Постанова № 70305302, 14.11.2017, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа №409/2216/17

Пров.№2-а/409/62/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року смт.Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

при секретарі: В.М.Острогляд

розглянувши в письмовому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій щодо припинення виплати йому пенсії з квітня 2017 року протиправними, визнання їх дискримінаційними, з зобов'язанням поновити нарахування та виплату пенсію з 1 квітня 2017 року. В обґрунтування позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа в смт. Білокуракине Луганської області, що підтверджено довідкою № 921001718 від 04.12.2014 року, на підставі якої звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії, його поставили на облік та почали виплачувати пенсію. До квітня місяця 2017 року позивач отримував пенсію, однак з квітня 2017 року виплата пенсії йому була припинена, причини припинення виплати пенсії відповідач йому не повідомив. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, дискримінаційними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, в запереченні просив в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що позивачу дія довідки внутрішньо переміщеної особи була скасована, а тому й виплата пенсії була припинена з урахуванням вимог постанови КМУ № 637 від 05.11.2014р, Порядку оформлення та видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509 від 01.10.2014р. Після припинення виплати пенсії позивач з заявою про поновлення йому виплати не звертався, а тому відповідач діяв у відповідності до законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 7, 11 КАС України сторони та інші особи, які приймають участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014року № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

За приписами статті 2 зазначеного Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно із статтею 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно довідки № 921001718 від 04.12.2014 позивач ОСОБА_1 взята на облік, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в управлінні соціального захисту населення Білокуракинської РДА Луганської області, з якою був поставлений на облік в ПФ України Білокуракинському районі Луганської області з подальшим отриманням пенсії (а.с.7).

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV.

Матеріалами справи встановлено, що попри фактичне припинення нарахування та виплати пенсії, відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.04.2017, даних про скасування довідки № 921001718 від 04.12.2014 року відповідачем до суду не надано. А тому підстави для звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії відсутні.

Доводячи відповідність своїх дій вимогам законодавства України щодо здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, відповідач в запереченні посилається на виконання ним вимог ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», якою передбачений, зокрема, строк припинення соціальних виплат, а саме - з місяця, що настає за тим, в якому прийнято рішення про припинення соціальної виплати, або з дня припинення виплати ПТА «Державний ощадний банк України», або з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Між цим п.12 цього Закону передбачено, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

До даного часу позивачем не отримувалося рішення про скасування дії довідки № 921001718 від 04.12.2014 року і відповідачем даний факт не підтверджений належними доказами, зокрема, витягом з Єдиної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Також, відповідачем в запереченні повідомляється про те, що комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відповідно до подання про признання (відновлення) соціальних виплат ОСОБА_1 29.05.2017 року (протокол № 34) прийнято рішення про відмовлення у призначенні (відновленні) соціальних виплат у зв'язку із не підтвердженням місця проживання.

Однак, в запереченні беззаперечно вказується про те, що позивач з заявою про поновлення виплати пенсії не звертався.

В рішенні Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 9 липня 2003 року, зазначено, що виходячи з правової, соціальної природи пенсій право громадяни на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів повинна гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

У 2015-2016 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, оскільки на час припинення виплати пенсії не існувало передбачених чинним законодавством підстав для того. Згідно стаття 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, виплачувалася, а на даний час потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.

Згідно положень ст.1 Конвенції, Статті1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст.19 Конституції України, ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», оскільки з 1 квітня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення за відсутності законодавчо встановлених підстав. В діях відповідача суд вбачає ознаки дискримінації по відношенню до відповідача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутністю єдиного підходу до виплати пенсії громадянам України згідно діючого законодавства.

Згідно ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р зі змінами та доповненнями нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

За таких обставин, з огляду на час припинення органом Пенсійного фонду виплати позивачу пенсії, зазначена відповідачем підстава припинення виплати пенсії, не була передбачена чинним законодавством, тому виплата пенсії має бути поновлена з часу припинення її виплати, яке було неправомірним.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 р зі змінами та доповненнями, постановою КМУ «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» № 595, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014року № 1706-VII, ст.ст.7-11, 159, 160, 161, 163, 167,256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та дискримінаційними дії Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2017 року.

Зобов'язати Білокуракинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2017 року.

Постанову може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови відповідно до ч.2 ст. 186 КАС України.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області ОСОБА_2