Ухвала суду № 70305206, 13.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/944/17 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/783/5184/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. О.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Шандри М.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника ТзОВ «Поштово – логістична група «Міст

Груп» - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року про передачу справи до Дрогобицького міськрайонного суду Львівсьокї області , -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 року удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність та стягнення моральної шкоди у сумі 90 000 грн.

Оскаржуваною ухвалою цивільну справу № 464/944/17 (провадження №2/464/637/17) за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність, стягнення моральної шкоди – передано на розгляд до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_5 – ОСОБА_6, в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою направити справу до Сихівського районного суду м. Львова для продовження судового розгляду. Апелянт зазначає, що в Сихівського районного суду м. Львова були відсутні підстави для передачі справи за підсудністю до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України, оскільки ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 08 лютого 2017 року про відкриття провадження по справі № 464/944/17, судовий розгляд вищезазначеної справи був призначений ще на 09 березня 2017 року і за період з часу відкриття провадження вже відбулось декілька судових засідань на стадії судового розгляду справи, тобто, у даній справі було відкрито судовий розгляд справи (судове засідання) і передача справи до іншого суду на цій стадії розгляду справи неможлива. Апелянт посилається на те, що 31.07.2017 року, представником ОСОБА_2 було подано клопотання про залучення її, як третьої особи по справі № 464/4464/17, яка була виділена в окреме провадження на підставі ухвали про роз’єднання позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2006 року удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність, стягнення моральної шкоди і позовних вимог до ТзОВ «ПЛГ «Міст Груп» про стягнення моральної шкоди у самостійні провадження від 29.06.2017 р., клопотання було обгрунтовано тим, що судове рішення по даній справі може вплинути на права та обов’язки ОСОБА_2 Таким чином, подаючи клопотання про залучення ОСОБА_2, як третьої особи по справі, заявник визнає той факт, що вимога до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та вимога до ТзОВ «ПЛГ «Міст Груп» є нерозривно пов’язані, а тому повинні були бути предметом спільного розгляду суду. Крім цього, апелянт вважає, що окремий розгляд позовних вимог до ОСОБА_2 та позовних вимог до ТзОВ «ПЛГ «Міст Груп» негативно вплине на повний і об'єктивний розгляд цієї справи. Об’єднавши дві позовні вимоги про визнання правочину удаваним і відшкодування моральної шкоди, позивач реалізував своє право на розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, також позовна вимога про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2006 р. удаваним правочином стосується обох відповідачів у справі, дані позовні вимоги виникли з однієї підстави і вони є однорідними, оскільки від вирішення позовної вимоги про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2006 року удаваним правочином залежить вирішення вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ «Поштово – логістична група «Міст Груп» ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Поштово-логістична група "Міст Груп" про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 року удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність; стягнення з ОСОБА_2 90000.00 грн. моральної шкоди; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поштово-логістична група "Міст Груп" 10000.00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 29.06.2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність, стягнення моральної шкоди і позовні вимоги ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поштово-логістичної групи "Міст Груп" про стягнення моральної шкоди роз»єднано у самостійні провадження, останньому з яких присвоєно новий номер згідно розподілу автоматизованої системи документообігу. Матеріали справи за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поштово-логістичної групи "Міст Груп" про стягнення моральної шкоди передано до цивільної канцелярії суду для визначення судді автоматизованою системою документообігу згідно ст.11-1 ЦПК України

Ухвала суду про роз»єднання позовних вимог є чинною, набрала законної сили з моменту її проголошення, оскільки відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з врахуванням ухвали суду про роз»єднання позовів, виходив з того, що місцем реєстрації відповідача у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність, стягнення моральної шкоди, є АДРЕСА_1, з врахуванням положень ст. 109 ЦПК України згідно з правилами територіальної підсудності, дійшов висновку про те, що спір підлягає розгляду Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, що відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України є підставою для передачі справи для розгляду Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред’являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред»являються до фізичної особи – до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК і ст. 3 Закону України від 11.12.2003 року №1382 –ІУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». (п.34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

Пункт 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України передбачає, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Згідно з роз»ясненнями п.45 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті – ст. 173 ЦПК України) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд іншому суду незалежно від волевиявлення сторін (п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України).

Згідно з роз»ясненнями п.46 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» згідно з п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК України якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд не має права розглядати справу і зобов»язаний передати її на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що не відноситься до території Сихівського району м.Львова.

Враховуючи те, що на спірні правовідносини не поширюються правила альтернативної чи виключної підсудності (ст. ст. 110, 114 ЦПК України), беручи до уваги роз'єднання позовних вимог ОСОБА_5 в самостійні провадження, з метою уникнення порушення правил підсудності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 на розгляд до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, тобто, за місцем реєстрації відповідача у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання розписки про отримання позики позикодавцем від 01.11.2016 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину, спрямованого на припинення договору про спільну діяльність, стягнення моральної шкоди.

Доводи апелянта про те, що Сихівським районним судом м. Львова розпочато розгляд даної справи по суті, а тому справа не може бути передана для розгляду до іншого суду, спростовуються журналами судових засідань від 09.03.2017 р., 04.04.2017 р., 12.05.2017 р., 08.06.2017 р., 29.06.2017 р., якими підтверджується, що розгляд справи по суті не розпочинався. (ст. 173 ЦПК України).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду про передачу цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 на розгляд до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, тобто, до суду за місцем реєстрації відповідачки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, така є законною, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6 – відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2017 року про передачу справи для розгляду до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Шандра М.М.

ОСОБА_7