеохондроз поперекового відділу хребта. У нього є інша дитина, дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, а також мається заборгованість по сплаті кредиту. Він не має можливості сплачувати аліменти в більшому розмірі, про що також свідчить призначення йому субсидії.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином та просив розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши доводи представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч.1,2,3 ст.10,ч.1,2 ст.11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

За ч.1 ст.31,ч.1 ст.57, ст.58 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно до ст.60, 179 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках передбачених цим Кодексом.

Згідно роз’яснень, які містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ст.182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

З 14 червня 2008р. по 15 жовтня 2010р. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, від якого мається донька ОСОБА_3, 01.12.2008р.н. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із позивачкою та знаходиться на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2010р. з відповідача стягнено аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 03.03.2010р. до повноліття дитини. Позивачка просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки у розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки відповідач не працює і має мінливий дохід. При цьому посилалась на ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017р.», яким встановлено прожитковий мінімум на дитину з 6 до 18 років з 01.01.2017р. - 1689 грн., з 01.05.2017р.-1777грн., а з грудня 2017р. - 1860 грн.

З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у відділі РАЦС по м.Харкову 14.06.2008р. (а.с.4)

У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01 грудня 2008 р. народилася донька ОСОБА_3, про що зроблено відповідний запис за №5495. (а.с.9)

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 15.10.2010р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що вчинено відповідний запис за №257. (а.с.8)

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06.04.2010р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнено аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 03.03.2010р. до повноліття дитини. (а.с.10)

Рішенням судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2016р. апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016р. скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Ленінський відділ ДВС Харківського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та збільшення розміру аліментів відмовлено. (а.с.51,52)

Згідно вебсайту http//www/sis 2010/com 20.08.2015р. підтверджується, що ОСОБА_1 зарахована до Міжнародної школи Шаосінь в у Китайській народній республіці 2-го рівня 1 ступеню. Управління Міжнародної школи Шаосінь гарантує, що дитина іноземного викладача ОСОБА_1 зарахована на безкоштовній основі, 50% на форму та 50% на навчальну літературу та підручники. Навчання проводиться до закінчення терміну контракту з ОСОБА_1 (з 01.09.2015р. по 15.07.2017р.), у випадку подовження терміну контракту, термін навчання дитини подовжується автоматично. (а.с.90)

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб 01.06.2012р., про що здійснено запис за №562.(а.с.59)

У ОСОБА_2 та ОСОБА_4 28 серпня 2015р. народилась ОСОБА_5, про що здійснено запис за №1713. (а.с.58)

Як вбачається з наказу №11/11-д ТОВ «Сузір’я» від 11.11.2015р. ОСОБА_4 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.11.2015р. по 28.08.2018р. (а.с.57)

За довідкою центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 17.03.2017р. ФО-П ОСОБА_2 перебуває на загальній системі оподаткування. Згідно наданої податкової декларації за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. ФО-П ОСОБА_1 доходів від підприємницької діяльності не отримував. (а.с.55)

Відповідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 27.03.2017р. ОСОБА_2 має заборгованість по кредитному ліміту в сумі 7290 грн.24 коп. (а.с.56)

ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 повідомлено про призначення субсидії (особова справа №28239) з липня по квітень 2017р. та з травня 2017р. по вересень 2017р. включно. (а.с.92,93, 137)

Згідно консультативного висновку ДУ Інституту патології хребта та суглобів ім. ОСОБА_6 від 23.08.2017р. та протоколу мрт-дослідження поперечно крестцового відділу хребта діагностичного центру ТОВ «Скен Лайф» від 22.08.2017р. ОСОБА_2 страждає на остеохондроз поперекового відділу хребта, прояви сполдилоартрозу, спондільоз у сегиентах L 4-5, L5 S1, загрудня протрузія диска L5 S1, гемангіома тіла хребця L2, лівостороній скаліоз. (а.с.135,136)

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що відбулись зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я сторін, які призвели до погіршення матеріального стану позивача і покращення матеріального стану відповідача.

Вказаних обставин позивач та її представник не довели, чим не виконали вимоги ст..10,60 ЦПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Зазначена позивачем та її представником підстава для збільшення розміру аліментів - Закон України «Про державний бюджет України на 2017р.», яким встановлено прожитковий мінімум на дитину з 6 до 18 років з 01.01.2017р. - 1689 грн., з 01.05.2017р.-1777 грн., а з грудня 2017р. - 1860 грн. судом не може бути прийнято до уваги, оскільки згідно указаного вище законодавства та роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України – зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

З матеріалів справи та із показань представника позивача вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування позивачем та його представником не надано.

Разом з тим відповідачем надані докази, які свідчать про зміну сімейного і матеріального стану та погіршення його здоров’я і відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу у більшому розмірі, які представником позивача не оспорювались.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстав для збільшення розміру аліментів не вбачається, а тому у позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, враховуючи, що позивач при поданні позову про стягнення аліментів звільняється від сплати судового збору судові витратиналежить компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 294, 296, ЦПК України, ст.192 СК України, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: міжрайоний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про збільшення розміру аліментів– відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.Г. Проценко