Рішення № 70303623, 14.11.2017, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

14.11.2017

ЄУН №389/1864/17

Провадження №2/389/680/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 листопада 2017 року м.Знам'янка

Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Б.Б.

при секретарі Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів шляхом визнання договору фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 недійсним та стягнення коштів в розмірі 21693 грн. 00 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів шляхом визнання договору фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 недійсним та стягнення коштів в розмірі 21693 грн. 00 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у квітні 2017 року він з мережі інтернет дізнався про те, що відповідач надає послуги з продажу автомобілів в лізинг на вигідних та привабливих умовах. Автомобіль марки ВАЗ 2115, який він мав намір придбати, відповідно до оголошення пропонувався за 82150 грн. 00 коп. 27.04.2017 він звернувся до представництва відповідача, яке розташоване по вул.Преображенській,35 в м.Кропивницькому, де йому були роз'яснені умови, необхідні для придбання автомобіля, порядок та черговість сплати платежів, порядок та строки отримання автомобіля, а також для ознайомлення йому було надано зразок договору. Після наданих роз'яснень, він зрозумів, що йому необхідно сплатити авансовий платіж в розмірі 10% від вартості автомобіля, витрат на його реєстрацію та постановку на облік, і протягом 3-4 днів він отримає свій автомобіль, після чого буде сплачувати його вартість періодичними платежами в гривневому еквіваленті відповідно до умов договору. Обов'язковою умовою перед підписанням такого договору, була вимога сплати авансового платежу в розмірі 21693 грн. 00 коп. на рахунок, наданий представником відповідача. Того ж дня, 27.04.2017, ним на рахунок відповідача було сплачено вказану суму, та підписано договір фінансового лізингу №1044 з відповідачем, представником якого за довіреністю була ОСОБА_2 При цьому, після сплати платежу, договір, який йому запропонували підписати, він не перечитував, вважаючи, що його зміст аналогічний тому зразку, з яким він був ознайомлений перед сплатою, всі фактичні умови договору йому були відомі виключно зі слів представника відповідача. Додатки до договору він не підписував і йому надані не були. Як пояснювала представник відповідача, додатки до договору йому будуть надані при отриманні автомобіля.

Через деякий час того ж дня він, прочитавши свій екземпляр договору, виявив, що предметом договору було вказано автомобіль марки Lada Largus, замість ВАЗ 2115, вартість якого була визначена в розмірі 309900 грн. 00 коп. замість 82150 грн. 00 коп., на що він погоджувався спочатку. Одразу ж зателефонувавши представнику відповідача з приводу змінених умов договору, його запевнили, що інший автомобіль та інша вартість зазначені в договорі у зв'язку з тим, що автомобіль 2014 року випуску, який він хотів придбати, відсутній в комп'ютерній програмі, а умови договору залишаються тими, про які вони домовлялися, і що через декілька днів він отримає свій автомобіль. Проте предмет лізингу - автомобіль марки ВАЗ 2115, не був йому наданий, на неодноразові звернення представники відповідача спочатку зазначали, що автомобіль надійшов з дефектами, а в подальшому вони постійно змінювали як модель автомобіля, так і відповідно його вартість в сторону збільшення. В наданні графіку погашення по договору фінансового лізингу (вартість щомісячного платежу) йому відмовлено, автомобіль до цього часу не передано та навіть не узгоджено, яка саме модель автомобіля буде предметом лізингу. На письмові звернення щодо повернення сплаченої суми грошових коштів та розірвання договору, йому було повідомлено, що відповідач вважає договір розірваним, проте повертати сплачений платіж не буде, оскільки вважає його комісією, яка не повертається.

