Рішення № 70304836, 13.11.2017, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/1619/17

Провадження № 2/396/745/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря: Пономаренко Р.В.,

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директор Професійно-технічного училища №40 ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про уточнення формулювання причини звільнення та відшкодування моральної шкоди, обгрунтовуючи вимоги наступним, дев'ятнадцять років та одинадцять місяців він працював майстром в ПТУ №40 м.Новоукраїнка, навчав учнів професії електрогазозварник, пов'язаною з підвищеною небезпекою та шкідливими умовами праці.

Протягом парці в ПТУ №40 його було двіччі незаконно звільнено з займаної посади, та двіччі поновлено на підставі рішень суду.

19.12.2006 року через невиконання власником законодавства про працю він звільнився з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.05.2008 року зобов»язано державний навчальний заклад Новоукраїнське ПТУ №40 м.Новоукраїнка уточнити наказ №135-к від 19.12.2006 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1», вказавши в п.1 «Звільнити ОСОБА_1, майстра виробничого навчання, з займаної посади 19 грудня 2006 року за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору.

Зазначає, що підставою для звільнення також слугувало тривалість порушення його трудових прав з боку посадових осіб ПТУ №40, їх психологічний тиск. Звільнення з роботи призвело до його моральних страждань. Розрахунок вихідної допомоги було проведено з порушенням норм закону. Не міг матеріально забезпечувати сім»ю, що призвело до сварок в родині. Не міг проходити рекомендоване санаторно -курортне лікування, оскільки був безробітним, також звільнення зроботи завадили йому вийти на пільгову пенсію, і взагалі незаконні звільнення з роботи зганьбили його репутацію. Через тривале нервове напруження та душевні страждання він зазнав моральної шкоди, тому звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ДНЗ ПТУ №40 м.Новоукраїнка на його користь відшкодування завданої моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 420,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, пояснивши, що діями директора ДНЗ ПТУ №40 м.Новоукраїнка йому було завдано моральної шкоди, зокрема його стан здоров»я в період 2005-2006 рокм потребував лікування, яке він не міг отримати в зв»язку з незаконним звільненням його з роботи, через брак коштів. Після поновлення на роботі, в судовому порядку, його було призначено на посаду майста виробничого навчання групи №31 тракторист-машиніст с/г виробництва, чим вважає, що його було принижено перед учнями групи газоеелектрозварювальників. Після поновлення на роботі директор ПТУ №40 ОСОБА_4 розпочала відносно нього психологічний тиск та упереджено до нього ставилась, як до особистості, створювала умови праці при яких він не міг виконувати свої посадові обов»язки, грубо порушуючи законодавство про працю, створюючи умови при яких він не міг працбвати, тому він змушений був звільнитися з роботи відповідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заперечення на позовну заяву. В судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з обставин зазначених в запереченнях, а саме зазначили, що позовні вимоги вже були раніше вирішенні в судовому порядку судами першої та другої інстанції, при поновленні на роботі та стягнено було моральну шкоду на підтвередження своїх пояснень надали відповідні копії, а тому просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю так як формулювання причин звільнення 19.12.2006 відбулося відповідно до заяви заявника.

Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач маніпулює та вводить всіх в оману, через недоброзичливі відносини, які склалися між нею та майстром виробничого навчання ОСОБА_1, вважає, що позов поданий з метою приниження іміджу навчального закладу, посада майстра не відноситься до посад з підвищеним рівнем небезпеки, так як всі попередні рішення суду було виконано, вважає позовні вимоги безпідставними та діями позивача їй заподіюється моральна шкода.

Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі тих, що виникли із трудових відносин. Працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

Позивач ОСОБА_1 з 26 січня 1987 року працював в ДНЗ ПТУ №40 м.Новоукраїнка на посаді майстром виробничого навчання, навчав учнів професії електрогазозварник. 02.02.2005 року він відмовився проводити навчання учнів на неперевірених зварювальних трансформаторах. 02. 02.2015року директором ПТУ винесено доганну за грубе порушення посадової інструкції та положення про організацію навчально-виробничого процесу, 09.02.2005 року він повторно відмовився проводити виробниче навчання учнів у необладнаній майстерні врезультаті чого директорм ДНЗ ПТУ №40 м.Новоукраїнка ОСОБА_4 було видано наказ №30 яким винесено йому доганну за незадовільні знання учнів з питань охорони праці та техніки безпеки, низький рівень практичних та теоретичних знань по темам виробничого навчання та звільнено його з роботи.

