Ухвала суду № 70304980, 07.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/5140/17 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/5649/17 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія:59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Савуляка Р.В.,

секретар: Симець В.І.,

за участі в судовому засіданні представника апелянта ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Ковальчук Л.О., представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 27 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності та зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 27 липня 2017 року заяву задоволено. Зупинено продаж квартири АДРЕСА_1 загальною площею 166,2 кв.м., що здійснюється ДП «Сетам», лот №226927 до набрання рішенням у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності та зняття арешту з майна законної сили.

Вказану ухвалу оскаржило ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову. Вважають, що ухвала про зупинення продажу квартири порушує права Банку як стягувача та є незаконною. Зазначають, що 16.04.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №014/9723/74/56803, згідно умов якого відповідачу надані кредитні кошти у сумі 283500 доларів США строком до 16.04.2028 р. зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами. 28.08.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №014/9723/82/59439, згідно умов якого відповідачу надані кредитні кошти у сумі 55000 доларів США строком погашення до 28.08.2018р. зі сплатою 14,35% річних за користування кредитними коштами. З метою забезпечення повернення кредитів між Банком та ОСОБА_6 були укладені договори іпотеки №5182/9723/325570 від 16.04.2008р. та №6009/9723/325570 від 28.08.2008р. предметом яких є житлове приміщення, а саме квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. У зв'язку з невиконанням кредитного договору Банком в примусовому порядку отримано виконавчі листи: №2-1578/11, виданий 22.01.2013р. Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/9723/74/56803 від 16.04.2008р. в сумі 3433432,52 грн. 18.03.2013 р.; №2-3125/2009р., виданий 04.02.2010р. Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/9723/82/52441 від 08.10.2007р. в сумі 56189,78грн. Згідно постанови державного виконавця від 27.09.2013р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3125/2009р. виданого 04.02.2010р. приєднано до зведеного виконавчого провадження, боржником по якому є ОСОБА_6 Зазначають, що у зведеному виконавчому провадженні перебувають, також, і виконавчі написи №1816 та №1817 від 30.09.2010р., вчинені приватним нотаріусом ЛМНО Сиротяком М.Р. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 з метою задоволення грошових вимог АТ «Райффайзен Банк Аваль». ДП №СЕТАМ» призначено електронні торги з реалізації вказаної квартири на 07.08.2017 р. Вказують на те, що в даному випадку зупинено реалізацію нерухомого майна, яке передано позичальником в іпотеку Банку для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, та на яке накладено заборону відчуження, а не майна боржника, яке арештоване в загальному порядку в ході виконавчого провадження.

У судове засідання позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також представник відповідача відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305, ст. 303-1 ЦПК України, а також те, що частину осіб, що беруть участь у справі захищали представники.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання апеляційної скарги, представників сторін в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, посилаючись на ч.3 ст. 151, п.5 ч.1 ст. 152 ЦПК України, п 4, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 р., виходив з того що, 26 липня 2017 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності та зняття арешту з майна. Позивач ОСОБА_4 у поданій заяві просить постановити ухвалу, якою зупинити продаж квартири АДРЕСА_1 загальною площею 166,2кв.м., що здійснюється ДП «Сетам», лот №226927 до набрання рішенням у даній справі законної сили. В обґрунтування цієї заяви покликається на те, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_6, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання права власності та зняття арешту з майна. Їй, ОСОБА_4, належить право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. Дана квартира описана та арештована в межах виконавчого провадження №36981679, в межах якого вона не є боржником. Виконавче провадження №36981679 було об'єднано з іншим виконавчими провадженнями у зведене виконавче провадження №38011444. Як вбачається з інтернет сайту ДП «Сетам» в межах виконавчого провадження №38011444 спірна квартира передана на реалізацію. Дата публікації 06 липня 2017 року, дата проведення торгів 07 серпня 2017 року. Враховуючи складність предмету доказування даної справи (встановлення факту спільного проживання, встановлення походження грошових коштів на придбання квартири, визначення розміру часток у квартирі, дослідження правомірності арешту квартири в цілому), складність для неї, ОСОБА_4, у здобутті доказів у справі, вирішення даного спору у строк до 07 серпня 2017 року є неможливим. В свою чергу, реалізація спірної квартири призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у випадку його задоволення. Тому просить зупинити продаж квартири АДРЕСА_1 до набрання рішенням у даній справі законної сили. Відтак, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду суперечать обставинам, що мають значення та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. зазначено, що суди, вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із змісту позовної заяви, ОСОБА_4 подано позов у Шевченківський районний суд м. Львова, що заявлений до ОСОБА_6, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання за ОСОБА_4 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною площею 166,2 кв.м. та зняття арешту з майна із вказаної квартири, накладений державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Л/о.

Крім цього, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просила: зупинити продаж квартири АДРЕСА_1 загальною площею 166,2 кв.м., що здійснюється ДП «Сетам», лот №226927 до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз'яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів вважає, що підстав для задоволення такої заяви про забезпечення згаданого позову у суду першої інстанції не було.

Так, як вбачається із позовної заяви, позивач просила про визнання за нею права власності на ? частину квартири та зняття арешту із такої квартири, який накладений у виконавчому провадженні де стягувачем є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в порядку виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м.Львова, виданого за наслідками розгляду справи №2-1578/11. Вказане вбачається, зокрема і з додатків до позовної заяви, а саме постанови про відкриття виконавчого провадження та акту опису й арешту майна (а.с. 18-21).

Зважаючи на вказане слід вважати, що спір виникає в першу чергу між позивачем та особою, в інтересах якої накладено такий арешт, який залучається до участі у справі як відповідач. Однак позивачем вказаного не вчинено та відповідачами по справі залучено двох інших осіб, в інтересах яких такий арешт не накладався.

Зважаючи на вказане слід вважати, що суд маючи наведені матеріали повинен був встановити, що спір по суті виник і з іншою особою, яка до участі у розгляді справи не залучена, хоча спір прямо впливає на її права та інтереси.

Крім цього, що стосується заходів забезпечення, то такі фактично є заходами, які по суті зупиняють виконання судових рішень у інших справах, а також виконавчих написів у зведеному виконавчому провадженні, оскільки заходи, проведення яких заборонено оскаржуваною ухвалою проводяться саме на виконання рішень судів, які набрали законної сили, а також виконавчих написів (копії постанов про відкриття виконавчих проваджень за виконавчими листами судів (три виконавчі провадження) та двома виконавчими написами а.с. 36-42). Вказане є неприпустимим.

Зважаючи на вказане у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні такої.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 27 липня 2017 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді : Н.П. Крайник

Р.В. Савуляк