Вважає, що вказаний договір фінансового лізингу є незаконним, умови правочину порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в цілому є несправедливими та суперечать принципу добросовісності. Зокрема, передбачено комісію за організацію договору - першочерговий разовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням договору, в тому числі витрати, що пов'язані з пошуком предмету лізингу лізингоодержувачу. Розмір комісії, який попередньо погоджений сторонами, становить 7% від вартості предмету лізингу. Тобто за складання стандартного тексту договору відповідач отримав 21693 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до п.8.5 договору всі планові платежі, які визначені у додатку №1 та додатку №3 до договору сплачуються лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до української гривні на фактичну дату зарахування платежу на рахунок лізингодавця. Це фактично щомісячні платежі по курсу долара США, але в гривневому еквіваленті, що суперечить вимогам законодавства.

Також, умови п.12.1 договору суперечать Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору. Крім того, взяті на себе зобов'язання щодо забезпечення його транспортним засобом - автомобілем, відповідачем не виконано, і не з його вини. В порушення вимог закону спірний правочин не посвідчений нотаріально. Також зазначає, що фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, яка може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Відомості щодо наявності відповідної ліцензії у відповідача відсутні.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2017 між сторонами укладено договір фінансового лізингу №1044, згідно з умовами якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.1.1 договору, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб марки Lada Largus.

Укладаючи правочин, сторони погодили, що вартість предмета лізингу, на момент його укладення становить 11628,52 долари США, що з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні на фактичну дату укладення договору становить 309900 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1.7 ст.1 договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п.9.5 ст.9 даного договору.

З п.12.1 ст.12 договору вбачається, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку лізингоодержувачу не повертається.

На виконання умов договору, позивач сплатив ТОВ «Єврокар Україна» 21693 грн. 00 коп. авансового платежу, що підтверджується відповідною квитанцією №0.0.754955722.1 від 27.04.2017.

На заяву позивача з вимогою розірвання договору фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 та повернення сплачених ним коштів, ТОВ «Єврокар Україна» листом №872 від 16.06.2017 повідомило позивача, що відповідно до вказаного договору ним було сплачено кошти в сумі 21693 грн. 00 коп., які згідно з п.9.6 договору зараховані як Комісія за організацію договору. Якщо договір буде розірвано, то відповідно до його п.12.1, Комісія за організацію договору не повертається. Договір фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 розірваний з 18.05.2017 на підставі його заяви. Додатково повідомлено, що ознайомившись з договором, лізингоодержувачем прийнято усі його умови, що засвідчено підписом (сплата платежів, отримання товару та інше). Умови договору є обов'язковими для виконання усіма його сторонами.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Згідно зі ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п.2-4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Згідно з ч.ч.2, 5, 6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача; якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним; у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні, або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналізуючи дану норму ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Як вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, про що зазначалося вище, комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток вартості предмету лізингу у розмірі 7%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу, що зазначено у п.9.1 Договору.

Згідно з визначеними у Договорі термінами, комісія за організацію Договору - першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов'язкових платежів, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням договору, в тому числі витрати, пов'язані з пошуком предмету лізингу. Розмір комісії попередньо погоджений сторонами та відображається у даному Договорі та Додатку №1 до Договору і становить 7% вартості предмета лізингу.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З урахуванням викладеного, судом по справі встановлено, що комісія за організацію договору є окремою оплачуваною послугою відповідача в розмірі 7% від вартості предмета лізингу і ТОВ «Єврокар Україна» не обґрунтовано співмірності розміру платежу за організацію договору фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017, як виконаній послузі, яка згідно зі ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не є лізинговим платежем, а тому неповернення цих коштів суперечить п.4 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, укладаючи правочин сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