На підставі рішення Новоукраїнського районного суду від 16.05.2005 року позивача було поновлено на попередню роботу, але після поновлення його на роботі порушення законодавства керівництвом ПТУ №40 не припинилось і тому 16.02.2006 року його знову було незаконно звільнено з роботи, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 12.10.2006 року, згідно якого його було поновлено ра роботі (а.с. 9-14).

Позивач зазначає, що порушення законодавства про працю посадовими особами ПТУ №40, в період 2005-2006 років, порушення його трудових прав та тиск з боку посадових осіб ПТУ №40 змусили його звільнитися з роботи за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю. Звільнення з роботи призвело до його моральних страждань. Розрахунок вихідної допомоги було проведено з порушенням норм закону. Позивач не міг матеріально забезпечувати сім»ю, що призвело до сварок в родині, врезультаті чого шлюб розпався. Також звільнення зроботи завадили йому вийти на пільгову пенсію, і взагалі незаконні звільнення з роботи зганьбили його репутацію. Через тривале нервове напруження та душевні страждання він зазнав моральної шкоди, яку оцінив в 420,000 грн.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 23 та 1167 ЦК Україна визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Виходячи з положень ст. 23 ЦК України слід зазначити, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні, з пояснень самого позивача ОСОБА_1 судом було встановлено, що розлучився позивач ще у 2010 році (а.с.17) за позовом дружини позивачки через несхожість характерів, із 2007 року сторони проживають окремо, але до суду про стягнення моральної шкоди звернувся позивач лише 28.09.2017 року.

Посилання позивача про те, що про порушенні права йому стало відомо з листа Кіровоградської облдержадміністрації від 10.07.2017 року спростовується цим же листом (а.с.6) із змісту якого вбачається, що позивач вже з цих питань звертався 22.05.2005 року та відповідні відповіді були предметом дослідження цивільної справи№2-1180 за результатами розгляду якої рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.05.2017 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду та зобов'язано ПТУ уточнити наказ №135-к від 19.12.2006 року про звільнення ОСОБА_1 з вказівкою "звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю. відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України", що і стало також підставою про закриття провадження 13.11.2017 року в частині позовних вимог №2,3.

Крім того, як встановлено судом до Управління пенсійного фонду для перевірки документів на призначення пільгової пенсії позивач не звертався, і взагалі не має 25-річного педагогічного стажу, необхідного для призначення пільгової пенсії, встановлених обставин сам позивач також не заперечує, як і не надав доказів суду, що після неправомірного звільнення у 2006 році стояв в центрі зайнятості як такий, що шукає роботу за спеціальністю, а навпаки при з'ясуванні обставин повідомив, що до відділу освіти по питання отримання роботи за спеціальністю не звертався.

Також судом встановлено, що у 20011 році справа №2-332/11 позивач звертався до суду з позовом про поновлення на роботі, скасування наказу №34-П від 23.05.2005 року, стягнення моральної шкоди, в позові рішенням Новоукраїнського р.суду 27.05.11 відмовлено та яке ухвалою Апеляційного суду від 26.07.11 року залишено без змін. (а.с.57-58)

Відповідно до довідки Новоукраїнської ЦРЛ від 05.10.2017 року позивач з 27.04.199 року під наглядом поліклініки, на "Д" обліку у лікаря невропатолога з 2005 року та рішенням ЛКК 15.12.2006 року рекомендовано санаторно-курортне лікування, проте суду не надано доказів, що останній зазначене рішення ЛКК надавав профспілковому комітету за місцем роботи з 15.12.2006 року чи до Фонду соціального страхування, також на думку суду жодних належних доказів для підтвердження завданої моральної шкоди позивачем суду не надано та свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою, яку позивач оцінює в 420.00 грн. та незаконними діяннями відповідача, які мали місце у 2006 році.

Таким чином, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також враховуючи, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема, не було надано доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язок між шкодою та незаконними діяннями, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди не компенсуються у зв'язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України,ст. 237-1 КЗпП України, ст. 19, 56 Конституції України, Постанова Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного навчального закладу Професійно-технічне училище №40 м.Новоукраїнка, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директор Професійно-технічного училища №40 ОСОБА_4 про стягнення з Державного навчального закладу ПТУ №40 м.Новоукраїнка моральної шкоди в розмірі 420000.00 (чотириста двадцять тисяч)гривень – відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: О. А. Гарбуз