Постанова № 70305195, 17.11.2017, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1223/17-а

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2017 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В., за участі секретаря Цегельник Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію. В тексті позову позивач вказала, що 03.08.1984 року була прийнята на посаду вихователя дитячого садка колгоспу «Рассвет» Голованівського району Кіровоградської області. 11.06.1986 року її було звільнено із займаної посади. 18.08.1992 року після закінчення Одеського державного університету її було призначено на посаду вчителя української мови та літератури середньої школи № 6 м. Умань, де працювала до 12 серпня 1993 року. 15 серпня 1993 року призначена вихователем групи продовженого дня Інгульської ЗОШ Баштанського району Миколаївської області. 31.08.1994 року переведена на посаду вчителя географії Інгульської ЗОШ, де працювала до її звільнення 31.08.2017 року. Таким чином вона має загальний педагогічний стаж складає 26 років 6 місяців, в зв’язку з чим вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 25.08.2017 року вона отримала рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні ПФУ в Миколаївській області, відповідно до якого їй не було зараховано до спеціального стажу період роботи з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року, оскільки згідно з даними трудового архіву в наданих документах відсутні відомості про ї роботу на посаді вихователя дитячого навчального закладу у 1984-1986 рр.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням відповідачів, оскільки воно порушує її права на отримання пенсії на пільгових умовах. У зв’язку з цим позивач просила визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в зарахуванні їй періоду роботи з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до педагогічного стажу, а також зобов’язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити їй пенсію за вислугу років.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, вказавши, що в наданих позивачкою документах для призначення пенсії за вислугу років відсутні відомості про її роботу на посаді вихователя дитячого навчального закладу у 1984-1986 рр. Вважають, що рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу було прийнято у відповідності до положень чинного законодавства й тому в задоволенні позову слід відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши наявні у справі письмові докази (копію трудової книжки колгоспника на ім’я ОСОБА_1; копію рішення № 9/4 засідання Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 16.08.2017 року; повідомлення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 07.09.2017 року № 1039-Т-17; архівну довідку від 25.09.2017 року № Т-26/3/0/1/01-70; копію архівної довідки від 30.06.2016 року №192/01-27; копію повідомлення архівного відділу Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 13.07.2017 року №43/01-22; копію посвідчення про навчання ОСОБА_5 в 1983-1984 роках в однорічному педагогічному класі при Гайворонській середній загальноосвітній школі №1; копію трудової книжки ОСОБА_3; копію трудової книжки ОСОБА_4; архівну довідку від 25.09.2017 року № Т-26/2-3/01-70; архівну довідку від 25.09.2017 року № Т-26/2/0/1/01-70; заяву ОСОБА_1 від 31.07.2017 року про підтвердження стажу роботи; заяву ОСОБА_1 від 14.11.2017 року про призначення пенсії), суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 03.08.1984 року була прийнята на посаду вихователя дитячого садка колгоспу «Рассвет» Голованівського району Кіровоградської області. 11.06.1986 року її було звільнено із займаної посади.

До прийняття на вказану посаду позивач навчалась в 1983-1984 роках в однорічному педагогічному класі при Гайворонській середній загальноосвітній школі №1 та отримала кваліфікацію «Вихователь дитячого садка».

В подальшому з 18.08.1992 року до 31.08.2017 року позивач працювала педагогом в різних навчальних закладах.

31.07.2017 року позивач звернулась до відповідачів з питання підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні ПФУ в Миколаївській області від 16.08.2017 року №9/4 позивачу було відмовлено в зарахуванні періоду з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв’язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують роботу у закладах та установах освіти, затверджених Переліком.

14.11.2017 року позивач звернулась до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, які мають відповідний стаж роботи, досягли встановленого віку.

Згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, - з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року не менше 26 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення, ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку - 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 04.11.1993 року №909, серед інших, право на пенсію за вислугу років мають вихователі дошкільних навчальних закладів усіх типів.

Оцінюючи рішення комісії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову позивачу в зарахуванні періоду з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд враховує підстави, за яких позивачу було відмовлено в такому перерахунку. Рішення комісії ґрунтується на тому, що в трудовій книжці позивача здійснено запис про її роботу з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року на посаді вихователя в колгоспі «Рассвет» без вказівки про роботу саме в дошкільному навчальному закладі та додані позивачем архівні довідки також не містили такої інформації. За такого комісія відповідача відмовила позивачу в зарахуванні періоду з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно та відповідач ОСОБА_6 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийшов до висновку, що без врахування вказаного періоду станом на квітень 2017 року позивач має спеціальний стаж 24 роки 11 місяців.

Суд не може погодитись, що відповідач - ОСОБА_6 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вирішуючи питання про незарахування до спеціального стажу позивача періоду її роботи вихователем діяв у відповідності до вимог ч.3 ст. 2 КАС України, тобто обґрунтовано (з урахуванням усіх обставин справи), добросовісно та з використанням усіх наданих органам Пенсійного фонду України повноважень щодо цього.

Так відповідач, приймаючи відповідне рішення мав оцінювати всі обставини в їх комплексі: наявність записів в трудовій книжці про роботу вихователем на підприємстві (колгоспі), на якому сама по собі така посада не є характерною, та дає підстави для подальших перевірок не тільки архівних довідок, а й для ініціювання перед заявником або самостійного відшукання свідків, які працювали з позивачем у вказаний період та можуть підтвердити чи спростувати вказані обставини, з врахуванням того, що така можливість прийняття рішення органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків прямо передбачена положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Проте відповідач при наявності для того підстав цього не зробив.