Таким чином суд приходить до висновку, що п.12.1 Договору, який передбачає право відповідача не повертати кошти на оплату, здійснену позивачем, як споживачем, у разі його відмови виконати договір, а саме: комісії за організацію Договору у розмірі 21693 грн. 00 коп., порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди позивачу, як споживачеві, а тому зазначена в п.12.1 умова Договору є несправедливою в розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, зазначена вище ст.12 Договору передбачає відповідальність позивача, як лізингоодержувача, перед відповідачем, як лізингодавцем, за: несвоєчасне внесення лізингових платежів - у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та проценти за користування чужими коштами у розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати лізингових платежів (п.12.5); використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання відповідно до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу у виді штрафу у розмірі 3% від загальної вартості предмета лізингу за кожний випадок такого порушення (п.12.6); створення перешкод представникам лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу у виді штрафу у розмірі 5 % від загальної вартості предмета лізингу за кожен випадок такого порушення (п.12.7); невиконання фінансових зобов'язань за Договором у виді стягнення заборгованості, що утворилась на день стягнення, та повернення предмета лізингу у судовому та/або безспірному порядку (п.12.10); затримку повернення предмета лізингу у виді штрафу в розмірі 10% від вартості предмета лізингу з урахуванням амортизації (п.12.11); невиконання або неналежне виконання умов договору, в результаті якого порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця у виді відшкодування збитків у повному обсязі (п.12.13); необґрунтовану відмову від прийняття предмета лізингу у виді неустойки (штрафу) у розмірі 10% від вартості предмету лізингу (12.14).

Таким чином, передбачаючи підстави відповідальності позивача, як лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушенням ним умов укладеного Договору, останній, натомість, не передбачає жодної відповідальності відповідача ТОВ «Єврокар Україна», як лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання Договору, у зв'язку з чим суд, виходячи із положень п.2 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» приходить до висновку, що умови, передбачені ст.12 Договору є несправедливими, оскільки не передбачають (виключають) права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання ним договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 містить несправедливі умови, які полягають: у виключенні та обмеженні права лізингоодержувача, як споживача, стосовно лізингодавця, яким є ТОВ «Єврокар Україна» у разі невиконання чи неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом (ст.12 Договору), зокрема, щодо встановлення відповідальності лізингодавця за неналежне виконання обов'язків з передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, і одночасно значно розширені права лізингодавця, в порівнянні з тими, які передбачені ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (п.п.3.2.1, 3.2.7 Договору).

Згідно зі ст.808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

Проаналізувавши договір фінансового лізингу №1044 від 27.04.2017 укладений між сторонами, суд дійшов висновку, що спірний договір має ознаки непрямого лізингу, оскільки позивач, як лізингоодержувач, не подавав відповідачу, як лізингодавцю, письмової заяви із зазначенням назви продавця (постачальника), тобто лізингодавець мав придбати товар у невизначеного лізингоодержувачем продавця.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Крім того, згідно п.4 ч.1, ч.2 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Згідно зі п.5 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг є різновидом фінансових послуг.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено наявності у ТОВ «Єврокар Україна» ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) всупереч вимогам законодавства.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) і договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно зі ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу, який укладений між юридичною та фізичною особою, містить елементи договору найму транспортного засобу, то в силу положень ч.2 ст.799 ЦК України він підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний правочин в порушення зазначених вимог закону укладений у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності договору передбачені ст.216 ЦК України, зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Положення ст.216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Саме такі висновки щодо застосування зазначених норм права містяться у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15, від 19.10.2016 №6-1551цс16 та від 18.01.2017 №6-648цс16 , які згідно зі ст.360-7 ЦПК Украни є обов'язковими для судів.

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу, укладений між юридичною особою, якою являється відповідач, і фізичною особою, позивачем, нотаріально не посвідчений, тому суд вважає, що вказаний правочин є недійсним (нікчемним), і в силу ст.216 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачені останнім кошти за нікчемним договором.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вказаним позовом, що пов'язаний з порушенням його прав як споживача, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1280 грн. 00 коп. за дві вимоги майнового та немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203, 215, 216, 220, 227, 799, 806, 808 ЦК України, ст.ст.88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №1044 від 27 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем м.Знам’янка Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Знам’янка Кіровоградської області грошові кошти в сумі 21693 (двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто три) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» в дохід держави судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2017 року.

Суддя Знам'янського міськрайонного суду

Кіровоградської області Б.Б. Ткаченко