Рішення № 70307714, 15.11.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/7524/17

Провадження № 2/520/8074/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі – Нефедової Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

29.06.2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, встановивши строк для подання відповідної заяви два місяці, після набрання рішення суду законної сили, посилаючись на те, що за життя її бабуся ОСОБА_4 04.12.2009 року залишила на користь позивачки заповіт відповідно до умов якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй квартиру під №28 у будинку №56 по вул. Люстдорфська дорога в м.Одесі, заповіла ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2. 13.01.2014 року ОСОБА_4 померла та після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_6, однак вона не встигла звернутись у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини в силу того, що на зазначений час вона була вагітна та вагітність тяжко проходила в силу медичних підстав, надалі в неї була інша вагітність, а також фактом пропуску строку слугувала юридична необізнаність, у зв’язку з чим вона звернулась за правовою допомогою та до суд з відповідним позовом.

Позивач та її представник – ОСОБА_7, у судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі та заперечувала проти його задоволення наполягаючи на відсутності доведеної поважності причини пропуску строку.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 13.12.2014 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД № 399793 виданим ДРАЦС у м.Одесі реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції (а.с. 11). За життя ОСОБА_4, а саме 04.12.2009 року залишила на користь позивачки заповіт відповідно до умов якого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким все майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом матиме право, в тому числі належну їй квартиру під №28 у будинку №56 по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_5. Однак остання не звернулась у встановлений законом строк до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Із листа-відповіді Третьої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 27.10.2017 року за №7308/01-16 вбачається, що згідно перевірки Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру ( спадкові справи та видані на їх підстав свідоцтва про право на спадщину) від 27.10.2017 року за №49632689 після смерті ОСОБА_9, померлої 13.12.2014 року спадкова справа не заводилась. На звернення позивача за правовою допомогою до адвоката, останній їй роз’яснив, що нею пропущено відповідний строк звернення з заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, та рекомендовано звернутись до суду з відповідним позовом, однак рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року , яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 27.06.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у позові до Виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради про визначення додаткового строку на прийняття спадщини на підставі її звернення до неналежного відповідача.

Питань стосовно встановлення факту прийняття спадщини від позивачки та її представника у судовому засіданні не заявлялось та згідно інформації, яка міститься у матеріалах справи позивачка не була зареєстрована за місцем мешкання померлої.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З огляду на положення абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вирішуючи питання при визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Таким чином, відповідно до наведених вище положеньЦК України для набуття прав щодо вступу в спадщину, на спадкоємця покладається вимога подати відповідну заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Позивач посилається на те, що поважною підставою пропуску строку є той факт, що вона була вагітна у той час коли потрібно було звернутись до нотаріуса, та вагітність проходила дуже тяжко, однак суду не надано відповідних доказів, навіть свідоцтва про народження дитини у відповідний час. В матеріалах справи наявні свідоцтво про народження її синів ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, та усно заявлено у судовому засіданні про народження дитини у грудні 2015 році, що спростовує ствердження о находженні в момент відкриття спадщини – січень 2014 року позивачки у вагітному стані.

Крім того, позивач вказує на те, що причиною для пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини є та обставина, що вона не мала матеріальної змоги. Однак відсутні підтвердження будь-яких звернень до нотаріусу та відмови у прийнятті заяви на підставі не сплати коштів.

Також позивач стверджує, що вона юридично не обізнана, в силу чого вона не знала в якій саме строк треба звертатись з відповідною заявою до нотаріуса. Однак факт юридичної необізнаності не може бути єдиною підставою для поновлення строку, у зв’язку із тим, що необхідність нотаріального оформлення спадщини є загальновідомою інформацією, та сама позивачка пояснила у судовому засіданні, що у неї є знайома нотаріус у якої вона раніше оформлювала іншу спадщину.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд вважає їх такими, що об'єктивно не вплинули на можливість вираження позивачем, як спадкоємцем волі та волевиявленню щодо вступу у спадщину, оскільки позивач не вчинила протягом шестимісячного строку для подання відповідної заяви жодних дій, які б свідчили про її намір для прийняття спадщини.

Відповідно дост. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження та не є підставами для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яки відкрилась після смерті 13.01.2014 року ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Луняченко В. О.