Рішення № 70308319, 13.11.2017, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/69/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017

Корецький районний суд Рівненської області

в особі головуючого судді Загородько Н. А.

при секретарі Туровича М.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

провівши в м. Корці судове засідання по цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з відповідним позовом. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 04.12.2006 року між ОСОБА_7 та ЗАТ КБ "Приват Банк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено кредитний договір № ROCWGA00001743 відповідно до умов якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 24 500 доларів США в обмін на зобов"язання щодо повернення суми кредиту та сплати передбачених кредитним договором платежів. В забезпечення виконання позичальником зобов"язань за вказаним кредитним договором 05.12.2006 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір іпотеки № ROCWGA00001743.

Відповідно до п.7 договору іпотеки, відповідач надав в іпотеку належний йому житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 243,3 кв.м., який розташований за адресою: Рівненська обл., м.Корець, вул.М.Українець, № 6.

24.05.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під № 457. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 набув права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Рівненська область м.Корець вул.М.Українець, № 6.

Отже, відповідачем було відчужено житловий будинок, який був переданий в іпотеку позивачу в забезпечення виконання зобов"язань ОСОБА_7 за кредитним договором № ROCWGA00001743, а тому позивач був змушений звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_2 в судовому засіданні вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки, при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу дотримано всіх вимог передбачених законодавством для дійсності та законності даного договору, а саме дотримано форму договору, договір містить всі істотні умови. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, отже відсутні будь-які правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу. Крім того, банк в рахунок погашення заборгованості може вирішити питання стягнення заборгованості за рахунок іншого майна наявного в позичальника.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив що у 2011 році, переїхавши до м.Корець з іншого населеного пункту, придбав житловий будинок в м.Корець по вул. М.Українець, № 6. Договір купівлі-продажу посвідчив у нотаріуса. На час укладення договору, ні продавець ОСОБА_5, ні приватний нотаріус, ні інші особи не повідомляли про наявність будь-яких перешкод для укладання договору. Коли через багато років почали надходити повістки про виклик до суду він вперше дізнався про наявність претензій ПриватБанку. Щоб придбати даний будинок він та члени його сім"ї продали все майно за попереднім місцем проживання та позичили значну суму коштів, які повертають до цього часу. Дана ситуація призвела до погіршення стану його здоров"я та членів його родини.

Представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснила, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки при укладенні договору купівлі-продажу будинку нотаріус перевіряла будинок на предмет обтяження і відомості про заборону відчуження та арешт будинку були відсутні. Також вимоги передбачені ст.203 ЦК України при укладенні оспорюваного договору дотримані, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем житлового будинку в м.Корець по вул.М. Українець № 6.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилась, до суду подала заяву про розгляд справи без її участі.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є дружиною відповідача по справі ОСОБА_3. Вони з родиною є потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС, до цього проживали на радіаційно забрудненій території. В 2011 році за її згодою чоловіком було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Даний будинок був "будинком мрії" її та членів сім"ї. Будь-яких проблем при купівлі будинку не виникало. Вони продали все своє майно, позичили гроші та придбали даний будинок. Коли виникли проблеми чоловік спершу приховував їх, а сім"я ОСОБА_5 обіцяли все залагодити. Ця ситуація триває кілька останніх років, за цей час вона перенесла операцію з видалення щитовидної залози, постійно перебуває в стані стресу, мають невиплачені борги та погіршився стан здоров"я у всіх членів сім"ї.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до такого:

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 04 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № ROCWGA00001743. На підставі якого відповідач 04 грудня 2006 року отримала кредит у розмірі 24500 доларів США з кінцевим терміном повернення 02 грудня 2010 року.

В забезпечення виконання позичальником зобов"язань за вказаним кредитним договором 05.12.2006 року між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником, якого є ПАТ КБ "Приват Банк", було укладено договір іпотеки № ROCWGA00001743.

Згідно договору купівлі-продажу від 24.05.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Корецького районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі під № 457. Відповідно до вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 набув права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Рівненська область м.Корець вул.М.Українець, № 6.

При посвідченні договору приватний нотаріус ОСОБА_6 провела перевірку спірного будинку в м.Корець по вул.М.Українець № 6 на предмет заборони відчуження нерухомого майна № 31500806 від 24.05.2011 року, відомості про заборону та арешт відсутні, відтак у нотаріуса на час укладення та нотаріального посвідчення договору відомостей про те, що будинок перебуває під забороною та/або арештом, жодних обмежень на розпорядження будинком не було.

В поданому позові ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що приватним нотаріусом ОСОБА_9 при посвідченні договору іпотеки № ROCWGA00001743 від 05.12.2006 року накладено заборону відчуження житлового будинку.

Однак, як вбачається з витягу від 05.12.2006 року Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна долученого до позовної заяви запис про обтяження (заборону, арешт) за об"єктом будинок в м.Корець вул. М.Українець № 6, власник ОСОБА_5, запис - відсутній.

З поданих нотаріусом ОСОБА_6 копій документів, на підставі яких посвідчувався договір купівлі-продажу, а саме витягу від 24.05.2011 року заборона відчуження житлового будинку в м.Корець по вул. М. Українець, № 6 - відсутня.

Не містить інформації про те, що накладено заборону відчуження на будинок в м.Корець по вул. М. Українець, № 6 і витребувана з архіву справа № 2- 4 приватного нотаріуса Корецького нотаріального округу ОСОБА_9.

Як вбачається з п.38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, правочини на відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації посвідчується за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно. При посвідченні правочинів про відчуження жилого будинку перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони правочину про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Згідно ч.2 ст.12 ЗУ "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно із ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору .

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України має наслідком визнання правочину недійсним. Частина 1 ст.203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку договір купівлі продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 від 24.05.2011 року не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі, правочин був вчинений у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків.

Отже, між сторонами було укладено цивільно-правовий договір, який оформлено в належній формі з погодженням усіх його істотних умов у тому числі щодо прав та відповідальності сторін договору.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

При цьому, суд також враховує ту обставину, що заборону з відчуження житлового будинку не було внесено до реєстру, а тому на законних підставах приватним нотаріусом ОСОБА_6 оформлено договір купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які на підставі наведеного являються добросовісними набувачами. В судовому засіданні представником позивача не було доведено, що відповідач ОСОБА_3 не являється добросовісним набувачем.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не знав і не міг знати про те, що будинок перебуває в іпотеці, також враховуючи вік відповідача, стан його здоров"я та те, що рішення суду має бути справедливим, суд вважає, що в позові необхідно відмовити.

На підставі ст.ст. 3, 202, 203, 215, 321, 638 та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 КПК України

вирішив:

В позові ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.А. Загородько