Натомість досліджені в судовому засіданні докази та встановлені судом факти навпаки підтверджують, що в період з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року позивач працювала саме вихователем дитячого садка «Дубок» при колгоспі «Рассвет» та вказаний період (21 повний місяць) має бути включений до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом встановлені обставини, які в логічній послідовності підтверджують педагогічну роботу позивача.

Так ще до прийняття позивача на посаду вихователя в дошкільний навчальний заклад при колгоспі «Рассвет», позивач навчалась в 1983-1984 роках в однорічному педагогічному класі при Гайворонській середній загальноосвітній школі №1 та отримала кваліфікацію саме вихователя дитячого садка. Тому саме у зв’язку з наявною в неї кваліфікацією вона була прийнята за спеціальністю на посаду вихователя дошкільного навчального закладу при колгоспі.

Крім того, з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, яка відповідно до записів в її трудовій книжці працювала в спірний період в колгоспі «Рассвет», - слідує, що свідок працювала разом з позивачем в дитячому садку «Дубок» при колгоспі «Рассвет», свідок працювала кухарем в дитячому садку, а позивач – з 1984 року до літа 1986 року працювала в дитячому садку вихователем, інших посад та іншої роботи в колгоспі «Рассвет» позивач не займала та не виконувала. Завідуючою дитячим садком за весь період роботи в ньому позивача ОСОБА_1 була ОСОБА_4

З показань свідка ОСОБА_4, наданих нею суду в режимі відеоконференції, слідує, що вона з 1982 року працювала в колгоспі «Рассвет» на посаді завідуючої дитячим садком «Дубок». Факт роботи свідка на посаді завідуючої дитячим садком в колгоспі «Рассвет» підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_4 З 1984 року на посаду вихователя вказаного дитячого садка була прийнята позивач ОСОБА_1 яка мала відповідну освіту для роботи вихователем, позивач працювала весь час виключно вихователем дитячого садка та звільнилась для вступу до вищого навчального закладу.

Наявні в справі та у відповідачів архівні довідки не спростовують вказаних вище обставин та жодним чином не суперечать ним.

Комплекс вказаних фактів, а саме: наявності у позивача перед прийомом на роботу відповідної освіти та кваліфікації вихователя дитячого садка, запису в трудовій книжці позивача про її прийом до колгоспу на посаду вихователя та показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про роботу позивача в колгоспі «Рассвет» саме на посаді вихователя дитячого садка – дають достатні підстави для однозначного висновку, що період з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року позивач працювала саме вихователем дитячого садка «Дубок» при колгоспі «Рассвет» та вказаний період (21 повний місяць) має бути включений до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За такого рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні ПФУ в Миколаївській області від 16.08.2017 року №9/4 є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи і тому підлягає скасуванню.

За умови зарахування вказаного періоду до стажу роботи позивача, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», її стаж перевищуватиме 26 років 6 місяців, що є підставою для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому суд, керуючись положеннями ст. 11 КАС України, яка передбачає право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, вважає, що для повного захисту порушених прав позивача слід відповідача - ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області зобов’язати врахувати ОСОБА_1 період з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити позивачу пенсію за вислугу років то суд виходить з наступного.

За загальним правилом, визначеним в ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

При цьому, позивачем не доведено факту її звернення 31.07.2017 року до органів Пенсійного фонду з відповідною заявою саме про призначення пенсії, а тому в суду відсутні достатні підстави для прийняття рішення про зобов’язання органи Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію з вказаної дати без її звернення у встановленому законом порядку з заявою про призначення пенсії.

Звернення позивача з заявою 31.07.2017 року про підтвердження її стажу не є заявою про призначення пенсії, більш того, у вказаний період позивач ще працювала на посаді вчителя географії Інгульської ЗОШ, а відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

З вказаної посади позивач звільнилась лише 31.08.2017 року та 14.11.2017 року звернулась до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області з відповідною заявою про призначення пенсії за вислугу років.

На час розгляду справи в суді відповідачем ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Миколаївської області рішення за заявою позивача про призначення їй пенсії від 14.11.2017 року ще не прийняте, хоча цілком очевидно, що при наявності рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні ПФУ в Миколаївській області від 16.08.2017 року №9/4 позивачу буде відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, а тому без вирішення заявленої в позові вимоги про зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити позивачу пенсію за вислугу років захист прав позивача буде неповним, а, отже, і даний судовий розгляд не в повній мірі досягне завдань адміністративного судочинства, визначених в ст. 2 КАС України.

За такого, суд вважає за необхідне частково задовольнити вимогу позивача про зобов’язання ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити позивачу пенсію за вислугу років, зобов’язавши відповідача ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14.11.2017 року.

На переконання суду, лише таке рішення в повній мірі захистить порушені права позивача, досягне мети адміністративного судочинства та в повній мірі реалізує право позивач на судовий захист її порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв’язку з цим з відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області в рівних долях за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню 640 грн. судового збору, тобто по 320 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись. ст.ст. 2, 11,70-72,158-159,161-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов’язання призначити пенсію – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при головному управлінні ПФУ в Миколаївській області від 16.08.2017 року №9/4 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні періоду з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області врахувати ОСОБА_1 період з 03.08.1984 року по 11.06.1986 року до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14.11.2017 року.

В частині задоволення інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено лише вступну та резолютивну частину постанови, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: