Ухвала суду № 70309896, 09.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6906/17

Номер справи місцевого суду: 522/4711/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року про відмову в забезпеченні позову,

встановила:

У березні 2017 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

У липні 2017 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони державному нотаріусу (реєстратору) Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 чи будь-якому іншому нотаріусу (реєстратору), на виконанні якого знаходиться спадкова справа, зареєстрована у Спадковому реєстрі за №56775008, що заведена після смерті ОСОБА_6, видавати ОСОБА_7 чи будь-якій іншій особі свідоцтво про право власності на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_6, що помер 30.09.2014 року, та здійснювати будь-які дії з квартирою, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, до набрання чинності рішенням Приморського районного суду м. Одеси у даній справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2017 р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення її позову до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про задоволення її клопотання про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням судом норм процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Одеська міська рада письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала. Про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином. Представника у судове засідання не направила. Причини неявки представника не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка в судове засідання сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить заборонити видавати Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_7, яка не є стороною по справі (а. с. 59 – 60).

Колегія суддів вважає, що погодитися з висновком суду не можна, цього висновку суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Статтями 151, 152 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосування відповідних заходів.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

З виділених матеріалів справи вбачається, що позивачкою заявлено вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 4 – 10).

Враховуючи заявлені позовні вимоги, наявні у справі докази з обґрунтування цих вимог (а. с. 16 – 31), колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову. Пославшись на те, що ОСОБА_7 не є стороною по справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачка звернулася з позовом про визнання за нею права власності на спірне майно в порядку спадкування.

Доводи апелянта про те, що вона є спадкоємицею третьої черги, а ОСОБА_7, яка претендує на спадкове майно, є спадкоємицею четвертої черги, а тому є підстави для забезпечення позову, є обґрунтованими.

Разом з тим, доводи та вимоги апелянта щодо заборони будь-якому іншому нотаріусу (реєстратору), видавати будь-якій іншій особі свідоцтво про право власності на спадщину на спадкове майно, здійснювати будь-які дії відносно квартири, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це стосується невизначеного кола осіб та невизначених конкретно дій.

Таким чином, апеляційна скарга є частково обґрунтованою, підлягає частковому задоволенню.

За правилами, передбаченими п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта є частково обґрунтованими. Заява ОСОБА_4 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, шляхом заборони державному нотаріусу Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, на виконанні якої знаходиться спадкова справа зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 56775008, видавати Свідоцтво про право на спадщину за законом відносно майна померлого 30 вересня 2014 року ОСОБА_6.

В решті заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 липня 2017 року про відмову в забезпеченні позову – скасувати. Постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Заборонити державному нотаріусу Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, на виконанні якої знаходиться спадкова справа зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 56775008, видавати Свідоцтво про право на спадщину за законом відносно майна померлого 30 вересня 2014 року ОСОБА_6.

В решті заяви – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3